Туристична характеристика Словаччини
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?лишнiм сподвижником по створенню РЗДС i суперником на президентських виборах.
25-26 вересня 1998р. в краiнi вiдбулися парламентськi вибори, у яких взяли участь 17 партiй. Мечьяру в боротьбi за владу протистояла опозицiя Словацька демократична коалiцiя (СДК), що обСФднала пять партiй, у тому числi християнських консерваторiв, Партiю зелених i соцiалiстiв; ii очолив Мiкулаш Дзурiнда.
СДК здобула прибл. 23% голосiв, а партii, що знаходилися в опозицii до Мечьяра, набрали близько двох третин мiiь у нацiональних зборах (93 iз 150).
Здобувши 57 мiiь у нацiональних зборах (спiльно з СНП), Мечьяр не був переобраний на посаду премСФр-мiнiстра.
Навеснi 1999р. в Словаччинi спалахнула полiтична криза, повязана з вiдсутнiстю (з 2 березня 1998р.) президента краiни: Мiхал Ковач, обраний парламентською бiльшiстю в 1993р., вступивши в конфлiкт з премСФр-мiнiстром краiни В. Мечьяром, залишив свою посаду. Зазнавши поразки на парламентських виборах у вереснi 1998, Мечьяр заявив про свiй вiдхiд з полiтичноi iени, але пiсля прийняття словацьким парламентом у сiчнi 1999р. рiшення про проведення прямих всенародних виборiв президента висунув свою кандидатуру. Його опорою стала парламентська опозицiя, головним чином РЗДС, що набрала найбiльшу кiлькiсть голосiв (прибл. 500 тис. при 3млн. голосуючих). Опонентом виступив мер Кошиць 65-рiчний Рудольф Шустер, в минулому голова словацького парламенту в ЧССР, член центрального комiтету Компартii Словаччини. Шустер, кандидат урядовоi коалiцii, здобув у другому турi виборiв (30 травня 1999) 57% голосiв, в той час як Мечьяр 32%. Вибори президента змiцнили позицii парламентськоi бiльшостi, а також посилили прозахiдний курс краiни у зовнiшнiй полiтицi: було заявлено про прагнення максимально швидко вступити в НАТО (навеснi-влiтку 1999р.
Уряд Словаччини пiдтримував НАТО пiд час проведення вiйськовоi операцii проти Югославii, надаючи аеродроми i транспортнi комунiкацii краiнам Заходу i вiдмовляючись надати повiтрянi коридори лiтакам Росii) i РДвропейський Союз (посилюючи монетаристський курс i згущаючи торговi звязки з РосiСФю i сусiднiми краiнами).
1 сiчня 2004 Словаччина увiйшла до РДС.
1.4 Особливостi економiчного розвитку
За iндексом людського розвитку у 2001 роцi Словаччина посiла 39-е мiiе в свiтi, поступаючись у Центральнiй та Схiднiй РДвропi лише Словенii, Чехii, Польщi та Угорщинi. РЗi ВВП на душу населення у тому ж роцi сягнув 11960 дол. (за ПКС) i за цим iндикатором краiна випереджала Польщу, хоча пропускала вперед трьом iншим державам ЦСРД. Разом з тим, Словаччина маСФ досить потужнi технологiчнi позицii у СФвропейськiй економiцi. Так, за РЖндексом технологiчних досягнень (0,447 у 1999 роцi) краiна посiдала 25-е мiiе в свiтi, випереджаючи такi держави РДС як Грецiя та Португалiя. У тому ж роцi питома вага експорту високих i середнiх технологiй дорiвнювала 48,7%, а грамотнiсть населення у 100% (2001), рiвень якоi визначався нацiональною статистикою, не констатуСФться нiде бiльше у свiтi. Разом з тим, говорити про успiшну реалiзацiю науково-технологiчного потенцiалу краiни поки що зарано. Сучасну Словаччину можна охарактеризувати як державу з разючими контрастами в економiцi i соцiальнiй сферi, якi найбiльш рельСФфно проявлять себе на регiональному i галузевому рiвнях.
Пiсля розСФднання 1 сiчня 1993 року з ЧехiСФю i утворення самостiйноi держави, Словаччина приступила до реалiзацii iдеi побудови економiчно розвинутоi СФвропейськоi краiни, проте мала на цьому шляху значно бiльше труднощiв нiж ii колишня союзниця. Основними труднощами, якi прийшлося долати були:
нижчий рiвень розвитку i конкурентних на свiтовому ринку виробництв нiж в Чехii;
розрив глибоких кооперацiйних звязкiв з чеськими пiдприСФмствами;
бiльша орiСФнтованiсть у зовнiшнiй торгiвлi на ринки схiдних сусiдiв нiж на ринки РДС;
повiльнi та далеко не завжди послiдовнi реформи економiки пiсля 1993 року;
наявнiсть значних територiально-галузевих диспропорцiй в краiнi, якi упродовж перших десяти рокiв суттСФво дистанцiювали ii регiони.
Економiчне зростання в Словаччинi мало мiiе упродовж другоi половини 90-х рокiв i дало певнi переваги в планi трансформацii ii господарства, хоча як, зазначалося ранiше, цей процес йшов в краiнi повiльними темпами i мав швидше за все компенсацiйну основу (тобто пiсля кризи розСФднання двох краiн розпочалося економiчне зростання, що було наслiдком вiдносно хорошоi конюнктури словацьких товарiв на ринках пострадянських краiн). Росiйська та азiатська кризи 1996-1997 рр. мали свiй вiдбиток i в Словаччинi, а ii наслiдки найбiльш рельСФфно проявили себе у 1999 роцi, у звязку iз рiзким падiнням росту ВВП, великим бюджетним дефiцитом, дефiцитом поточних рахункiв, стрiмким зростанням зовнiшнього боргу тощо.
Швидкi та багато у чому мало популярнi заходи уряду щодо долання системноi кризи в краiнi, завершення приватизацii, зменшення дефiциту бюджету, децентралiзацiя банкiвськоi системи та переорiСФнтацiя на СФвропейськi ринки призвели до вiдновлення темпiв економiчного зростання. Так, прирiст ВВП у 2000-му роцi досяг 2,2%, а в 2001 3,3%, сучасна ж його структура виглядаСФ такою, що вiдповiдаСФ в цiлому СФвропейськiй моделi, в якiй на сервiснi галузi припадаСФ 64%, промисловiсть 31,6%, сiльське господарство 4,4%.
Основними галузями економiки в Словаччинi СФ виробництво продукцii чорноi металургii, продовольства, електроенергii, видобування камяного вугiлля, ядерного палива, хiмiчна промисловiсть, випуск транспортних засобiв, текс