Труднощi перiоду адаптацii п'ятикласникiв до нових умов навчання
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
ся вважати, а ми вчимо математику, Ранiше ми просто читали розповiдi про те, що було, а тепер учимося дiзнаватися iсторiю i т.п.
Для багатьох дiтей, що навчалися спочатку в одного вчителя, перехiд до декiлькох учителiв з рiзними вимогами, рiзними характерами, рiзним стилем вiдносин також СФ зримим зовнiшнiм показником iхнього дорослiшання. Вони iз задоволенням i з певною гордiстю розповiдають батькам, молодшим братам, друзям про добру математичцi або шкiдливому iсторику. Крiм того, певна частина дiтей усвiдомлюСФ такий перехiд як шанс заново почати шкiльне життя, налагодити не сформованi або не вiдносини, що влаштовують школяра, з педагогом.
Бажання гарне вчитися, робити всi так, щоб дорослi були задоволенi, не засмучувалися й не переживали, радувалися, щоб мама, коли подивиться щоденник, не карала й не плакала - досить сильно в пятикласникiв. Зниження iнтересiв, що вiдзначалося до кiнця початкових класiв, до навчання, певне розчарування у школi перемiняСФться очiкуванням змiн, дiти чекають, що iм стане в школi цiкаво.
У той же час iз початковоi школи в середню повязаний зi зрослим навантаженням на психiку пiдлiтка. Рiзкi змiни умов навчання, розмаiтiсть i якiсне ускладнення вимог пропонованих до школяра рiзними вчителями, i навiть змiна позицii старшого у початковiй школi й самого маленького - у середньоi - все це СФ досить складним випробуванням для психiки школяра.
Психологiчнi й психофiзичнi дослiдження свiдчать, що на початку навчання в пятому класi школярi переживають перiод адаптацii до нових умов навчання, багато в чому подiбний з тим, що був характерний для початку навчання в першому класi. Це проявляСФться в зростаннi тривожностi, зниженнi працездатностi, пiдвищеноi боязкостi або, навпроти, розвязностi, неорганiзованостi, безпамятностi.
У бiльшостi дiтей подiбнi вiдхилення зникають через 2-3 тижнi навчання. Однак СФ дiти, що мають множиннi функцiональнi вiдхилення, у яких процес адаптацii затягаСФться на 2-3 мiсяцi й навiть бiльше. З адаптацiйним перiодом часто звязанi й захворювання дiтей. Подiбнi захворювання носять психосоматичний характер.
Утрудняти адаптацiю дiтей до середньоi школи може як неузгодженiсть вимоги рiзних педагогiв, так i те, що вчителi середньоi школи часто не роблять розходжень мiж пятикласниками й iншими учнями середньоi школи, предявляючи до усiм однаковi вимоги. Труднощi в пятикласникiв може викликати й необхiднiсть на кожному уроцi пристосуватися до своСФрiдного темпу, особливостям мови, стилю викладання кожного вчителя.
Крiм того, навчання в середнiх класах школи повязано з певноi деiндивiдуалiзацiСФю, знеособлюванням пiдходу педагога до школяра. У деяких пятикласникiв виникаСФ вiдчуття самiтностi, того, що нiкому з дорослих у школi вони не потрiбнi.
Звiдси пiдвищена залежнiсть певноi частини дiтей вiд дорослих, причепливiсть до класного керiвника, плач, капризи, iнтерес до книг для маленьких дiтей. РЖнодi за одною й тiСФю же формою поводження (наприклад, за вiдвiдуванням 1-го класу, у якому працюСФ iхня колишня вчителька) ховаються зовсiм рiзнi потреби й мотиви: вiд бажання знову виявитися в знайомiй, звичнiй ситуацii опiки й залежностi, коли тебе знають, про тебе думають, до прагнення затвердити себе як старшого, вирослого, того, хто може опiкувати маляти. Причому у одного ж самого учня це може сполучатися.
Проблема переживання учнем своСФрiдного шкiльного стресу при переходi з початковоi школи в середню привертаСФ увагу педагогiв, психологiв-теоретикiв i практикiв у багатьох краiнах миру.
Так, у США на початку 1980-х було проведено порiвняльне вивчення учнiв, що навчаються по данiй навчальнiй програмi, але в рiзних умовах. Однак з них переводили до навчання в середнiй школi приблизно в тiм же вiцi, що й росiйськi школярi. РЖншi вчилися в умовах початковоi школи приблизно до 13 рокiв. Дослiдження показало, що для першоi групи в середнiй школi були характернi такi порушена як зниження самооцiнцi, небажання вчитися, проблеми диiиплiни. Все це зовсiм не було властиво другiй групi учнiв. Понад що, вони набагато краще, нiж першi пережили перехiд на наступний етап навчання. Психолог Г.А. Цукерман, зi статтi якого ми взяли цей приклад, приводить i загальний висновок iз цього дослiдження: Навiть попереднiй досвiд проходження через стрес не спрацьовуСФ, якщо стрес, викликаний рiзкою соцiальною змiною, наступаСФ занадто рано.
Цiкаву точку зору iз цього приводу видаСФ психолог i педагог А. Юшков в iнтервю газетi Перше вересня: За вiком пятикласникам добре б ще залишатися в тiм колi вiдносин, що зложився в початковiй школi iм зручнiше цi форми поводження, чим пiдлiтковi. А в пiзнавальному планi, у планi iнтерес вони цьому вiку вже не належать. По соцiальних формах органiзованостi iм би ставиться до початковоi школи, а по предметностi, по насиченостi якоюсь особливою iнформацiСФю, i способу роботи з нею iхнСФ життя повинна сильно вiдрiзнятися. У цьому вiцi дiти як би добiгають вiдчуття деякоi серйозностi того, що вони роблять. РЗм хочеться щось спробувати зробити, досягти результату. А вуж у чому пятикласник конкретно буде себе проявляти - його особисту справу. Хто те - у якiйсь предметностi, хтось - у соцiальнiй активностi, а хтось - ще в чомусь. A якщо третьокласник зробить те ж саме - йому важливiше, як до нього вiднеслися.
Все це показуСФ, що проблема адаптацii навчанню в се