Труднощi перiоду адаптацii п'ятикласникiв до нових умов навчання
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
?еднiй школi представляСФ складну, що не маСФ однозначноi вiдповiдi теоретичну й практичну проблему.
Психолог, що працюСФ в школi, повинен насамперед звернути увагу вчителiв на проблему адаптацii й на тi вiковi психологiчнi, психофiзичнi особливостi дiтей, якi можуть сприяти або перешкоджати успiшноi проходженню адаптацiйного перiоду.
Досвiд показуСФ, що педагоги й батьки найчастiше одночасно роблять бiльш дорослiшими пятикласникiв, уважаючи, що вони повиннi бути самостiйними, органiзованими, i пiдкреслюють дитячiсть, що створюСФ подвiйнiсть, суперечливiсть вiдносин i системи вимог, що засвоюСФться школярами, що швидко навчаються манiпулювати дорослими за допомогою цiСФi подвiйностi.
Вiковi особливостi можливостi й обмеження десятилiтнiх дiтей, як правило, недостатньо добре знайомi вчителевi середньоi школи й батькам. Особливо зацiкавленi в одержаннi психологiчноi iнформацii про дiтей, як правило, батьки пятикласникiв, що очiкують (i часто побоюються) пiдлiткових метаморфоз .
Подавати дорослу iнформацiю про вiковi особливостi дiтей особливо корисно на адаптацiйному етапi, оскiльки змiни в цей час вiдбуваються досить швидко, i до кiнця молодшого пiдлiткового вiку багато можливостей цього перiоду можуть виявитися невикористаними.
Важливим напрямком роботи з педагогами пiд час адаптацiйного перiоду СФ обговорення з ними iндивiдуальних особливостей школярiв. Для рiшення цiСФi проблеми корисна участь психолога при знайомствi вчителiв середньоi школи зi своiми майбутнiми учнями.
Учителi початкових класiв звичайно досить скупо розповiдають про iндивiдуальнi особливостi школяра, обмежуючись, як правило, досить загальними оцiнними характеристиками: гарна дiвчинка, телепень, балда балдою, але чарiвний, обдарована, глибока дитина. Участь у таких обговореннях психолога, що знаСФ клас, дозволяСФ зробити обговорення бiльше конкретним i змiстовним, акцентувати увагу на iндивiдуальних особливостях учня, а також дати психологiчну характеристику класу в цiлому.
У практицi також добре зарекомендували себе педагогiчнi консилiуми по кожному пятому класi, що проходять наприкiнцi вересня-жовтня. Консилiуми готуються спiльно вчителями середовищем школи, учителем початковоi школи й психологом (або психологами початковоi й середньоi школи). Особлива увага в такому обговореннi Повинне бути придiлене узгодженню вимог рiзних педагогiв до учнiв, до змiстовних i формально-органiзацiйних сторiн iхньоi роботи, до поводження. Варто звернути увагу на наступнiсть вимог початковоi й середньоi школи, необхiднiсть повiльного, поступового iхнього ускладнення й введення нових.
Молодшi пiдлiтки особливо сприйнятливi до такого стилю керiвництва з боку дорослого, коли вiн проявляСФ iнiцiативу, задаСФ деякi загальнi рамки iхньоi дiяльностi, але при цьому дозволяСФ iм самим приймати рiшення, не встановлюСФ покрокового контролю.
Показовi щодо цього результати, отриманi при порiвняннi емоцiйного вiдношення до уроку, i враження продуктивностi цього уроку в учнiв V-VII класiв. Пятикласники обертали, насамперед увагу на те, як учитель розповiдав новий матерiал, наскiльки часто вiн жартував, у якiй формi хвалив i лаяв учнiв. Для семикласникiв найбiльше значення мало уважне ставлення вчителя до вiдповiдей учнiв, а також можливiсть виявити самостiйнiсть, iнiцiативу, дискутувати на уроцi.
2 Перехiд з початковоi школи в середню
Перехiд з початковоi школи в середню - це рубiж 4-го й 5-го класiв. 4-й клас - досить спокiйний перiод, коли вже все зложилося: навчання, оцiнки, взаСФмини. Це перiод вiдносноi стабiльностi, коли психолог може з успiхом продовжувати займатися пiзнавальним розвитком дiтей. Саме через свою стабiльнiсть 4-й клаiасто випадаСФ з поля зору педагогiв i психологiв.
Але це надзвичайно важливий етап життя для дитини, оскiльки обСФктивно закiнчуСФться молодший шкiльний вiк i його пiдсумок СФ глибокi змiни й позитивнi перетворення в психiцi учня.
Молодший шкiльний вiк СФ сенситивним:
- для розвитку пiзнавальних потреб i iнтересiв, для формування мотивiв навчання;
- для розвитку продуктивних прийомiв i навичок навчальноi роботи, так званого умiння вчитися;
- для формування особистостi пятикласника, розкриття його iндивiдуальностi, формування самооцiнки, самоконтролю й саморегуляцii;
- для засвоСФння соцiальних норм i завязування мiцних дружнiх звязкiв.
Всi цi змiни вiдбуваються в рамках навчальноi дiяльностi, оскiльки вона в цьому вiцi - провiдна. Результатом змiн СФ психологiчнi новотвори, якi стануть фундаментом для розвитку на наступному вiковому етапi.
Насамперед у молодшого школяра в центр свiдомоi дiяльностi висуваСФться мислення. Саме розвиток словесно-логiчного мислення перебудовуСФ всi iншi пiзнавальнi процеси. Оволодiння понятiйним мисленням веде до розвитку рефлексii, аналiзу й внутрiшнього плану дiй. Словесно-логiчне мислення - це перший новотвiр, завдяки якому розвиваСФться рефлексiя й внутрiшнiй план дiй.
Другий важливий момент - у цей перiод якiсно змiнюСФться здатнiсть до довiльноi регуляцii поводження. Вiд довiльностi в ситуацiях, звязаних тiльки з навчальною дiяльнiстю, учень переходить до довiльного регулювання спiлкування й поводження, вiн стаСФ здатний керуватися нормами й правилами спiлкування. Новий рiвень довiльностi - це другий новотвiр молодшого шкiльного вiку.
Третiй новотвiр повязано з пер