Украiнська вiдповiдь на нову iмперську iдеологiю. Кирило-Мефодiiвське братство
Информация - История
Другие материалы по предмету История
; i "великоросiв", про мiiе в iхнiй спадщинi перiоду Киiвськоi Русi, якi поклали початок гострим дискусiям мiж украiнськими i росiйськими дiячами.
Головним здобутком 1830-х рокiв стало прискорене вичленування украiнськоi культурноi iдентичностi з загальноруського потоку. Уособленням цього перевороту стало нове поколiння украiнських дiячiв, яке виступило на суспiльну арену на межi 1830-х i 1840-х рокiв. Центральними фiгурами цiСФi генерацii були Микола Костомаров, Пантелеймон Кулiш i Тарас Шевченко. У iхнiх бiографiях знайшли своСФ вiдображення збiрнi риси нового поколiння украiнських патрiотiв. Передусiм, на вiдмiну вiд своiх попередникiв нащадкiв козацькоi старшини, всi троСФ були "низького" соцiального походження: Кулiш походив з сiмi вiльних селян, Костомаров був позашлюбною дитиною росiйського помiщика й украiнськоi крiпачки, а Шевченко народився в сiмi крiпакiв i сам до 24-го року життя був крiпаком. РЖншою iхньою спiльною рисою було те, що у 1840-х роках всi вони займали посади в установах мiнiстерства народноi освiти (Кулiш навчав у гiмназiях КиСФва, Луцька, Петербурга та у Петербурзькому унiверситетi, Костомаров у Рiвненськiй гiмназii i Киiвському унiверситетi, а Шевченко працював у Киiвськiй археографiчнiй комiсii, а у лютому 1847 р. одержав посаду викладача у Киiвському унiверситетi). Якщо дiячi першого поколiння нацiонального вiдродження трактували своi лiтературнi i науковi заняття як своСФрiдне хобi, то для Кулiша, Костомарова i Шевченка iхня дiяльнiсть у галузi украiнськоi культури мала, так би мовити, цiлком фаховий характер.
Найвизначнiшою постаттю у цьому трiумвiратi був Тарас Шевченко. Вiн народився 1814 р. у Киiвськiй губернii. У певному сенсi його батько був винятком серед крiпакiв-односельчан вiн умiв читати. По недiлях вiн читав сiмi "Житiя святих". Вiд свого дiда, учасника Колiiвщини, вiн чув розповiдi про гайдамакiв. Його дитинство пройшло серед багатоi природи, яка рiзко контрастувала з крiпацькими буднями. Шевченко рано залишився сиротою. Ще в ранньому дитинствi проявилися його неабиякi мистецькi здiбностi пристрасть до малювання. Деякий час вiн навчався у мiiевого пяницi-дяка, але втiк, не знiсши знущань над собою. Мiiевий помiщик Павло Енгельгардт, адьютант вiденського генерал-губернатора, взяв Шевченка у домашню прислугу, а 1829 р. виiхав до Вiльна, забравши з собою. До 1843 р. Шевченко перебував поза Украiною. До найяскравiших вражень ранньоi молодостi належать його спогади з часiв польського повстання 18301831 рр. Енгельгардт врятувався вiд повсталих втечею у Петербург. Шевченко разом з iншими слугами змушений був доганяти свого пана. Його шлях пролягав через територiю, на якiй польськi повстанцi вели боротьбу з росiйськими вiйськами. Картини антиросiйського повстання наклали на його свiдомiсть глибокий вiдбиток.
У Петербурзi Енгельгардт пiсля довгих умовлянь згодився вiддати Шевченка у навчання до маляра ШиряСФва. Доля випадково звела його з земляком, художником РЖваном Сошенком, який навчався у РЖ РЖетербурзькiи академii мистецтв. Сошенко ввiв його у мистецько-лiтературнi кола Петербурга, зокрема в украiнський гурток, що групувався навколо Гребiнки. Доля талановитого художника-крiпака схвилювала багатьох петербурзьких митцiв i лiтераторiв. Вiдомий росiйський художник-романтик К. Брюллов намалював портрет поета В. Жуковського. Портрет був розiграний в лотереi серед членiв iмператорськоi родини. На вирученi таким чином грошi 1838 р. Шевченко був викуплений з неволi.
Вiльний стан дав йому змогу вступити в Академiю мистецтв й одержати за шiсть рокiв добру освiту. Його здобутки як художника були чималими. Але ще бiльшим виявився його поетичний талант. Ще за рiк до свого визволення вiн написав баладу "Причинна", а вже 1840 р. видав збiрку поезiй пiд назвою "Кобзар".
Значення "Кобзаря" виходило далеко за межi лiтератури. Попри високу естетичну вартiсть Шевченковi поезii вiдрiзнялися своСФю мовою. Вони були написанi лiтературною мовою високоi проби. Шевченкова мова була не просто вiдтворенням народноi мови; вiн творив ii на основi трьох украiнських дiалектiв (пiвденно-схiдного, пiвнiчного i пiвнiчно-захiдного), елементiв церковнословянськоi мови, а також мовного матерiалу раннiх украiнських лiтературних творiв. Результат вирiзнявся природнiстю i простотою звучання, що виказувало генiальнiсть поета. Шевченко тим самим заклав мiцнi пiдвалини пiд модерну украiнську лiтературу, а в ширшому значеннi i пiд украiнську нацiональну iдентичнiсть.
Ще бiльше значення мав полiтичний аспект його творчостi. Найплiднiшими з цiСФi точки зору були 18431845 рр., коли, повернувшись в Украiну, Шевченко написав своi найреволюцiйнiшi поеми "Сон", "Кавказ", "Великий льох", "РЖ мертвим, i живим..." та вiрш "Заповiт". Бiльшiсть з них вiн зiбрав у своiй рукописнiй книжечцi пiд назвою "Три лiта". Його пристрасна поезiя виходила за межi локального патрiотизму та оплакування героiчного минулого. Вона будила нацiональнi почуття i давала бачення майбутнього: якщо Украiна у минулому користувалася правами самостiйноi держави, то це повинно служити достатньою пiдставою для здобуття полiтичноi незалежностi у майбутньому.
Звинувачуючи у поневоленнi У краiни Росiю та росiйських iмператорiв, Шевченко вiдкидав конформiстську модель "малоросiйства", що ТСрунтувалася на iдеi нероздiльностi Малоi i Великоi Русi i лояльностi до iмператора.
РЖншою великою заслугою Шевченка було те, щ