Тоi слави козацькоi повiк не забудем
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?пове накопичення сил перед вирiшальною сутичкою з могутньою державною машиною Речi Посполитоi.
Славне Вiйсько Запорозьке
Ти, наш лицарю, зiбрав,
На островi, на Хортицi,
Сiч преславну збудував.
Даром славне товариство
Облягав татарський хан,
Лютий мусив завертати
Не страшний нам бусурман!
Перший ти вказав козацтву,
Як топтать до слави шлях:
Йти за море, рiки, гори, Не сидiти на степах...
Та Молдавiю звiльнити,
Байдо, не щастить тобi,
Нищить владно пiдла зрада
Славнi замiри твоi.
РЖ сконав ти у Царградi
Пiд руками ворогiв,
Але вiри, нi народу
Вiдректися не хотiв.
То за це тебе, наш князю,
Ввесь народ славить в пiснях:
Хто за рiдний народ гине,
Той живе й по ста вiках! i
РЖсторичнi передумови початку нацiонально визвольноi вiйни 1648-1657 рр.
Пiсля поразки козацько-селянських повстань кiнця XVI першоi половини XVII ст. польським магнатам здавалося, що вони остаточно пiдкорили украiнський народ, виступи на деякий час припинилися, i навiть час вiд 1638 до 1648 року дiстав назву десятирiччя золотого спокою. Та становище украiнського народу пiд владою Речi Посполитоi в серединi XVII ст. стало особливо тяжким. Не було в Украiнi жодноi верстви населення, яка б не зазнавала кривд i утискiв вiд короля, магнатiв та шляхти. РЖ 1648 року в Украiнi стався вибух почалася Нацiонально-визвольна вiйна, яку сучасники iменували Украiнською революцiСФю.
Причини Нацiонально-визвольноi вiйни (1648-1657 pp.):
- козацтво зазнавало постiйних утискiв: магнати вiдбирали в них хутори, луки, ставки, млини, примушували платити десятину, за будь-яку непокору козакiв кидали до вязниць i мордували; бiльш того багатьох козакiв перетворено на крiпакiв;
- посилилося гноблення селянства. Панщина на Надднiпрянщинi досягла чотирьох днiв на тиждень, у захiдних районах шести. Крiм панщини, селяни мусили виконувати й iншi рiзноманiтнi натуральнi та грошовi повинностi, а також працювати в маСФтку феодала: лагодити
- греблi, возити дрова, бiлити полотно, стерегти панське майно тощо;
- у мiстах украiнцi були усуненi вiд участi в мiському самоврядуваннi, а iхнСФ мiiе посiли iноземцi;
- украiнцям чинили всiлякi перешкоди пiд час спроб уступити до цеху, зайнятися ремеслом чи торгiвлею;
- посилилася полiтика насадження унiатства та католицизму, переслiдувалося православя.
Усе це робило неминучим вибух народного гнiву. Наприкiнцi 1647 року по всiй Украiнi запалали народнi повстання. На чолi повсталих став талановитий державний дiяч i полководець Богдан Хмельницький.
РЖсторична постать Богдана Хмельницького
Богдан-Зiновiй Хмельницький народився 6 сiчня 1596 р. (за старим стилем 27 грудня 1595 p.), ймовiрнiше всього в Суботовi у сiмi украiнського шляхтича Михайла Хмельницького. Стисла формула шляхтич за походженням, козак за духом якнайбiльше вiдповiдала соцiально-психологiчнiй характеристицi Богдана. Не можна iгнорувати впливу на сина матерi-козачки, атмосфери козацького духу Чигиринщини, де проходили його дитячi роки. Поза сумнiвом, вiдповiднi знання й цiннiснi орiСФнтири Богдан отримав i пiд час навчання у двох рiзних за своiм характером навчальних закладах: у школi при якомусь iз киiвських монастирiв та у Львiвськiй СФзуiтськiй колегii.
Рiзкiсть у судженнях i запальнiсть поСФднувалися з мякiстю, привiтнiстю; дотепнiсть iз мовчазнiстю; простота i щирiсть з лукавством i мстивiстю; доброта з суворою вимогливiстю i навiть жорстокiстю. Не виключено, що Хмельницький був чудовим актором i залежно вiд обставин грав ту чи iншу роль. Сучасники звертали увагу на тонкий розум, ерудицiю, вмiння передбачати розвиток подiй, сталеву волю.
З яким полiтичним багажем прийшов Богдан до початку Нацiональноi революцii? Джерела не дають змоги достатньою мiрою реконструювати процес еволюцii його думок. Зрозумiло, що насамперед вiн замислювався над становищем козацтва й подальшим розвитком козацькоi Украiни в складi Речi Посполитоi. Розмiрковуючи над причинами невдач повстань, у яких брав участь, не мiг не дiйти висновку, що однiСФю з найголовнiших з-помiж них була вiдсутнiсть СФдностi серед козацтва. Не можна обiйти мовчанкою i його прихильностi до мiцноi монархiчноi влади. СкладаСФться враження, що в ii запровадженнi у Польщi вбачав шлях до розвязання полiтичними засобами козацькоi проблеми та захисту православноi вiри. РД пiдстави стверджувати, що на 1648 р. Б. Хмельницький зумiв акумулювати весь попереднiй досвiд визвольноi боротьби. Причому, у нього для досягнення поставленоi, мети рiвноцiнними виступають як ii вiйськовi, так i полiтичнi засоби. ВиникаСФ також iдея використання у разi збройного конфлiкту з Польщею кримсько-татарськоi вiйськовоi сили.
Заслугою Б. Хмельницького було те, що вiн вчасно вiдчув новi тенденцii у розвитку украiнського суспiльства, а саме: стрiмке поглиблення суперечностей нацiонального i соцiального характеру, що тiсно переплiталися. Незважаючи на певнi регiональнi особливостi, в краiнi iнтенсивно формувалася атмосфера масового невдоволення польським колонiальним режимом. Особливо дошкуляли нестримне зростання соцiального гнiту (на пiвденнi й схiднi райони насувалися панщина й крiпацтво), посилення нацiонально-релiгiйного гноблення, страхiтливе свавiлля й зловживання з боку мiiевоi адмiнiстрацii й орендарiв.
Розбудова молодоi держави вiдбувалася у надзвичайно складнiй соцiально-полiтичнiй об