Тваринний світ савани
Информация - География
Другие материалы по предмету География
ими мясоїдними леопард вбиває на рівнинах менше за тваринних. Окрім нього, на мешканців рівнин полює ще цілий загін дрібних хижаків - шакали, великовухі лисиці, безліч птахів, змії на зразок африканської гадюки. Велика африканська гадюка в змозі заковтнути цілого довгонога (Реdetes capensis). У савані ніщо не пропадає: якщо здобич не доїдають вночі чотириногі аматори падали, вдень за неї беруться грифи. Залишки тваринного, убитого левом, через декілька годин підїдаються шакалами, гієнами і грифами.
На відкритих сухих рівнинах Африки, в саванах і пустелях мешкає гепард (Acionyx jubatus), самий прудконогий звір на Землі. У стрімкому кидку за жертвою він може розвивати швидкість до 100 км/ч. Гепард добре пристосований до такого способу полювання : у нього сухе сухорляве тіло з невеликою головою і довгими стрункими ногами, кігті на яких не втягуються, як у інших котячих, а довгий сильний хвіст при бігу виконує роль балансира. Ще зовсім нещодавно гепарди були поширені дуже широко - майже по усій Африці, Передній і Середній Азії, в Південному Казахстані і в Закавказзі. Оскільки гепарди легко приручаються, в Ірані і імперії Великих Моголів їх дресирували і використовували на полюванні. Нині гепарди збереглися головним чином в Африці, лише зрідка вони зустрічаються в Ірані і Афганістані, а з території Середньої Азії, мабуть, зникли зовсім.
Суданський водяний козел (КоЬиs megaceros) - вид, що живе дуже відособлено, його найближчі родичі водяться більш ніж за тисячу кілометрів звідси, в болотах на півдні Центральної Африки. Подовжені копита цього козла широко розставлені і добре утримують його на трясовині. Суданські козли пасуться великими стадами на заболочених ділянках, де левам і гепардам до них не добратися. Рятуючись від переслідування, вони заходять у воду по саму шию. Там же, де мешкає суданський козел, зустрічається біловухий болотяний козел (КоЬиs kob leucotis), підвид звичайного болотяного козла Західної Африки, якого довго вважали винищеним. Забарвлення старих самців помітно відрізняється від забарвлення інших представників виду. У тих шерсть руда, а у біловухого козла - темно-коричнева, і у нього, як видно з назви, білі вуха. Ці козли водяться по обох берегах Нілу, тоді як ареал суданського водяного козла обмежений лівобережним районом провінції Бахр-элъ-Газаль.
У тутешніх болотах водиться одна велика тварина - ситатунга (Тragelaphus spekei) представниця підродини гвинторогих антилоп Tragelaphidae. Ситатунга споріднена бушбоку і навіть піддається гібридизації з ним в неволі. У неї, подібно до суданського водяного козла, довгі, широко розставлені копита, які дозволяють тварині не провалюватися крізь плавучий килим і не угрузати в мулкому грунті. Ситатунга - дуже потайна тварина, вдень тримається в глибині чагарників і виходить годуватися тільки вночі. Незважаючи на порівняльну численність цих антилоп, їх дуже рідко кому вдавалося спостерігати на волі. Болотяний спосіб життя дозволяє ситатунгу уникати хижаків і використовувати кормові ресурси, які недоступні для інших антилоп.
Раніше болота, озера і річки цієї зони кишіли бегемотами, та їх і тепер місцями дуже багато. Другий за величиною представник ссавців Африки добре пристосувався до водного способу життя, вільно плаває і легко ходить по дну водоймищ. У прозорій воді можна спостерігати, з якою вражаючою легкістю і витонченістю пересуваються бегемоти. На землі вони здаються неповороткими, проте можуть розвинути несподівано велику швидкість. Бегемоти утворюють різні стада: старі самці іноді живуть один. Вдень бегемоти, рятуючись від сонця, зазвичай відсиджуються у воді або в грязьових калюжах, виставивши назовні тільки спину. Плаваючи під водою, вони час від часу піднімаються на поверхню за повітрям. Очі і ніздрі у них, як і у деяких інших водних ссавців, підведені: вуха маленькі, и. піднявшись до поверхні, бегемот енергійно струшує ними. Рятуючись від мисливця, бегемот тим ховається в річкових хащах, лише іноді висовуючи з води очі і ніздрі. Спливають бегемоти тихо, без пирхання. Там де їх не тривожать, наприклад на озерах і протоках західної Уганди, вони довірливі, і стада бегемотів, безтурботно відпочиваючі на мілководді. побачивши людини також не рухаються з місця.
Бегемоти виконують дві важливі функції, які можна визначити як будівельну і хімічну. Велика маса і фізична сила дозволяють їм розчищати протоки в гущі боліт ний рослинності. Виходячи вночі пастися, бегемоти прокладають в очеретах і папірусі широкі стежки, які полегшують доступ до води не лише іншим тваринам, але і людям. А вдень щедрі екскременти бегемотів удобрюють воду, забезпечуючи поживне середовище для розвитку найдрібніших синьо-зелених водоростей, які у свою чергу служать їжею для риб, зокрема для схожої на ляща тілапії (Тilapia). Отже життєздатність популяцій риб і безперешкодна течія річок залежать від бегемота.
На суші жоден хижак не може помірятися силами з бегемотом. Навіть леви вважають за краще не звязуватися з дорослими тваринними, але іноді вбивають їх дитинчат. Там, де бегемотів ніхто не переслідує, стадо може стати надмірно великим для цього місця життя, а це спричиняє за собою знижену опірність до хвороб. Із-за великої кількості бегемотів берега протоки Казинга в національному парку Куин-Елізабет і місцями берега Нілу піддаються такому пері випасу, що процеси ерозії досягають великого розміру.
У тих випадках, коли основна популяція залишається здоровою і не скорочується за рахунок хвороб, стада бегемотів на протоці Казинга і озері Альбе?/p>