Тваринний світ савани
Информация - География
Другие материалы по предмету География
особливо небезпечний, оскільки має звичку затаюватися в чагарниках і несподівано нападати на ворога. Буйволи - стадні тварини, що утворюють скупчення від 50 до 2000 голів. Пасуться в основному ночами, а вдень відпочивають, вважаючи за краще лежати в бруді, рятуючись від комах.
Слони в суданській перехідній зоні почувають себе не дуже добре, а ось в савані їх можна зустріти. З усіх тутешніх листоїдних тварин тільки вони обламують дерева, коли пасуться; втім, слони тут не настільки численні, щоб завдати помітного збитку деревної рослинності на великих площах. Носороги тут давно зникли, якщо не рахувати східну околицю зони саван. Найвеличніший і красивіший представник фауни саван на півночі велика канна (Taurotragus oryx derbianus). Це найбільша з усіх антилоп; висота самця в загривку більше півтори метрів, вага понад 700 кілограмів, роги досягають в довжину метра з гаком. Раніше ця антилопа, очевидно, населяла усі савани від Сенегалу до Судану, але від західного підвиду останнім часом залишалося лише декілька десятків особин, до того ж відокремлених величезною відстанню від ареалу інших підвидів, що населяють в досить великій кількості північний Камерун і Судан.
У Західній Африці тваринний світ савани бідніше видами, чим в Південній або Східній Африці, проте він значно різноманітніший за північноафриканську фауну. Якщо зіставити опади і кормові ресурси, ми побачимо, що савани Західної Африки можуть прогодувати стільки ж тваринних на два з половиною квадратні кілометри, скільки їх годують такі ж савани Родезии або Уганди. Але в Західній Африці щільність населення майже повсюдно досить велика і місцеве населення з незапамятних часів займається полюванням. За останні півстоліття полювання стало особливо інтенсивним, а у звязку з освоєнням нових земель багато раніше глухі райони оброблені. І якщо найближчим часом не буде налагоджена охорона тутешньої фауни, вона може зовсім зникнути.
У низинах, іноді досить сильно заболочених, пасуться коровячі антилопи драговини (Damaliscus lunatus corrigym), інший підвид яких водиться в північних саванах Західної Африки і в Судані. Драговині широко поширені тільки в деяких районах, але вони великою мірою сприяють підтримці пасовищ у хорошому стані. Річ у тому, що драговині поїдають сухі стебла старої трави, якими нехтують гну, зебри і конгони. Таким чином вони знищують висохлі рослини, які інакше могли б послужити причиною пожежі або заглушити молоді паростки їстівних рослин. Особливо широко драговині поширені в деяких частинах рифтової долини, в околицях озера Руква і озера Едуард, у вологих районах Масаи і в області Мара. Вони мешкають тільки у відкритих злаківниках або в саванновому рідколіссі.
З великих тварин на рівнинах найбільше блакитних гну (Соппосhaetes taurinus), потім саванних, або бурчеллових, зебр (Едииs burchelli) і, нарешті, конгони. На перший погляд блакитні гну здаються потворними, нескладними істотами, проте в них є якась чарівливість. Вони переважають в стадах тваринних, рівнин Серенгети або кратера Нгоронгоро, що досі є прикрасою. Пасуться вони досить великими стадами і при щонайменшій тривозі збиваються в купу. На рівнинах Серенгети, в кратері Нгоронгоро, в національному парку Найробі їх набагато більше, ніж інших тварин такого ж розміру. Але в деяких районах, де мешкають і конгони і зебри, блакитні гну не зустрічаються взагалі. Теляться гну в постійних місцях, наприклад поблизу від кратера Нгоронгоро і рівнин Лой-та в Кенії. Стада приходять сюди по добре уторованих стежках, що переходять на схилах гір в глибокі улоговини. Через декілька тижнів після того, як стадо досягне місця призначення, у самиць зявляються телята. Величезний простір заповнюється годуючими матерями з дитинчатами; з усіх боків лунає мукання і сопіння, і далеко навкруги розноситься запах скотного двору.
З менш великих тварин в злаківниках найбільше газелі Гранту і Томсона, що живляться в основному травою, хоча газелі Гранту обскубують також листя і втечі дерев і кущів. Газель Гранту - одна з найбільших і красивих газелей, що живуть на цих рівнинах. У ній усе прекрасно - і розміри, і зростання, і форма рогів. Вона представлена різними підвидами на території від південної частини Сомалі до північних районів Танзанії і Уганди і також типова для пустель північно-східної Кенії. Проте вона віддає перевагу багатим травами рівнинам Мари, де випадає до 1500 міліметрів опадів в рік. Усі газелі рухаються настільки витончено, що їх граціозність увійшла до приказки, але пальма першості, безумовно, належить дорослим самцям газелі Гранту.
Поголівя газелей Томсона, які значно дрібніше за газелей Гранту, раніше обчислювалося тисячами тисяч. Газелі Томсона і зараз в багатьох частинах злаківників одні з найбільш численних мешканців, але вони не виносять пустелі. Зазвичай вони не зустрічаються в місцевостях, де випадає менше пятисот міліметрів опадів в рік, і уникають заходити в буш - хащі кущів. Але за сприятливих умов, наприклад в Серенгети, газелей Томсона значно більше, чим газелей усіх інших видів. Саме їх і зебру винять в тому, що не вистачає корму худобі. Але це очевидне перебільшення. Адже двадцять газелей Томсона, кожна вагою близько двадцяти кілограмів, зїдають трави не більше, ніж один бик.
Поблизу від джерел води і на зарісши; кущами берегах водоймищ живуть водяні козли і антилопи імпала. Водяному козлові основним кормом служить трава, а імпали на додаток до неї обїдають втечі кущів. Ці два види антилоп, бородавочник, велика нешкідлива канна і африкан?/p>