Трансiльвания
Информация - История
Другие материалы по предмету История
ися вiсiм рокiв першого правлiння "ада V, Дракули (1456-1462).
Як ми вже знаСФмо, перше правлiння "ада V Дракули розпочалося з вбивства його попередника "ада РЖV, а це погана прикмета, яка не вiщувала новому правителю нiчого доброго. Навiть якби й хотiв Дракула правити спокiйно, то все рiвно на завадi йому стали б рiзнi доленоснi обставини та полiтичнi фактори. З одного боку, угорський король, його радники i трансiльванськi саксонцi, з iншого - Османська Порта i боярська опозицiя Валахii заважали нормалiзацii життя у цiй Богом забутiй краiнi. Не знаючи усiх цих причин i чинникiв, важко було б збагнути жорстоку поведiнку волоського воСФводи, яка стала тАЬпритчею во языцехтАЭ ще за його життя.
Першим вiдомим кроком Дракули пiсля вступу на престол у Тирговищi був лист, датований 6 вересня 1456 р., в якому воСФвода запевняСФ угорського короля Ласло V-го у власнiй вiрностi, обiцяСФ дружбу трансiльванським саксонцям й головною цiллю свого правлiння оголошуСФ боротьбу з турецькими агресорами. (Дуже цiкавим СФ факт, що у даному листi Дракула iменуСФ себе володарем трансiльванських провiнцiй Фогараш i Омлаш).
Так, Дракула усiСФю душею ненавидiв туркiв, але роки, проведенi у полонi при дворi османського султана, стали йому у пригодi i багато чому навчили. Наприклад, усi найважливiшi справи вiн звик вирiшувати сам, у бiльшостi випадкiв ставав на чолi вiйська, подаючи воiнам власний приклад хоробростi i винахiдливостi.
Як згадуСФ грецький хронiст Калкондулос, Дракула оточив себе тiлесною стражею, що свiдчить про недовiру воСФводи до своiх пiдданих i особливо бояр, прихильникiв клану ДанСФштi. Боярська опозицiя, що не бажала мати сильного правителя, час вiд часу влаштовувала заколоти, один з яких, очолений Альбу Великим, був дуже жорстоко придушений Дракулою. Цi подii знайшли вiдображення у нiмецько-саксонських переказах середини ХV столiття й навiть були вiддрукованi у 1500 р. у мiстi Страсбург з вiдповiдними iлюстрацiями. Видрукована iсторiя виглядаСФ приблизно так. ...ВоСФвода, бажаючи помститись боярам, запрошуСФ усiх знатних бояр i дворян до своСФi резиденцii, потiм задаСФ усiм пiдступне запитання про те, скiлькох вони памятають правителiв, що керували до нього. Нiхто не памятав точного числа воСФвод, однi називали пятдесят, iншi тридцять. Тодi Дракула сам даСФ вiдповiдь й називаСФ сiмох представникiв свого тiльки роду. За неправильнi вiдповiдi пятсот бояр було посаджено на палi. На думку iсторикiв, ця цифра була дещо меншою, а саме пятдесят чоловiк було посаджено на палю. РЖснують версii i про двадцять тисяч страчених (Мiхаел Бегейм). Скорiш за все, точне число жертв було невiдоме i iх число збiльшувалось пропорцiйно вiддаленостi того чи iншого регiону вiд мiiя подii. Подiбнi провини Дракули згадуСФ у своiх записах також його прямий потомок Мiклош Олаг, архiСФпископ Естергомський. Згодом процедура саджання на кiл стала для Дракули улюбленим способом страти, через що його прозвали Цепешем у себе на батькiвщинi, Казiклi в Туреччинi, Коробогузо в Угорщинi.
Перекази про звiрства Дракули повiдомляють також, що з не меншою жорстокiстю вiн поводився зi старцями, жебраками та калiками. Запрошував iх до якоiсь будови, примовляючи, що позбавить iх усiх земних болячок i скорбот, пригощав, а за тим пiдпалював тАЬгостейтАЭ разом iз будiвлею. Згiдно iз цинiчною заявою Дракули, в його краiнi мали залишитися тiльки багатi i нiяких бiдних, якi турбували б рiзними скаргами воСФводу.
Даним оповiдкам суперечать вiзантiйськi i росiйськi хронiки, в яких Дракула iменуСФться тАЬВеликимтАЭ i тАЬмудримтАЭ, тАЬбогом помазанимтАЭ володарем i тАЬсправедливим суддеютАЭ. Особливо на заслугах Дракули наголошуСФ росiйська хронiка i зрозумiло чому - написана вона була у часи царя РЖвана РЖРЖРЖ та його онука Грозного, якi стикалися з тими самими проблемами, що й Дракула. Цiкаво, що росiйська страта колесуванням дуже нагадувала страту посадженням на кiл.
РЖнша легенда про дiяння Дракули розповiдаСФ про насилля над громадянами мiста Тирговища-столицi, яких за участь в забиттi батька i брата воСФвода зiгнав до резиденцii в АрдСФш, щоб вони збудували на вершинi сусiдньоi гори фортецю, яка мала бути споруджена до кiнця року. Мiщани виконували велiння воСФводи, вмираючи сотнями вiд голоду та холоду, але фортецю збудували. Вона була названа Поенарi, ii руiни стоять донинi. Однак не ця iсторiя стала найвiдомiшою в iсторii дiянь Дракули. Резонансним (на всю РДвропу) став похiд Дракули на трансiльванськi мiста Брашов та Себен. Подiбного розмаху жорстокостi Схiдна РДвропа, мабуть, не бачила з часiв татаро-монгольськоi навали ХРЖРЖРЖ столiття.
Саксонський фактор. Ворожнеча Дракули з трансiльванськими саксонцями маСФ свою передiсторiю. РЗi витоки криються у волоськiй полiтицi саксонцiв, головну роль в якiй вiдiграли меркантильнi iнтереси останнiх. Добре вiдома нам тАЬСтрасбургськатАЭ друкована iсторiя надаСФ опис одного з перших конфлiктiв мiж Дракулою та саксонцями, замовчуючи, правда, причини, що його спричинили. Слiдуючи опису подii, Дракула спустошив одне прикордонне саксонське село Бекендорф, усiх жителiв якого закував у ланцюги i вiдвiв до Валахii, де i посадив iх на палi. Цей сумний тАЬвипадоктАЭ пiдтверджуСФ лист Ласло Гунядi (сина регента Яноша), датований груднем 1456 року i адресований громадянам мiст Себена та Брашова. У даному листi Гунядi даСФ знати саксонцям, що до нього з надiйних джерел надiйшла iнформацiя про спустошення, завданi Дракулою Пiвденним областям Трансiльванii, тому вiн просить пiдтримати власного претендента на престол Валахi