Сучасна політика оплати праці. Доплати і надбавки до заробітної палати та організація преміювання працівників
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
з іншого бути економічно виправданою відповідно до цінності результатів їхньої роботи [15, c.208]. Та в ході досліджень було виявлено, що зарплата в Україні є низькою, яка навряд змушує працівників ефективніше працювати (див. додаток В) [16].
У практиці роботи підприємств найбільш поширеними формами оплати праці є відрядна і погодинна, які відображені в різновидах систем оплати праці (див. додаток Д). Форми і системи оплати праці встановлюються підприємствами та організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням вимог і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною та галузевими угодами [4, с.448].
Відрядна форма оплати праці передбачає залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів або обсягу виконаних робіт за визначений період часу [5, c.222].
Умови застосування відрядної оплати праці:
існують кількісні показники роботи, що безпосередньо залежать від конкретного працівника;
є можливість точного обліку обсягів виконуваних робіт;
існують можливості у робітників конкретної ділянки збільшити вироблення чи обсяг виконуваних робіт;
існує необхідність на конкретній виробничій ділянці стимулювати робітників на подальше збільшення вироблення продукції чи обсягів виконуваних робіт;
є можливість технічно нормувати працю.
Відрядну оплату праці не рекомендується застосовувати в тому випадку, якщо її застосування веде до:
погіршення якості продукції;
порушення технологічних режимів;
порушення вимог техніки безпеки;
погіршення обслуговування устаткування;
перевитрати сировини і матеріалів.
Умови застосування почасової оплати праці:
відсутня можливість збільшення випуску продукції;
виробничий процес суворо регламентований;
функції робітника зводяться до спостереження за ходом технологічного процесу;
функціонують потокові і конвеєрні типи виробництва із суворо заданим ритмом;
збільшення випуску продукції може привести до браку чи погіршення її якості.
На кожному конкретному підприємстві залежно від характеру продукції, що випускається, наявності тих чи інших технологічних процесів, рівня організації виробництва і праці застосовується та чи інша форма заробітної плати. Наприклад, відрядна оплата праці може бути неефективною, якщо застосовувати тільки відрядно-преміальний чи відрядно-прогресивний варіант, але якщо використовувати акордну систему, та ефективність зростає. На тому самому підприємстві залежно від випуску конкретного виду продукції за цехами, випуску різних деталей за цехами до складального цеху варіанти застосування оплати праці можуть бути різні.
В умовах ринку немає тієї строгої регламентації, що була характерна для планової економіки, тому підприємець, керівництво підприємства можуть перевірити кожний з існуючих варіантів оплати праці і застосовувати той, який найбільшою мірою відповідає цілям підприємства [2, c.538-539].
За прямої відрядної системи розмір заробітної плати залежить від результатів роботи кожного робітника. Виготовлена робітником продукція (виконана робота) оплачується за індивідуальними розцінками. Під розцінкою слід розуміти встановлену на підприємстві вартість виготовлення одиниці продукції (надання послуги).
Індивідуальна відрядна розцінка визначається двома способами: для тих виробництв, де встановлюються норми виробітку, діленням годинної (або денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду виконаної роботи, на годинну (або денну) норму виробітку, а для виробництв, де застосовуються норми часу, множенням годинної тарифної ставки на норму часу, тобто за формулами (1.1-1.2):
1) для виробництв, де застосовуються норми виробітку, діє формула:
, грн. за виріб (1.1)
де годинна (або денна) тарифна ставка, яка відповідає розряду виконуваної роботи (грн/ годину, грн/ дн.);
норма виробітку за одиницю часу, одиниць/ годину (одиниць/ дн.).
2) для виробництв, де застосовуються норми часу, діє формула:
, грн. за виріб (1.2)
де норма часу, годин.
Заробітна плата за прямої відрядної системи оплати праці визначається, таким чином, за формулою:
, грн, (1.3)
де відрядна розцінка за одиницю виконаної роботи, грн/ одиницю;
обсяг виконаної працівником роботи в натуральних одиницях належної якості за розрахунковий період.
Пряма індивідуальна відрядна система оплати праці спрямована на підвищення матеріальної зацікавленості кожного працівника в підвищенні виробітку, проте вона не заінтересовує працівника в поліпшенні інших показників, зокрема не заохочує до економії сировини, матеріалів, пального, енергії, до підвищення якості продукції, кількісних та якісних показників роботи дільниці, зміни, цеху в цілому [6, c.183].
За непрямої відрядної системи заробіток працівника залежить не від його особистого виробітку, а від результатів праці працівників, що їх він обслуговує. Вона застосовується для оплати категорій допоміжних робітників (наладчиків, ремонтників, кранівників) праця яких не піддається нормуванню та обліку, але значною мірою визначає рівень виробітку основних робітників. Заробіток робітника () за цієї системи розраховується за формулою
, (1.4)
де погодинна тарифна ставка; фактично відпрацьовані кількість годин цим робітником; середній коефіцієнт виконання норм виробітку всіма робітниками, що обслуговуються [1, c.386].
Найбільше поширення має відрядно-преміальна система зар?/p>