Трансiльвания
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?идушення повстання Йосип II змушений був видати в 1785 роцi акт про скасування особистоi фортечноi залежностi селян (через 5 рокiв акт було анульовано).
Розвиток капiталiзму сприяв розгортанню нацiонально визвольного руху в Трансiльванii, у тому числi i серед найбiльш пригнобленоi частини населення - румунiв. Пiд час Революцii 1848-49 рокiв в Угорщинi селяни Трансiльванii захопили частину помiщицьких земель.
У 1854 роцi Габсбурги пiдтвердили особисту волю селян (проголошена в 1785 р., потiм у 1790 р. скасована), за якими закрiпили землi, захопленi ними в ходi Революцii 1848-49 рокiв. З утворенням у 1867 р. Австро-Угорськiй монархii Трансiльванiя була включена до складу Угорського королiвства. Наприкiнцi 60-х рр. у Трансiльванii зявилися першi робочi асоцiацii. У 1881 роцi заснована Румунська нацiональна партiя Трансiльванii, що вимагала автономii Трансiльванii в рамках Габсбурзькоi iмперii, нацiонального рiвноправностi румун й iн.
Пiд впливом Революцii 1905-07 рокiв у Росii пролетарiат Трансiльванii розгорнув широку полiтичну боротьбу (загальний полiтичний страйк 15 вересня 1905 р. з вимогою введення загального виборчого права). 31 жовтня 1918 року робiтники Трансiльванii разом з угорськими трудящими брали участь у загальному страйку, що перерiс у буржуазно-демократичну революцiю, що завершила розпад Австро-Угорщини. Вiдбулися 18 листопада (1 грудня) 1918 р. у мiстi Алба-Юлiя Народнi збори висловилися за обСФднання Трансiльванii з РумунiСФю. Трианонським мирним договором 1920 р. Трансiльванiя була закрiплена за РумунiСФю. У 1940 роцi Пiвнiчна Трансiльванiя була приСФднана до хортистськоi Угорщини (Угорськi арбiтражi 1938 i 1940 рокiв). У жовтнi 1944 р. Радянська Армiя i румунськi вiйська завершили звiльнення Трансiльванii вiд фашистських вiйськ. Паризькi мирнi договори 1947 р. вiдновили румуно-угорську границю, що iснувала на 1 сiчня 1938р.
Паризькi мирнi договори 1947 р., пiдписанi в Парижi 10 лютого державами - переможцями в Другiй свiтовiй вiйнi 1939-1945 р., з одного боку, i колишнiми союзниками фашистськоi Нiмеччини в РДвропi - РЖталiСФю, БолгарiСФю, Угорщиною, РумунiСФю i ФiнляндiСФю - з iншого. Проекти договорiв вiдповiдно до рiшень Потсдамськоi конференцii 1945 р. були пiдготовленi в ходi роботи 1-i сесii Ради мiнiстрiв закордонних справ (вересень - жовтень 1945р., Лондон), наради мiнiстрiв закордонних справ СРСР, США i Великобританii в Москвi (грудень 1945 р.), наради заступника мiнiстрiв закордонних справ у Лондонi (лютий - квiтень 1946 р.), 2-i сесii СМИД (квiтень - липень 1946 р., Париж) i розглянутi на Паризькiй мирнiй конференцii 1946 р. Набрали сили 15 вересня 1947 року. Договiр з кожною з пяти держав пiдписаний тими державами-переможцями, що знаходилися з ним у станi вiйни.
Паризькi мирнi договори 1947 року побудованi по одному типу. Вони складаються з преамбули i постанов: територiального, полiтичного, вiйськового, економiчного, про репарацii i реституцiях. Заключнi постанови стосуються виконання i тлумачення договору, порядку його ратифiкацii i вступу в силу. У додатках до кожного договору мiстяться розяснення по деяких важливих питаннях до статей договору i спецiальнi положення, що вiдносяться до промисловоi, лiтературноi i художньоi власностi, контрактам, укладеним до вiйни, термiнам давнини й iн. Договори з БолгарiСФю, Угорщиною i РумунiСФю мiстять також спецiальнi положення, що вiдносяться до Дунаю (статус Дунаю остаточно був визначений на конференцii в Белградi в липнi - серпнi 1948 р.).
Полiтичнi постанови договорiв збiгаються в основному з вiдповiдними постановами мирного договору з РЖталiСФю (розпуск фашистських органiзацiй, вiдновлення демократiя, воль iт.д.). Вiйськовi постанови договорiв регулюють питання про склад збройних сил цих держав. Договори установили обсяг репарацiй, виплачуваних БолгарiСФю, Угорщиною i РумунiСФю. Болгарiя зобовязалася виплачувати репарацii Югославii i Грецii, Угорщина - Радянському Союзу, Чехословаччини i Югославii, Румунiя - Радянському Союзу. Було визнане право придушених агресiСФю краiн на реституцiю майна, вивезеного з iх територii, а також - право Радянського Союзу на всi нiмецькi активи в Болгарii, Угорщинi i Румунii (пiзнiше Радянський Союз, сприяючи економiчному розвитку Болгарii, Угорщинi i Румунii, вiдмовився вiд значноi частини компенсацiй за нанесений йому збиток).
Пiвнiчна Трансiльванiя була повернута Румунii.
Румунiя - це Карпати, курорти Чорного моря, дика природа дельти Дунаю, монастирi пiвнiчноi Молдови, Трансiльванiя з легендою про Дракулу, гарнi вина i незвичайнi страви. РЖ хоча, мабуть, тiльки iсторiя Дракули мiцно асоцiюСФться у нас з РумунiСФю, це далеко не все, на що багата ця краiна.
Трансiльванiя - найзагадковiша область Румунii. Головним чином, завдяки життю i дiяльностi графа Дракули, легендарного середньовiчного правителя. У Трансiльванii люблять в основному мяснi страви зi свинини i баранини. Готують iх майстерно, чим викликають захват iноземних туристiв, що подорожують "дракулiвськими" мiiями. Спецiально для iноземцiв мiiевi жителi запiкають цiлого барана в глинi. РЖснуСФ легенда, що кухарi Дракули готували для нього цю страву, з тiСФю лише рiзницею, що замiсть баранiв використовувалися бранцi графа. Барана забивають, потрошать, обмазують глиною i кладуть на пару годин у спецiально викопану яму, в якiй жеврiСФ вугiлля, попередньо змiшують зi спецiями i травами. Яму зверху засипають землею i чекають, розповiдаючи моторошнi iсторii з життя Дракули. А потiм барана виймають, розбивають глиняний футляр, готове мясо