Тоi слави козацькоi повiк не забудем
Информация - История
Другие материалы по предмету История
Реферат
з iсторii Украiни
Тоi слави козацькоi повiк не забудемтАж
Змiст
РЖсторичнi передумови початку нацiонально визвольноi вiйни 1648-1657 рр.
РЖсторична постать Богдана Хмельницького
Основнi подii Нацiонально-визвольноi вiйни в 1648-1657рр.
Битва пiд Корсунем
Битва пiд Пилявцями
Зборiвський мирний договiр
Битва пiд Берестечком
Бiлоцеркiвський мирний договiр
В чому полягаСФ iсторичне значення козацтва?
Список лiтератури
В чому полягаСФ iсторичне значення козацтва?
У XV ст. на аванiену украiнськоi iсторii виходить нова сила, яка в майбутньому вiдiграла визначну роль в iсторичнiй долi Украiни. Це було козацтво суспiльна верства вiльних людей, котрi виконували не лише обороннi функцii, спрямованi на захист кордонiв вiд турецько-татарськоi агресii, але й активно господарювали, засновували новi поселення. Першi писемнi згадки про украiнських козакiв зявилися наприкiнцi XV ст. Початок козакуванню поклали здобичники, якi виходили в степ для полювання на дикого звiра, рибальства, збирання меду диких бджiл, а на зиму поверталися додому, до Черкас, Канева, КиСФва тощо. Життя в степу було небезпечним, бо на кожному кроцi можна було зiткнутися з татарами, але там, у степу, була воля. Поступово цi озброСФнi смiливцi видiляються в окрему групу людей, iх починають називати козаками (в словнику половецькоi мови так називали варту, сторожу; татари так називали вiльних, легко озброСФних людей, що займалися вiйною i грабунком, але слово це тюркського походження i означаСФ вiльна, незалежна людина). Вiльне життя в степу та боротьба з ворогами-татарами приваблювали смiливих людей. В козаки йшли i селянськi хлопцi, й мiщани, й шляхетськi сини, бо козак у поняттi народу це справжнiй лицар, вiдважна, мужня людина.
У 50-х роках XVI ст. козацтво створило свою вiйськово-полiтичну органiзацiю Запорозьку Сiч спочатку на островi Мала Хортиця у пониззi Днiпра, а далi на островi Велика Хортиця. Потiм зявилися Томакiвська, Камянська, Хортицька, Задунайська Сiч та iншi в багатьох мiстах Поднiпровя. У вiйську Запорозькому було закладено своСФрiдний вiйськово-адмiнiстративний устрiй, заснований на принципах козацького демократизму, започатковано специфiчнi полiтичнi iнституцii, зокрема iнститут вiйськових рад. Усi адмiнiстративно-вiйськовi посади на Сiчi були виборними. РЖснувала також власна козацька атрибутика (клейноди, корогви, печатки тощо). Усi важливi питання козаки вирiшували на загальних або вiйськових зборах. Усi учасники цих рад мали рiвнi права, якi вони доводили гучними вигуками.
РЖснування на пiвднi Украiни козацтва зi своiм самоврядуванням непокоiло польський уряд, тим бiльше, що Запорiжжя стало перебирати на себе функцii провiдника соцiальноi та нацiонально-визвольноi боротьби на украiнських землях. Швидко пересуваючись на своiх човнах-чайках, козаки отримували перемоги над турками i татарами.
Козацький флот виник у першiй половинi XVI ст. Козацькi кораблi чайки мали довжину до 20 м, ширину 3 -4 м, а висоту 2,5 м. На човнi було два керма, що давало йому змогу плисти в обидва боки. У рух чайку приводили вiтрила та весла, 10-15 весел з кожного боку. На кораблi розмiщувалося 50 - 70 козакiв, а то й кiлька гармат.
Процеси, започаткованi в XIV - XV ст., набувають подальшого розвитку в 60-х роках XVI ст. Проголошення Люблiнськоi унii 1569 р., наслiдком чого стало обСФднання Великого князiвства Литовського з Польським королiвством у спiльне державне утворення Рiч Посполиту, внесло змiни в полiтичне пiдпорядкування украiнських земель. До Польськоi корони, крiм Галичини та Подiлля, вiдiйшли ще Киiвщина, Волинь, Брацлавщина i Полтавщина. Змiнилася й релiгiйна ситуацiя. 1596 р. була укладена Брестська унiя мiж католиками i православними.
За таких обставин чи не СФдиним захисником православя стало козацтво, яке на цю пору зросло кiлькiсно та змiцнiло органiзацiйно. З кiнця XVI ст. почали вибухати казацькi та селянськi повстання проти польських панiв. Перше повстання було пiд проводом Криштофа Косинського у 1591 роцi, а в 1594-1596 роках вiдбулося повстання пiд проводом Северина Наливайка. Величезнi район; Украiни перетворилися на арену воСФнних дiй. Один за одним падали крiпоснi мури, звiльнялися мiста i села, козацький присуд утверджувався на Киiвщинi, Волинi, Брацлавщинi. Нова хвиля козацьких повстань прокотилася по Украiнi в 20-30-х роках XVII столiття, iх очолили досвiдченi ватажки Тарас Федорович, Павло Бут, Якiв Остряниця, Дмитро Гуня. Козацькi виступи не завжди приносили бажанi результати. Якщо 1633 р. пiд впливом повстань польський уряд легалiзував iснування православноi церкви (митрополитом став визначний полiтичний дiяч Петро Могила), то вже 1638 р. Варшавський двiр скасував здобутi ранiше привiлеi козакiв (власне судочинство, виборнiсть старшин, обмеження кiлькостi реСФстру тощо).
Поразки козацьких повстань у XVII ст. ще бiльше погiршили й без того тяжке становище украiнцiв. Були знищенi тисячi непокiрних козакiв i селян. Шляхтич знову почував себе повноправним паном карав i милував селянина, збiльшував повинностi, перерозподiляв землi й пiдтримував унiю. Це були роки так званого золотого спокою (1638 - 1648), але це був спокiй лише для магнатiв i шляхти, якi не винесли нiяких урокiв з подiй кiнця XVI - початку XVII ст. В украiнському суспiльствi вiдбувалося пост