Туристична характеристика Словаччини
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
? окупувати прикордоннi областi та поступово пiдкорити цiлу краiну. Пiвденнi областi Словаччини були окупованi в листопадi 1938 Угорщиною, частина пiвнiчноi Словаччини Польщею, передмiстя Братислави Нiмеччиною. В березнi 1939 Гiтлер увiйшов до Праги, на терiторii Словаччини виникла Словацька Республiка.
Словацька Республiка була контрольована нацистською Нiмеччиною, приймала участь у вiйнi на ii сторонi. Багато словакiв були проти нiмецькоi гегемонii, протидемократичноi, антисемiтськоi полiтики влади. ПриСФднювались до iноземних чехо-словацьких пiдроздiлiв, якi приймали участь у вiйнi на сторонi союзникiв у Францii, Пiвнiчнiй Африцi, у битвi за Англiю та на терiторii Радянського Союзу. 29 серпня 1944 вибухнуло у Словаччинi протинiмецьке повстання, бiльш нiж 60.000 повстанська армiя захищала середину Словаччини протягом 2 мiсяцiв.
Пiсля другоi свiтовоi вiйни Словаччина потрапила разом з новою Чехо-Словацькою республiкою поступово до радянського блоку. Пiд час виборiв у роцi 1946 хоча отримали комунiсти у Словаччинi лише 30% голосiв, перевага лiвих в захiдних частинах краiни iм полегшила зломити опiр демократiв. Пiсля лютневого перевороту у роцi 1948 був на 41 рiк установлена комунiстична диктатура. Неначе видихом, що поновив надiю на змiни було реформний рух у 1968 роцi, очолений визначним словацьким полiтиком Александром Дубчеком. Його тАЮсоцiалiзм з людським обличчямтАЭ розтрощили у серпнi 1968 радянськi танки. Пiтвердилося, що звiльнення краiни СФ можливе лише разом з остатнiми пiдкореними краiнами та лише пiсля змiн в самому Радянському Союзi.
У листопадi 1989 величний народний рух, керований у Словаччинi громадянською iнiцiативою тАЮСуспiльство проти насиллятАЭ знищило комунiстичну диктатуру. Перед краiною було завдання, повернутись до своiх iсторичних традицiй: парламентноi демокрацii, до вiльноi ринковоi економiки. Слiдуючим завданням було вирiшення питання статусу Словаччини в краiнi.
Словаччина вiд зародження Чехо-Словаччини намагалась добитись такого росподiлення, яке б брало до уваги ii риси та потреби. Декiлька раз пiд час перебiгу перед та пiсля вiйни почало дарити, але завжди це закiнчувалось вiдновленням централiстичного режиму. Декiлькарочнi спори та дискусii пiсля 1989 закiнчились у 1992 роцi договiром про спокiйний розхiд краiн, одночасно розпускаючий сумiсний пражский чехо-словацький парламент. 1 сiчня 1993 взникла самостiйна Чеська та Словацька республiки. Почалась нова ера iсторii Словаччини, тисячолiттями невiдокремлюванноi частини европейськоi цiвiлiзацii та iсторii, зараз вже пiд своiм iмям та зi своСФю вiдповiдальнiстю.
1 сiчня 1993р. виникли двi самостiйнi держави: Чеська Республiка i Словацька Республiка.
Пiсля оформлення Словаччини як суверенного полiтичного субСФкта розвиток ii полiтичноi системи характеризувався процесами перегрупування i поляризацii сил. Початковий перiод полiтичноi iсторii Словацькоi Республiки повязаний з iмям премСФр-мiнiстра Володимира Мечьяра. У перiод першого термiну перебування на посадi премСФр-мiнiстра (сiчень 1993 березень 1994) Мечьяр виступав за поступовiсть у проведеннi приватизацii.
Крiм того, обiймаючи двiчi посаду премСФр-мiнiстра, а також важливi економiчнi пости в урядi, Мечьяр дуже сильно впливав на зовнiшню полiтику, що призвело до загострення вiдносин з Угорщиною.
Йозеф Моравчик, який був ранiше мiнiстром закордонних справ в урядi Мечьяра, виступив з обвинуваченнями на його адресу i на початку березня 1994р. Мечьяр не отримав пiдтримки в Словацькiй нацiональнiй радi пiд час обговорення питання про вотум довiри.
16 березня Моравчик був обраний главою тимчасового коалiцiйного уряду, до якого увiйшли представники наступних опозицiйних партiй: Демократичний союз (ДС), Партiя лiвих демократiв (ПЛД), Християнсько-демократичний рух (ХДР) i Нацiонально-демократична партiя (НДП). Однак перемога противникiв Мечьяра виявилася короткочасною: опозицii не вистачило часу, щоб створити реальну альтернативу Мечьяру. У вереснi 1994р. було заплановане проведення дострокових парламентських виборiв.
Першi нацiональнi вибори в Словаччинi, пiсля здобуття нею незалежностi, пройшли 30 вересня 1 жовтня 1994р. У них взяли участь 18 партiй i рухiв i 76% всiх зареСФстрованих виборцiв. Найбiльшу кiлькiсть голосiв отримав Рух за демократичну Словаччину В. Мечьяра. Блок Загальний вибiр (ПЛД, Соцiал-демократична партiя Словаччини, Партiя зелених, Рух аграрiiв) отримав 10,41% голосiв виборцiв (18 мандатiв), Угорська коалiцiя (Угорський християнсько-демократичний рух, Рух Спiвiснування i Угорська цивiльна партiя) 10,18% (17 мандатiв), ХДР 10,08% (17 мандатiв), Демократичний союз 8,57% (15 мандатiв), ОбСФднання робiтникiв Словаччини 7,34% (13 мандатiв), Словацька нацiональна партiя 5,4% (9 мандатiв).
РЗДС бере свiй початок вiд руху Громадськiсть проти насильства (ГПН), який виник пiсля оксамитовоi революцii. Мечьяр був одним iз засновникiв ГПН i обiймав посаду мiнiстра внутрiшнiх справ у словацькому урядi в сiчнi червнi 1990р. Пiд час дебатiв про майбутнСФ Чехословаччини в березнi 1991р. Мечьяр пережив свою першу полiтичну поразку i змушений був подати у вiдставку з посади премСФр-мiнiстра Словаччини, оскiльки його звинуватили у завданнi шкоди чесько-словацьким вiдносинам своСФю позицiСФю повноi автономii Словаччини. Мечьяр вийшов з рядiв ГПН i органiзував РЗДС.
Мечьяр залишався при владi з 1994 до 1998 року. У цей час вiн приСФднався до затяжноi боротьби з президентом Мiхалом Ковачем, його к