Трансiльвания
Информация - История
Другие материалы по предмету История
=shur@= shura19@yandex.ru
МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ
РРЖВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНРЖТАРНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ
Кафедра всесвiтньоi iсторii
з диiиплiни тАЬРЖсторiя середнiх вiкiвтАЭ
на тему: тАЬТрансiльванiятАЭ
Виконав: студент -го курсу,
групи , спецiальностi
тАЬiсторiя i правознавствотАЭ
заочного вiддiлення
Викладач:
РРЖВНЕ - 2003
ВСТУП
Трансiльванiя (Siebenburgen, Семигород, угорськi Эрделi), пiвденно-схiдна частина Угорщини, що примикаСФ до Румунii i Буковини.
Трансiльванiя (Семигород) iсторична область у Схiдних Карпатах; з XI ст. належала угорським королям. Пiсля розгрому угорських рицарiв турецькою армiСФю пiд Могачем (1526) i втрати Угорщиною незалежностi Трансiльванiя як васальне князiвство з 1541 р. перебувала пiд сюзеренiтетом турецького султана. За рiшенням Карловицького конгресу 16981699 рр. була передана Габсбургам. Тепер автономна область на пiвночi Румунii. Цифра заокруглена: Боплан, очевидно, маСФ на увазi вступ на польський престол династii Ваза, до якоi належав Як Казимир. Його батько Сигiзмунд III Ваза був обраний королем Речi Посполитоi у 1587 р.
57250 кв. км., 2456 тисяч жителiв; хвилясте плато, оточене з усiх бокiв горами, на пiвденно-заходi Гаiто (1046 м.), на пiвночi Трансiльванськi руднi гори (1636 м.), на сходi Карпати, на пiвднi Трансiльванськi Альпи. Рiки Алута, Бузео (притока Дунаю), Бистриця, Марош, Самош; клiмат помiрний i вологий. Населення: румуни (57%), мадяри (33%), нiмцi (9%), вiросповiдання - православнi (30%), унiати (28%), протестанти (24%), католики (13%), СФвреi (2%). Землеробство, скотарство, лiсiвництво, горне дiло. Обробляють маiс, пшеницю, овес, тютюн, виноград; добувають золото, срiбло, залiзо, свинець, мiдь, торф, лiгнiт, каменую сiль. Обробна промисловiсть (шкiри, вовна). Унiверситет у Клаузенбурзi, 29 гiмназiй. Трансiльванiя подiляСФться на 15 комiтатiв. Головне мiсто Германштадт. У римську епоху Трансiльванiя входила до складу Дакii. У 1004 р. завойована угорським королем Стефаном св. У XII в. зявилися переселенцi iз Саксонii i заснували 7 мiст (звiдси назва краiни). У 1526 Перелоги заснував самостiйне князiвство. За ним володiли ТрансiльванiСФю князi Баторiй, Бетлен-Габор i Ракоци, якi боролися з АвстрiСФю. У 1686 визнала сюзеренну владу Австрii, У 1697 приСФднана до Угорщини. З 1849 коронна земля Австрii, з 1867 зСФднана з Угорщиною, сейм знищений, з тих пiр Трансiльванiя пiддавалася сильноi мадяризацii.
Трансiльванiя
Трансiльванiя (Transilvania), iсторична область на пiвночi Румунii. Найдавнiшi слiди перебування людини на територii Трансiльванii вiдносяться до палеолiту. З 2-i половини 1-го тис. до н.е. тут жили фракiйськi племена гето-дакiв, що у 4-2 столiттi до нашоi ери поСФднувалися в племiннi союзи. У 3 столiттi до н.е. на територiю Трансiльванii проникнули кельти.
У 1 столiттi до н.е. сформувалася дакiйська ранньорабовласницька держава з центром у Трансiльванii. З початку 2 ст. н.е. до 271 року територiя Трансiльванii пiдкорювалася римлянам, входила до складу римськоi провiнцii Дакiя.
У 3-6 столiттях через Трансiльванiю пройшли племена готiв, гунiв, гепiдiв, аварiв. У 6-7 столiттi на територii Трансiльванii оселилися словяни, наприкiнцi 9 ст. (за свiдченням джерел) локалiзувалося романiзоване населення - влахи (волохи). У 10 столiттi тут осiла частина угорських племен.
У 11-12 столiттi Трансiльванiя перейшла пiд влади королiв Угорщини, що оселили тут пiзнiше венгрiв-секiiв (секлерiв) i саксiв; у Трансiльванii почався процес феодалiзацii. У 1241 роцi територiя Трансiльванii пiддалася навалi монголо-татар.
У 12 - початку 16 ст. у влади стояли воСФводи (зазвичай - угорськi магнати). До середини 13 столiття у Трансiльванii виникають мiста, у 14 ст. зявляються цеховi органiзацii ремiсникiв. 15-16 столiття вiдзначенi антифеодальними виступами селян (Селянське повстання 1437-38, повстання Дожi ДьСФр-дя 1514 р.).
Селянське повстання 1437-1438 у Трансiльванii, почалося навеснi 1437 року з вiдмовлення влашських i угорських селян в умовах масового випуску знецiнених грошей платити десятину СФпископу й iншi феодальнi побори повноцiнною монетою. Вогнищами повстання стали гора Бобильна [(Бабольна) бiля села Олпрет (Альпрет)], район гори Деж (Деш) i район Клужа (Коложвара). Пiсля перемоги, здобутоi повсталими в липнi 1437 року, феодали змушенi були пiти на поступки скасувати десятину, скоротити панщину, зменшити грошовi платежi, пiдтвердити право переходу селян пiсля сплати недоiмок. Однак у сiчнi 1438 року селянське повстання було розгромлено феодалами i виступив у iхню пiдтримку патрицiатом саксонських мiст.
На повстання в Трансiльванii вплинуло гуситський революцiйний рух (особливо таборити); поширення в районi повстання зСФднань гуситiв, вiйськова органiзацiя повсталих по таборитському зразку, прагнення ввести спiльнiсть майна, органiзувати суспiльне споживання i зрiвняльний розподiл.
Таборити, представники революцiйного антифеодального крила Гуситського революцiйного руху. До "громади таборськоi" (звiдси назва - таборити) належали рiзнорiднi соцiальнi елементи - широкi шари селянства, мiська бiднота, нижче духiвництво, ремiсники, частина дрi