Трансiльвания
Информация - История
Другие материалы по предмету История
бного дворянства. Визначальною в табориствi (особливо в перший перiод руху) була революцiйна антифеодальна селянсько-плебейська iдеологiя, в основi якоi лежало хилiастичне навчання про "царство боже на землi" - "царству" загальноi рiвностi i соцiальноi справедливостi.
Таборити заперечували церковнi таiнства, пишний католицький культ, а деякi з них - усi християнськi святинi й обряди. Лiве крило складали пiкарти, виступи яких зустрiчали опозицiю помiрних таборитiв, що виражали iнтереси головним чином заможного селянства i заможних городян. У 1421 роцi помiрнi таборити розправилися з вождями (Мартiн Гуска й iн.) пiкартiв. Незважаючи на розбiжностi, таборити залишалися основною вiйськовою силою повсталоi Чехii. Таборити створили польове вiйсько, що керувалося бойовим статутом Я. Жижки, розробили передову для того часу воСФнну тактику, що передбачала маневренiсть, застосування бойових возiв i артилерii. Вiйсько таборитiв (яким керував Микулаш з Гускою та Жижкой) розгромило 5 хрестових походiв, органiзованих реакцiСФю проти гуситiв. Разом з "сиротами" (так називали себе пiсля смертi Жижки вiйська, що були пiд його безпосереднiм командуванням) таборити зробили серiю походiв за межi Чехii. Протирiччя таборитiв з бюргерсько-лицарським табором (так називаними чашниками) призвели до вiдкритоi вiйни мiж ними. У рядi битв (1423 р., 1424 р.) чашники були розбитi. 30 травня 1434 вiйсько таборитiв потерпiло поразку вiд обСФднаних сил чашникiв i феодально-католицького табору в бою при Липанах; окремi загони таборитiв продовжували боротьбу до 1437, коли упала iхня остання фортеця Сiон.
Гуситський революцiйний рух, боротьба чеського народу в 1-й половинi 15 ст. проти католицькоi церкви, феодальноi експлуатацii i нiмецького засилля, що вилилася в так називанi гуситськi вiйни (1419-37 рокiв). Причинами Гуситського революцiйного руху були посилення феодальноi експлуатацii чеського селянства з боку свiтських i духовних феодалiв (збiльшення поборiв i панщинних повинностей), корупцiя католицькоi церкви, що викликала загальну ненависть своiм багатством i розбещенiстю клiру, усе нiмецьке засилля, що зростало, боротьба мiж ремiсниками i патрицiатом (переважно нiмецьким) у мiстах, важке положення мiськоi бiдноти (плебсу).
Реформацiйна дiяльнiсть народних проповiдникiв - Вальдхаузера, Мiлича з Кромержижа, Матвiя з Янова, виступ Яна Гуса i його сподвижникiв створили безпосереднi передумови для розвитку Руху.
Гуситський революцiйний рух - важливий етап в iсторii Трансiльванii, джерело революцiйних i нацiональних традицiй народу. У ходi його була зроблена спроба революцiйним шляхом знищити феодальний лад. Незважаючи на поразку таборитiв, був нанесений удар для католицькоi церкви, затримане вторинне покрiпачення селян.
Гуситський революцiйний рух заклав основи загальноСФвропейськоi Реформацii.
До кiнця 17 ст. основна маса селянства Трансiльванii була цiлком закрiпачена. У 1541 утворилося вiдносно самостiйне Трансiльванське князiвство, що визнало суверенiтет турецького султана. Наприкiнцi 16 - початку 17 ст. Трансiльванiя разом з ВалахiСФю i Молдовою короткий час знаходилася пiд владою господаря Мiхая Хороброго .
Австро-турецькi вiйни 16-18 столiття. З 20-х рокiв 16 столiття пiдсилилася боротьба мiж австрiйськими Габсбургами й Османською iмперiСФю за гегемонiю в Пiвденно-Схiднiй i Центральнiй РДвропi. У результатi турецьких навал на Угорщину турецькi вiйська взяли Белград (1521 р.). Услiд потiм вони розгромили угоро-чешськi вiйська в Мохачськiй битвi, а у вереснi - жовтнi 1529 року безуспiшно осаджували Вiдень.
Пiсля невдалих австро-турецьких переговорiв про мир (1530 рiк) почалася Австро-турецька вiйна 1532-33 рокiв. У ходi ii вiйська iмператора Карла V призупинили наступ турецьких вiйськ i за мирним договором (23 липня 1533 р., Стамбул) землi на заходi i пiвнiчно-заходi Угорського королiвства вiдiйшли до Австрii, що зобовязалася за це платити щорiчну данину султану. Пiд час даноi вiйни 1540-47 рокiв турецькi вiйська взяли Буду (1541 р.) i Естергом (1543 р.). По Адрiанопольскому договорi 1547 року захiдна частина Угорського королiвства залишалася пiд владою Габсбургiв, центральна - пiд керуванням намiсникiв султана; правителi схiдноi частини вважалися турецькими васалами. Вiйни 1551-62 i 1566-68 рокiв, якi велися через Трансiльванiю, не викликали iстотних змiн. Вiйна 1592-1606 рокiв привела (по Житваторокському договору 11 листопада 1606 р.) до звiльнення Австрii вiд сплати щорiчноi данини султану.
Бетлен (Bethlen) Габор (1580 - 25.11.1629), керiвник антигабсбурзького руху в Угорському королiвствi, князь Трансiльванii в 1613-29 роках, король Угорщини в 1620-21 роках. При князi Жигмондi Баторi (1588-98 роки) очолював антигабсбурзьку опозицiю трансiльванського дворянства, брав участь в антигабсбурзькому русi Мозеша Секея (1602-03) i в русi И. Бочкаi (1604-06 р.). Був вигнаний iз Трансiльванii князем Габором Баторi (1608-13), що дотримував проавстрiйськоi орiСФнтацii. За допомогою туркiв Бетлен скинув Габора Баторi i 13 жовтня 1613 року був обраний трансiльванським князем. Проводив полiтику змiцнення князiвськоi влади. Створив постiйну армiю. Брав участь у Тридцятирiчнiй вiйнi 1618-48 рокiв на сторонi антиавстрiйськоi коалiцii i домiгся значних успiхiв у боротьбi проти Габсбургiв.
У серпнi 1619 - сiчнi 1622 рокiв, дiючи разом з ЧехiСФю, зайняв значну частину тiСФi територii Угорського королiвства, що знаходилася пiд владою Габсбургiв, i був обраний 25 серпня 1620 року королем Угорщини. Пiсля поразки антиавстрiйськоi коалiцii при Бiлiй