Техніка писанкарства
Курсовой проект - Культура и искусство
Другие курсовые по предмету Культура и искусство
я колекція писанок згодом перейшла до зібрання Чернігівського історичного музею і загинула в роки Великої Вітчизняної війни під час тимчасової окупації Чернігова фашистськими загарбниками.
У Державному музеї українського народного декоративного мистецтва України в Києві зберігається 26 писанок XIX ст., які походять з Чернігівщини. Сюди вони надійшли в 1954 році з київського Музею українського образотворчого мситецтва. Сім писанок походять з колишнього Глухівського повіту із сіл Полковницька Слобода (нині Вільна Слобода), Есмонь (нині Червоне), Баничі та Катеринівка. Зараз це Глухівський район Сумської області. Сім писанок надійшли із села Слобідка колишнього Сосницького повіту (нині Менського району Чернігівської області). Ще дванадцять писанок з Чернігівщини не мають точно визначеного місця їх виготовлення [11, C. 7]. Кольорова гама розписів досить стримана, її складають жовті, чорні, червоні, а також відтінки коричневого кольорів. Зрідка зустрічається зелений колір. Переважають квіткові орнаменти, поєднані з геометричними мотивами. Малюнок чіткий, з білим контуром. Орнаменти виконані восковим розписом, використані рослинні барвники. Кольорові фотографії пяти чернігівських писанок опубліковані у великому альбомі, присвяченому зібранням Державного музею українського народного декоративного мистецтва України.
У виданні про український народний живопис подані кольорові зображення шести писанок із Глухівського і Сосницького повітів, що зберігаються у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва України у Києві, а також трьох писанок із Кролевецького повіту (зібрання Лубенського музею). Акварельні замальовки орнаментів чотирьох писанок із Чернігівщини включено до альбому "Українські писанки". Для цього були використані зразки писанкарського мистецтва з уже згаданого зібрання Лубенського музею. Останнім часом вийшли з друку окремі статті про писанки Чернігівщини, де йдеться як про давні зразки писанкарства, так і твори XX ст. Як бачимо, до останніх видань увійшли ілюстративний матеріал та деякі відомості, що торкаються в основному писанок Чернігівщини XIX століття. Проте звичай готувати розписані яйця навесні дійшов і до наших днів. На Чернігівщині можна й зараз зустріти жінок, з-під вправних рук яких виходять справжні витвори народного орнаментального мистецтва. Часто готують писанки і як забавку для дітей. Звичай готувати писанки зафіксований автором в селах Кучинівка та Рогізки Щорського району, селі Хлопяники Сосницького району, в селах Срібнянського, Ніжинського, Куликівського та Ічнянського районів. Але найбільш стійким цей звичай виявився в Сосницькому, Коропському та Новгород-Сіверському районах Чернігівської області [14, C. 56]. К.Л.Пушкар з села Верба Коропського району (їй зараз більше 50 років) вміє виготовляти писанки восковим способом. Для цього використовує пензлик, соломинку, пірїну та інше приладдя. Барвники здебільшого рослинного походження - лушпиння цибулі, кора вільхи, інших дерев і рослин. Рослинні орнаменти вона виконує здебільшого не за зразками, а згадуючи ті, що бачила й робила в минулі роки.
Займаються писанкарством і багато інших жінок різного віку. З-поміж них можна назвати: Т.П.Карась з села Фаївка Новгород-Сіверського району, Т.Ф.Фетисен-ко та В.Л.Шелег із села Дігтярівка того ж таки Новгород-Сіверського району, Н.Біжевець та Н.Хотимченко із села Кудрівка Сосницького району. Зразки писанок Т.Ф.Фетисенко експонувались в Музеї народного декоративного мистецтва Чернігівщини - відділі Чернігівського історичного музею ім. В.В.Тарновського. За відомостями сосницького художника А.П.Семенцова в селі Авдіївка Сосницького району може виготовляти писанки О.П.Чепурна, якій вже більше 80 років. В її роботах переважають квіткові орнаменти. Узор з білих цяток на коричневому тлі між лініями вона називає "човничочки". В тому ж селі З.Я.Протасова зображає на яйцях квіти, "вербичку". Узори цих майстринь, виконуваних у восковій техніці та писанок із села Сира Верба Коропського району свідчать про продовження традицій давнього писанкарства.
Вдалою виявилась спроба чернігівського різьбяра Заслуженого майстра народної творчості України Миколи Панька робити орнаментовані деревяні яйця -"різьбянки". На виточену на токарному верстаті заготовку нанесені узори, характер яких багато в чому зумовлений технікою різьблення на дереві. Ці сувенірні вироби справили гарне враження на художніх виставках.
Розділ ІІ. Регіональні особливості Української писанки
2.1 Розмаїття орнаментики та кольорів у виготовленні писанок в різних регіонах України
Кожен із регіонів України має свій вид орнаментики з характерними особливостями і за змістом, і за формою, і за кольоровою гамою.
Про походження звичаю готувати на Великдень писанки та крашанки існує багато легенд. Наведемо деякі з них.
Легенди, записані на Поділлі, кажуть, що коли Ісус Христос воскрес, то він сказав воякам, які охороняли Його гріб: "Ідіть і скажіть усім людям, що Христос воскрес, а Щоб вам повірили, то ось вам знак". При цьому Спаситель узяв з свого гробу крашанку і дав воякам. Відтоді і пішов звичай робити крашанки на Великдень.
Ніс убогий чоловік яйця в кошику на базар продавати, а в цей час жиди вели Ісуса Христа розпинати. Хрест був тяжкий, і Спаситель падав під його тягарем. Чоловікові стало жаль Спасителя; він лишив свій кошик на дорозі, а сам пішов помагати Ісусові нести хрест і