Тоi слави козацькоi повiк не забудем
Информация - История
Другие материалы по предмету История
В°ти кулi. Польський вiйськовий табiр був розгорнутий бiля маленькоi рiчки Пилявки (РЖкви), неподалiк вiд мiстечка Пилявцi, що на Подiллi. Сучасник згадуСФ, що шляхетська армiя заздалегiдь святкувала перемогу. Разом з вiйськом до табору прибуло багато слуг з винами, медом, солодощами, навiть постiллю й ваннами. З ранку до вечора лунали музика й спiви. Шляхтичi вихвалялися один перед одним багатим одягом та прикрасами.
На польському сеймi було прийняте рiшення, що вiйсько очолять 3 регiментарi: князь "адислав-Домiнiк Заславський, вiдомий своiм багатством та розбещенiстю, молодий i недосвiдчений Олександр Конецпольський та Николай Остророг, знавець багатьох наук. Б. Хмельницький так i охрестив цю трiйцю: Перина, дитина й латина.
Незважаючи на рiшення сейму, Ярема Вишневецький, як i деякi iншi магнати, готувався проводити свою власну воСФнну тактику. РЖ замiсть того, щоб прямувати до генерального штабу Заславського, значна частина шляхти приСФдналася саме до Я. Вишневецького. Таким чином, В.-Д. Заславському довелося звертатися до князя iз закликом обСФднати вiйська. Урештi-решт, Я. Вишневецький погодився брати участь у вiйськових радах, але про обСФднання вiйськ не схотiв навiть слухати.
Так вийшло, що всi польськi вiйська були розСФднанi, у них не було СФдиного командування, що не могло не позначитися на перебiгу та результатi наступноi битви.
Вiйськовi дii пiд Збаражем i Зборовом.
Зборiвський мирний договiр
У лютому 1649 року в Переяславi розпочалися украiнсько-польськi переговори. Польський уряд спробував зупинити процес утворення самостiйноi Украiнськоi держави, надавши украiнцям певну автономiю у складi Речi Посполитоi. Королiвськi посланцi привезли Б. Хмельницькому багатi.
РЖ подарунки та гетьманськi клейноди. Б. Хмельницький зустрiв послiв з булавою, в оточеннi бунчукiв та корогов. Цим вiн хотiв пiдкреслити, що не потребуСФ королiвського визнання, бо давно СФ гетьманом. Сподвижник Б. Хмельницького полковник Ф. Джалалiй заявив польським посланцям: МаСФте свою Польщу, а Украiни не займайте, нехай зостанеться нам, козакам. Таким чином, польськiй делегацii був висунутий чiткий ультиматум:
- лiквiдувати в украiнських воСФводствах унiатську церкву;
- не будувати в Украiнi будь-яких католицьких чи унiатських церков;
- сан киiвського митрополита вважати найвищим пiсля польського примаса;
- назначати тiльки православних воСФвод на украiнськi землi;
- повернути запорiзькому вiйську всi його привiлеi та вiльностi;
- уважати гетьмана васалом польського короля;
- виселити орендарiв з украiнських земель;
- заборонити Яремi Вишневецькому командувати вiйськом.
Гетьман також заявив на переговорах, що маСФ намiр вiдiрвати вiд ляхiв усю Русь i Украiну.
Украiнсько-польськi переговори велися в гострих суперечках, а тим часом обидвi сторони готувалися до новоi вiйни. Король Ян-Казимир видав наказ про посполите рушення й загальну мобiлiзацiю регулярного вiйська, що дало можливiсть полякам пiдготувати для наступу три великi армii:
- армiя, у лавах якоi перебував князь Ярема Вишневецький, була сконцентрована на кордонах Галичини й Волинi;
- армiя, що була пiд командуванням самого короля та складалася з посполитого рушення, тобто з мобiлiзованоi шляхти;
- литовська армiя, що мала наступати з пiвночi.
Улiтку 1649 року Б. Хмельницький атакував польськi вiйська в Галичинi та змусив iх вiдступати до Збаража. Кiлька разiв козаки йшли на штурм мiста, завдавали великих утрат шляхтi, але так i не змогли оволодiти фортецею, обороною якоi керував князь Я. Вишневецький. У битвi загинув полковник Нестор Морозенко, були пораненi Кiндрат Бурляй та РЖван Богун.
Тодi козаки взяли мiсто в облогу, що спричинило страшний голод. Городяни, як свiдчить лiтописець, мусили iсти собак i котiв. Шляхтi вдалося надiслати послання до короля, у якому вони просили в Яна-Казимира допомоги.
Перед походом на Збараж частину своiх вiйськ Б. Хмельницький вислав на Бiлу Русь проти литовськоi армii Яна Радзивiлла. Проте козацькi вiйська пiд проводом М. Кричевського зазнали поразки пiд ЛоСФвом, а сам керiвник помер вiд отриманих ран.
Зборiвський мирний договiр. 8 серпня 1649 року укладено не вигiдний для Украiни Зборiвський мирний договiр, який згодом мав бути затверджений польським сеймом.
За умовами цього договору:
- Украiнську державу Гетьманщину польський уряд визнавав у межах Киiвського, Чернiгiвського i Брацлавського воСФводств. Волинь i Подiлля залишалися пiд владою польського короля;
- у Гетьманщинi влада належала гетьману, резиденцiя якого розмiщувалася в Чигиринi;
- захiдний кордон Гетьманщини проходив уздовж р. Случ (так звана козацька лiнiя), i коронне польське вiйсько не мало доступу на територii, що лежать на правобережжi Случi;
- зберiгалися вiльностi Вiйська Запорiзького;
- кiлькiсть реСФстрових козакiв установлювалася в межах 40 тис. осiб (насправдi вiйсько Б. Хмельницького налiчувало до 150 тис.);
- проголошувалася амнiстiя всiм учасникам Нацiонально-визвольноi вiйни;
- селяни, якi не потрапили до козацького реСФстру, мали повернутися до панiв;
- католицька i православна шляхта зрiвнювали в правах;
- православний киiвський митрополит мав увiйти до польського сенату;
- питання про унiю передавалося на розгляд сейму.
Досить складною була ситуацiя й для Б. Хмельницького. Козацькi низи, селяни та мiщани не ви