Увага, як психічний процес

Курсовой проект - Психология

Другие курсовые по предмету Психология

?остійка660-70середньопродуктивна та середньостійка760-70середньопродуктивна та середньостійка860-70середньопродуктивна та середньостійка960-70середньопродуктивна та середньостійка1080-90низькопродуктивна, але стійка

Таким чином, ми визначили, що 70% досліджуваних (№1, №2, №5, №6, №7, №8, №9) мають середньопродуктивний та середньостійкий рівень уваги, а 30% досліджуваних (№3, №4, №10) низькопродуктивний, але стійкий рівень.

 

ВИСНОВОК

 

Отже, правильно зрозуміти феномен уваги можна лише в сукупності всіх її властивостей. У цей час загальноприйняте наступне визначення:

Увага - це спрямованість і зосередженість свідомості на якому-небудь реальному або ідеальному обєкті, що допускає підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної або рухової активності індивіда.

Цілком очевидно, що безліч теорій, стосовно уваги опираються на реальні факти, однак, абсолютизуючи виділені феномени, вони ігнорують всі інші прояви. Увага не тільки створює найкращі умови для психічної діяльності, але й несе сторожову службу, допомагаючи людині вчасно реагувати на різні зміни в навколишньому середовищі та у власному організмі.

Увага в житті й діяльності людини виконує багато різних функцій. Вона активізує потрібні й гальмує непотрібні в цей момент патологічні й фізіологічні процеси, сприяє організованому й цілеспрямованому відбору поступаючої в організм інформації, забезпечує виборчу й тривалу зосередженість психічної активності на певному виді діяльності. А до основних властивостей уваги відносять стійкість, концентрацію, розподіл, перемикання, відволікання і обєм уваги.

Велике значення для вивчення характеристик уваги має питання про неуважність - нездатність людини зосередитися на чому-небудь певному протягом тривалого часу. Зустрічається два види неуважності: уявна й справжня, які повязані з довільною, мимовільною та післядовільною увагою.

Для практичного опрацювання виявлення індивідуальних особливостей уваги було сплановано психологічне дослідження, що проводилось на базі Інституту психології Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського, в якому приймало участь 10 осіб віком 18-19 років.

Мета дослідження визначення індивідуальних особливостей уваги осіб юнацького віку.

Для досягнення мети була дібрана методика “кільця Ландольта”.

Під час дослідження були отримані первинні дані, за якими можна простежити різнопланові результати з боку групи досліджуваних.

Дані результати (табл. №2.1 2.10) відповідають певному рівню стійкості, розподілу та переключення уваги. Було визначено, що 70% досліджуваних (№1, №2, №5, №6, №7, №8, №9) мають середньопродуктивний та середньостійкий рівень уваги, а 30% досліджуваних (№3, №4, №10) низькопродуктивний, але стійкий рівень. Це свідчить про те, що у осіб юнацького віку дійсно існують індивідуальні особливості уваги.

Мета досягнена, задачі виконані.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Алексеев П.В., Большаков О.В. и др. Хрестоматия. Основы философских знаний. М.: Изд-во полит. Литературы, 1982. 616с.

  1. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2-хт./ Под ред. О.О. Бодалева, Б.Ф.Ломова. М.: Педагогика, 1980. 518с.
  2. Гальперин П.Я., Кабыльницкая С.Л. Экспериментальное формирование внимания. М.: Изд-во МГУ, 1974. 100с.
  3. Гиппенрейтер Ю.Б., Введение в общую психологию. Курс лекций. - М.: Черо, 1997. 456с.

5. Величковский Б.М. Современная когнитивная психология. М.: Изд-во МГУ, 1982. 336с.

6.Дормышев Ю.Б., Романов В.Я. Психология внимания. М.: Тривола, 1995. 357с.

7.Коломинский, Человек: психология. - М.: Просвещение, 1986. 342с.

  1. Краткий словарь психологических понятий/ Сост. К.К. Платонов. М.: Просвещение, 1984. 262с.
  2. Маклаков А.Г., Общая психология. - Спб.: Питер, 2005. 584с.
  3. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. Навчальний посібник. К.: МАУП, 2000. 256с.
  4. Мясоїд П.А. Загальна психологія. Навчальний посібник. 2-ге вид., допов. К.: Вища школа, 2001. 487с.
  5. Нейрофизиологические механизмы внимания / Под ред. Е.Д.Хомстей. М.: Изд-во МГУ, 1979. 342с.
  6. Немов Р.С., Психология: Учеб. Для студ. высших пед. учеб. заведений: кн.3:Экспериментальная педагогическая психология и психодиагностика. - М.: Просвещение: ВЛАДОС, 1995. 422с.
  7. Общая психология /Под ред. Петровского А.В. - М.: Просвещение, 1986. 462с.
  8. Петровский О.В., Ярошевский Н.Г. Основы теоретической психологии. М.: Знание, 1997. 512с.
  9. Помянцева О.И. Психология. Серия “Медицина для вас”. Ростов н/Д: Феникс, 2002. 416с.
  10. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии/А.А.Крылова, С.А. Маничева. - Спб.: Питер, 2000. 512с.
  11. Психология внимания. Хрестоматия по психологии/ Ю.Б.Гиппенрейтер, В.Л.Романова. М.: Просвещение, 2000. 432с.
  12. Психологія. Навчальний посібник/ О.В.Винославська, О.А.Бреусенко-Кузнєцов, В.Л.Зликов та ін./ Под ред. О.В.Винославської. К.: Фірма “ІНКОС”, 2005. 352с.
  13. Психология. Учебник для гуманитарных вузов/ Под ред. В.Н. Дружинина. Спб.: Питер, 2006. 656с.
  14. Рубинштейн С.Л. Основи общей психологии. Спб.: Питер, 1999. 648с.
  15. Словарь практического психолога/ Сост. С.Ю.Головин. 2-е изд., перераб. И доп. Мн.: Харвест, 2005. 976с.
  16. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки. Навчальний посібник. К.: Академвидав, 2006. 520с.
  17. Страхов И.В., Внимание и структура личности, Саратов, 1969. 476с.
  18. Хрестоматия по общей психологии/ Под ред. Ю.Б.Гиппенрейтер, В.А. Петухов. М.: Просвещение, 1981. 312с.