Тоi слави козацькоi повiк не забудем
Информация - История
Другие материалы по предмету История
становцi. РЖ саме у цiй обстановцi сповна розкрився державотворчий генiй гетьмана. Йому потрiбно було виявити велику мудрiсть, щоб опанувати ситуацiю пiсля укладення Зборiвськгоо (1649 р.) i Бiлоцеркiвського (1651 р.) договорiв з Рiччю Посполитою.
Вивчення джерел свiдчить, що гетьман у державотворчiй практицi використовував традицii Запорозькоi Сiчi, але не переносив iх механiчно на новий економiчний i суспiльно-полiтичний грунт. Особливо велику увагу вiн придiляв проблемi влади, створенню ефективно функцiонуючого державного механiзму.
Б. Хмельницький дбав про змiцнення прерогатив гетьманськоi влади, так, вiн скликав ради, брав активну участь в обговореннi й ухваленнi ними рiшень; очолював державну адмiнiстрацiю; не уникав роботи у сферi судочинства; органiзовував фiнанси; очолював вiйсько; визначав зовнiшньополiтичний курс уряду; вiв рiшучу боротьбу з найменшими виявами сепаратизму. За таких обставин вiдбуваСФться формування харизматичностi постатi гетьмана, що вiдiгравало позитивну роль у консолiдацii нацiонально-патрiотичних сил.
Генiальнiсть гетьмана як державного дiяча полягала i в тому, що вiн спромiгся поСФднати реалiзацiю нацiональноi iдеi з соцiально-економiчною полiтикою, яка, попри певну непослiдовнiсть i суперечливiсть, у цiлому вiдповiдала iнтересам бiльшостi населення, насамперед козацтва й селянства. Адже в жодному разi не можна забувати того, що перiод Хмельниччини це не лише час становлення незалежноi держави, але й доба глибоких соцiальних потрясiнь ТСмасштаби соцiальноi боротьби селянства не мали собi рiвних у РДвропi). На теренi козацькоi Украiни було знищено велике й середнСФ феодальне землеволодiння (за винятком монастирського), панщинно-фiльваркову систему господарства, лiквiдовано крiпацтво, селянство вибороло особисту свободу, утверджувалася дрiбна, фермерського типу власнiсть на землю.
Звичайно, як i кожен державний дiяч, гетьман припускався прорахункiв. Зокрема, великою помилкою, яку згодом так i не вдалося виправити, було виведення ним армii з Захiдного регiону в листопадi 1648 p., що призвело до швидкоi реставрацii польського панування. Мали мiiе серйознi прорахунки в оцiнцi зовнiшньополiтичноi ситуацii навеснi та влiтку 1653 p., якi сприяли створенню антиукраiнськоi коалiцii в складi Молдавii, Валахii, Трансiльванii та Речi Посполитоi. Можна назвати й iншi, менш iстотнi, помилки. Але не вони визначають мiiе, роль i значення Б. Хмельницького в украiнськiй iсторii.
Основнi подii Нацiонально-визвольноi вiйни в 1648-1657рр.
У квiтнi 1648 року польське вiйсько вирушило на Запорiжжя. Замiсть того, щоб обСФднати своi сили, поляки роздiлилися: реСФстровi козаки на чолi з РЖваном Барабашем рушили Днiпром, а невеликий загiн кiнноти, очолюваний сином коронного гетьмана Стефаном Потоцьким та козацьким комiсаром Шембергом, берегом. Разом польськi вiйська налiчували близько 4 тис. воiнiв (1,5 тис. воякiв з польського регулярного вiйська та 2,5 тис. реСФстрових козакiв). Соромно посилати велике вiйсько проти якоiсь ганебноi зграi пiдлих холопiв, казав молодий С. Потоцький. За авангардом рухалися основнi сили польськоi армii на чолi з Миколою Потоцьким. Усi вiйська мали зСФднатись бiля Кодака.
Б. Хмельницький добре знав, що дiСФться у ворожому таборi, оскiльки головним човном флотилii реСФстрового козацтва командував М. Кричевський, гетьманiв кум.
Щоб не дати можливостi польському вiйську обСФднатися, козаки рушили iм назустрiч. Удалим маневром гетьман примусив полякiв зайняти незручнi позицii бiля Жовтих Вод. Оточений загiн Стефана Потоцького розраховував на допомогу реСФстрових козакiв, але тi перебили своiх полковникiв, серед них РЖ. Барабаша, i, обравши собi наказним гетьманом Филона Джалалiя (Джеджалiя), перейшли на бiк Б. Хмельницького.
Битва пiд Корсунем
Пiсля перемоги пiд Жовтими Водами 19-тис. козацьке вiйсько (15 тис. козакiв та 4 тис. татар) рушило до Корсуня, де перебувала 20-тис. армiя полякiв. Коли в польський табiр надiйшло повiдомлення про розгром пiд Жовтими Водами, мiж шляхтою спалахнула тривала суперечка, але в результатi було прийняте рiшення про вiдступ. Розлюченi несподiваною поразкою, поляки спалювали на своСФму шляху хутори й села, нещадно вбивали селян.
Б. Хмельницький наздогнав ворога, але, враховуючи кiлькiсну перевагу полякiв, у вiдкритий бiй не вступив. Гетьман мав хитрий план: козацький полковник Максим Кривонiс iз 6-тис. загоном обiйшов польське вiйсько й улаштував засiдку в урочищi Горiхова Дiброва. Козаки перекопали шлях ровом, зробили з дерев завали й загатили рiчку. Затоплена балка перетворилася на вязке багновище.
Вiйсько Б. Хмельницького переможно вступило в Бiлу Церкву. Звiдси гетьман розiслав по всiй Украiнi унiверсали й закликав усiх, хто може тримати зброю в руках, iти до козацького вiйська. Усiм, хто приСФднувався до нього, гетьман обiцяв волю.
До Бiлоi Церкви поспiшали люди. Вони везли iз собою порох, кулi, зерно, борошно. Формувалися новi козацькi загони. Пiднялася вся Украiна. Хвиля повстань охопила Чернiгiвщину, Киiвщину, Брацлавщину, Подiлля, Волинь. Повстанцi нищили шляхту, орендарiв i унiатiв.
Битва пiд Пилявцями
Польському урядовi вдалося зiбрати велике вiйсько близько 40 тис. шляхтичiв та найманцiв. Армiя була добре озброСФна й мала 100 гармат. Серед бiльшостi полякiв панував пiднесений настрiй. Таку сволоту, говорили пани про козакiв, ми розженемо канчуками, нема для чого витрач