Украiнська вiдповiдь на нову iмперську iдеологiю. Кирило-Мефодiiвське братство
Информация - История
Другие материалы по предмету История
? в своiй творчостi вiн поСФднав два до того часу вiдокремлених струменi козацькоi традицii простолюдний i старшинський. Його ненависть до соцiальноi несправедливостi та вболiвання за волю i гiднiсть простоi людини виводилися з його селянського походження. Але своiми iнтелектуальними здобутками вiн завдячував впливам украiнського дворянства Шевченка могли читати всi i селяни, i дворяни, знаходячи в його поезii вiдображення своiх iнтересiв. Шевченкiв заклик до нацiонального i соцiального визволення став iдеологiчним нарiжним каменем модерноi Украiни.
Шевченкова творчiсть СФ вододiлом у розвитку украiнськоi iдеi. Вона заклала основи перетворення етнiчноi спiльноти у полiтично свiдому нацiю. Увесь пiзнiший украiнський нацiональний рух тiСФю чи iншою мiрою виводився з поезii Шевченка. А його мученицька особиста доля послужила джерелом для витворення сильного нацiонального мiфу, який надихав наступнi поколiння украiнських дiячiв.
У 1846 р. Шевченко увiйшов до складу таСФмноi украiнськоi органiзацii, що називала себе Кирило-Мефодiiвським братством. Сама органiзацiя виникла дещо ранiше, наприкiнцi 1845на початку 1846 р. (Деякi дослiдники твердять, що попередником Кирило-Мефодiiвського братства був гурток Украiнська молодь, який нiбито виник у 18431844 рр. у КиСФвi), До кiнця 1846 р. у його склад входило 11 осiб: Микола Костомаров, Микола Гулак, Василь Бiлозерський, Тарас Шевченко, Пантелеймон Кулiш, Микола Савич, Юрiй Андрузький, Опанас Марковим, Олександр Навроцький, РЖван Посада, Олександр Тулуб. За винятком Шевченка, Костомарова i Савича, всi вони були молодими людьми вiком вiд 19 до 25 рокiв. Ще близько 100 осiб пiдтримували з братством активнi звязки. Практично всi братчики тiСФю чи iншою мiрою були повязанi з Киiвським унiверситетом. Пiзнiше офiцiйне розслiдування дiяльностi Кирило-Мефодiiвського братства приписуСФ керiвну роль у цiй органiзацii Миколi Гулаковi, тодi як дослiдники центральною фiгурою вважають Миколу Костомарова. Первiсно товариство виникло навколо групи молодих людей, якi 1845 р. разом зi студентами-товаришами вiдвiдували лекцii Костомарова зi словянськоi мiфологii. Вивчення народноi творчостi украiнцiв та народноi творчостi словянських народiв привело Костомарова до висновку, що мiж украiнцями й iншими словянами iснуСФ чимало спiльного. Це наштовхнуло його на iдею словянськоi СФдностi. Пiсля переiзду з Рiвного до КиСФва Костомаров застав у мiiевому унiверситетi групу молодi, яка була вже приготована до засвоСФння цих нових iдей лекцiями Михайла Максимовича. Подiбно як СрезнСФвський у Харковi, Костомаров став духовним проводирем цiСФi групи. "Украiнська пiсня й неписана словеснiсть народу украiнського натхнули молодi уми в КиСФвi спасенною думкою видвигнути свою нацiю iз темряви", писав пiзнiше П. Кулiш, а в своiй автобiографii додав: "Християнство та iсторiя словян були iм потрiбнi для великого сподвижництва".
РЖдеологiя Кирило-Мефодiiвського братства була синтезою iдеi трьох рухiв: украiнського автономiстичного, польського демократичного i росiйського декабристського в Украiнi. Вiдчутним у його дiяльностi було християнське спрямування, що вiдобразилося у виборi патронiв товариства св. Кирила i Мефодiя, якi навернули словян у християнство, формi самоi органiзацii, яка наслiдувала старi украiнськi церковнi братства, та у програмному документi кирило-мефодiiвцiв "Книзi битiя украiнського народу" (iнша назва "Закон божий"). Автором "Книги битiя..." вважаСФться Микола Костомаров. Центральним моментом у програмному документi братства було наполягання на необхiдностi досягнення християнських iдеалiв справедливостi, свободи i рiвностi, якi у "Книзi битiя" поСФднуються з почуттям украiнського патрiотизму.
ПоСФднання християнськоi i нацiональноi iдей не було винаходом кирило-мефодiiвцiв. Цю формулу вони запозичили у польських iнтелектуалiв, передовсiм з твору Адама Мiцкевича "Ksiegi narodu polskego i pielgrzymstwa polskego" ("Книги народу польського i пiлiгримства польського"), написаного i виданого у Парижi 1832 р., пiсля поразки листопадового повстання. Але незважаючи на запозичення однiСФi з центральних iдей "Книга Буття..." була оригiнальним документом. У нiй розвивалася iдея украiнського месiанства: украiнський народ, найбiльш пригноблений i зневажений, а водночас i найбiльш волелюбний та демократичний, звiльнить росiян вiд iхнього деспотизму, а полякiв вiд аристократизму. У своiй автобiографii Костомаров пiзнiше признавався, що федерацiю словянських народiв братчики уявляли собi на зразок стародавнiх грецьких республiк або Сполучених Штатiв Америки. "Книга битiя" закiнчувалася словами: "РЖ встане Украiна з своСФi могили, i знову озоветься до всiх Словян, i почують крик ii, i встане Словянщина, i не позостанеться нi царя, нi царевича, нi царiвни, нi князя, нi графа, нi герцога, нi сиятельства, нi превосходительства, нi пана, нi боярина, нi крiпака, нi холопа нi в Московщинi, нi в Польщi, нi в Украiнi, нi в Чехii, нi у Хорутан [Хорватiв], нi у Сербiв, нi у Болгар.
РЖ Украiна буде непiдлеглою Рiччю Посполитою в союзi Словянськiм.
Тодi скажуть всi язики, показуючи рукою на те мiсто, де на картi буде намальована Украiна: "От камень, СФго же нСФбрСФгоша зiждущиi, той бисть во главу угла".
Програма Кирило-Мефодiiвського братства вироблялася у гострих дискусiях, насамперед мiж Костомаровим i Шевченком. Розходження мiж цими двома чоловими братчиками дали привiд радянс