Тоi слави козацькоi повiк не забудем
Информация - История
Другие материалы по предмету История
знавали договору з поляками, звинувачували гетьмана в зрадi й навiть готовi були його вбити. Народна вiйна тривала. Повстанцi не збиралися складати зброю й чинили запеклий опiр панам, що поверталися до своiх маСФткiв. Убивали iх, палили садиби, не визнавали польськоi адмiнiстрацii. Велика кiлькiсть повстанцiв (понад 40 тис.) зосередилася на Брацлавщинi, Волинi й Подiллi, iх очолив вiдомий козацький полковник Данило Нечай, який був дуже популярним серед народу.
ВоСФннi дii розпочалися взимку 1651 року. На початку лютого польське вiйсько, очолюване магнатом М. Калиновським, раптово зявилося на Подiллi й напало на мiстечко Красне, де перебував полк Данила Нечая. 20 лютого в жорстокому й нерiвному бою загинули всi козаки разом з НечаСФм. Польськi вiйська зайняли прикордоннi козацькi мiста Шаргород, Чернiвцi, Ямпiль i оточили Вiнницю. У мiстi був загiн козакiв на чолi з РЖваном Богуном, який у боях за мiсто ще раз пiдтвердив свою репутацiю талановитого полководця. Залишивши частину вiйська у Вiнницi, РЖ. Богун разом з невеликим загоном ударив по вороговi й навязав противниковi бiй на тонкiй кризi. Козаки почали раптовий вiдступ, заманюючи важку кiнноту ворога на середину рiчки, де пробитий лiд був притрушений сiном та снiгом. Кiлька тижнiв вiнничани вiдбивали польськi штурми, поки не надiйшла пiдмога. 19 березня пiд Липiвцем передовi полки армii Б. Хмельницького вдарили по польських вiйськах, i тi змушенi були вiд ступити.
Битва пiд Берестечком
Пiсля цього повстання вiйна мiж Украiною та Польщею розгорiлася з новою силою. У серединi червня 1651 року два вiйська зустрiлися на кордонi Галичини й Волинi, пiд Берестечком. Вiйсько Речi Посполитоi налiчувало 80 тис. полякiв, а також 20 тис. нiмецьких найманцiв. Крiм цього, польська армiя мала велику кiлькiсть слуг i челядi, тому iсторики доводять ii загальну кiлькiсть до 150 тис. осiб. Украiнсько-татарське вiйсько складалося зi 100 тис. козакiв та 20 тис. татар.
Битва розпочалася 28 червня 1651 року. Протягом перших двох днiв битви вiдчувалася значна перевага козакiв. На третiй день сталося несподiване: поляки почали обстрiл татарського табору, i кримчаки почали вiдступати, вiдкриваючи фланги козацького вiйська. Щоб заспокоiти татар, Б. Хмельницький разом з генеральним писарем РЖваном Виговським поiхав до хана. Проте скоiлася нечувана рiч хан захопив гетьмана й усiх, хто прибув з ним, у полон i вiдступив разом з вiйськом з-пiд Берестечка. Козаки залишилися без головнокомандувача. Серед них зчинилася така метушня, що старшина ледве змогла заспокоiти iх. Наказним гетьманом був обраний Ф. Джалалiй, за декiлька днiв на його мiiе обрали РЖ. Богуна.
Пiд шаленим вогнем польських гармат козаки возами, наметами, власним одягом вимостили шлях через болото. РЖснуСФ переказ, що прикривати вiдступ залишилося 300 козакiв. Маленький загiн переправився на один з островiв i там цiлий день стримував наступ полякiв. Усi козаки полягли, хоч ворог, зважаючи на iхню вiдвагу, обiцяв iм помилування.
Узагалi з цим невеликим загоном смiливцiв повязано дуже багато легенд.
Так трагiчно для Украiни закiнчилася битва пiд Берестечком. Унаслiдок Берестецькоi битви:
- козаки втратили понад ЗО тис. осiб;
- до рук полякiв потрапила канцелярiя гетьмана, 28 гармат та багато рiзноi зброi;
- Тугай-Бей захопив украiнського гетьмана в полон.
Однак знищити козацьку армiю не вдалося, бiльша ii частина пiд командуванням РЖ. Богуна вiдступила на Киiвщину. Визволившись iз татарського полону, Б. Хмельницький мобiлiзував новi сили й з великою армiСФю виступив проти ворога. Це послужило сигналом до розгортання партизанськоi боротьби. Мiщани й селяни палили своi оселi, нищили запас харчiв. Ворогам доводилося здобувати в бою кожне мiсто й кожне село.
Б. Хмельницький почав органiзовувати оборону на лiнii Бiлоi Церкви, i 13 серпня 1651 року пiд Таборiвкою козацькi вiйська спинили прохiд полякiв на Киiвщину.
Тим часом у наступ перейшло литовське вiйсько, якому вдалося захопити Киiв. Щоб славне мiсто не дiсталося вороговi, кияни, жертвуючи собою та своiм майном, пiдпалили його з усiх бокiв. Очевидцi розповiдали, що ця пожежа не була заздалегiдь спланованою, це був акт вiдчаю. Першим пiдпалив свою домiвку якийсь ремiсник, а потiм i сам кинувся в полумя. Його прикладом скористалися й iншi ремiсники, i незабаром горiло вже бiльше 50 будинкiв.
Бiлоцеркiвський мирний договiр
28 вересня 1651 року мiж Б. Хмельницьким та поляками був укладений тяжкий для Украiни Бiлоцеркiвський мирний договiр. Цей документ ультимативного характеру складався з 24 статей. Головними з них були:
- кiлькiсть реСФстрового вiйська зменшувалася з 40 тис. до 20 тис. осiб;
- козацька територiя обмежувалася лише Киiвським воСФводством;
- у Брацлавське й Чернiгiвське воСФводства поверталася польська адмiнiстрацiя;
- магнатам i шляхтi поверталися iхнi маСФтки в Брацлавському та Чернiгiвському воСФводствах, а також вiдновлювалася iхня влада над селянами;
- гетьман зобовязувався розiрвати союз iз Кримським ханством, крiм того, вiн позбавлявся права дипломатичних вiдносин з iноземними державами. Б. Хмельницький залишався гетьманом, але пiсля його смертi король дiставав право призначати й звiльняти гетьманiв;
- на Подiлля, Волинь i Чернiгiвщину вступало польське вiйсько;
- усю старшину й полковникiв мав вiдтепер затверджувати король;
- поляки пiдтверджували права православноi церкви;
- проголошув