Трансiльвания
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?орi позбавився угорськоi корони. За умовою Микуловського (Никольсбургського) договору 31 грудня 1621 року мiж Бетленом i Фердинандом II Габсбургом Бетлен за вiдмовлення вiд угорськоi корони одержав значну частину територii Словаччини (7 так званих верхньоугорських комiтатiв). У серпнi 1623 - травнi 1624 рокiв Бетлен почав 2-й похiд проти Габсбургiв, у ходi якого його вiйська розбили загiн австрiйського генерала Валенштейна в бою при Годонiнi (Моравiя). У ходi 3-го наступу, початого Бетленом у серпнi 1626 року у пiдтримку антиавстрiйськоi коалiцii (Голландiя, Англiя, Данiя), його вiйська здобули перемогу над Валенштейном у Дрегейпаланцi (30 вересня). Пожоньський (Братиславський) мир (20 грудня 1626 року) зберiг за Бетленом територii, отриманi iм по Микуловському договорi. Готуючись продовжити боротьбу з Габсбургами, Бетлен уклав союз з молдавським господарем Мироном Мовилой (1628 рiк) i направив посольство в Москву для укладання росiйсько-трансiльванського союзу.
Вiйна 1660-64 рокiв почалася наступом турецьких вiйськ. Однак у битвi пiд Сентготхардi (1 серпня 1664 року) турецька армiя великого вiзира Фазила Ахмета Кепрюлю була розгромлена вiйськом австрiйського фельдмаршала Монтекуколi. По Вашварському миру (10 серпня 1664 рiк) турецькi вiйська виводилися з Трансiльванii, якi, однак, залишилася пiд верховною владою султана. Вiйна 1683-99 рокiв почалася вторгненням турецьких вiйськ в Австрiю й облогою Вiдня (з 14 липня 1683 року). Турецькi вiйська були наголову розбитi 12 вересня 1683 року вiйськом союзника Австрii Яна Собеського. Ця поразка поклала початок поступовому вiдступу туркiв з Центральноi РДвропи.
Пiсля створення антитурецькоi "Священноi лiги" (1684 р.) австрiйськi вiйська зайняли Буду, у 1687-88 роках опанували схiдною Угорщиною, СлавонiСФю, Банатом, зайняли Белград. Вступ Росii в "Священну лiгу" (1686 р.) i ii виступ проти Туреччини (Азовськi походи 1695-96 роки) полегшили боротьбу Австрii проти Туреччини. 11 вересня 1697 року австрiйськi вiйська пiд командуванням РДвгенiя Савойського розбили турецьку армiю в Зенти. У результатi вiйни до Австрii вiдiйшли велика частина Угорщини, Трансiльванiя, Хорватiя i майже вся Славонiя (див. Карловицький конгрес 1698-99 рокiв).
У 17 столiттi Трансiльванiя була обСФктом боротьби мiж Габсбурзькою й Османською iмперiями, вiдiгравала значну роль у боротьбi Угорського королiвства проти Габсбургiв. У 1687 роцi вiйська Габсбургiв окупували територiю Трансiльванii. На Карловицькому конгресi Габсбурги домоглися мiжнародного визнання своСФi влади над ТрансiльванiСФю. Карловицький конгрес 1698-1699 рокiв, мiжнародний конгрес, що зiбрався в жовтнi 1698 року у мiстечку Карловцi в Славонii для укладання миру мiж державами, що входили в "Священну лiгу" (Австрiя, Венецiя, Польща, Росiя), i Османською iмперiСФю (Туреччиною). Карловицькому конгресу передував ряд вiйськових поразок Туреччини у вiйнах iз краiнами цiСФi коалiцii, у тому числi катастрофiчний розгром турецьких вiйськ у 1683 роцi пiд Вiднем (Австро-турецькi вiйни 16-18 столiть, Польсько-турецькi вiйни 17 ст.). Серйознi протирiччя мiж членами "Священноi лiги" i особливо iхня протидiя посиленню позицiй Росii в басейнi Чорного моря привели до того, що замiсть загального договору союзникiв з Туреччиною 16 сiчня 1699 року Польща, 26 сiчня Австрiя i Венецiя пiдписали з Туреччиною окремi мирнi договори, а Росiя 24 сiчня лише угоду про перемиря на 2 роки, що було замiнено Константинопольським мирним договором 1700 р. Польща одержала частину Правобережноi Украiни, що залишалася ще у Туреччини, i Подiлля. До Австрii вiдiйшли велика частина територii Угорщини, Трансiльванiя, Хорватiя i майже вся Славонiя. Венецiя одержала Морею, острова Архiпелагу, фортецi в Далмацii. За РосiСФю за умовами перемиря залишився Азов.
Карловицький конгрес юридично оформив нове розмiщення сил у Центральнiй i Схiднiй РДвропi, обумовлену поразками Туреччини i припиненням ii просування на захiд.
З 2-i половини 18 столiття у надрах феодалiзму в Трансiльванii зароджуються капiталiстичнi вiдносини. Жорстока феодальна експлуатацiя викликала Трансiльванське селянське повстання 1784-85 рокiв.
Трансiльванське селянське повстання 1784-85 рокiв, антифеодальне повстання влашських i угорських селян Трансiльванii пiд керiвництвом селян Нижньоi Хорii, РЖ. Клошки, Г. Кришана. Його причина - посилення крiпосницького гнiта, привiд - перепис селян (по указу вiд 31 сiчня 1784 року iмператора Йосипа II), у звязку з яким серед них поширився слух про набiр солдатiв (граничар) у прикордонну варту i можливе звiльнення вiд фортечноi залежностi (вiдповiдно до указу 1762 року iмператрицi Марii Терезii, граничари не несли iнших повинностей, крiм вiйськовоi). 31 жовтня 1784 року Кришан зiбрав загiн селян (близько 600 чоловiк) у селi Местякен (комiтат Заранд) i призвав iх рушити в Алба-Юлiю, щоб одержати зброю i стати граничарами. Спроба адмiнiстрацii Заранда схопити Кришана послужила поштовхом до початку повстання. Селяни стали розправлятися з представниками влади, дворянами, розоряти iхнi маСФтки, церкви. У листопадi комiтат Заранд був охоплений повстанням; пiднялися селяни комiтатiв Хунедоара, Арад, пiдтриманi селянами i гiрниками iнших районiв. 21 листопада Кришан вiд iменi Хорii, який очолив повстання, предявив дворянам селянськi вимоги: лiквiдацiя дворянства, розподiл його земель, рiвне оподатковування. За наказом iмператора вiд 23 листопада 1784 року проти повсталих були висунутi регулярнi вiйська, що жорстоко розправилися з повстанцями на початку 1785 року. Пiсля п