Суспільно-політичний рух в США в період 1945-1960 років
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
кою ненасильницьких дій і моралізаторських тенденцій.
Зниження вікового виборчого цензу до 18 років і скасування призову в армію були серйозними досягненнями молодіжного руху. Студентство домоглося збільшення своєї ролі в керуванні вищими навчальними закладами і у визначенні змісту навчання.
Розділ ІІІ. Боротьба за расову рівність у післявоєнні роки
Негритянське питання не сходить з порядку денного в США з моменту їхнього утворення, а в другій половині ХХ століття воно обернулося в основному специфічною проблемою американського робітничого класу, оскільки переважна більшість чорношкірого населення США в ході зрушень у суспільному виробництві і розвитку демографічних процесів перетворилася в найманих робітників.
Післявоєнні десятиліття відзначені розвитком і посиленням опору різних расових і етнічних груп расизму, дискримінації і сегрегації, усім формам расової нерівноправності і гноблення. З середини 50-х років у США розгорнувся могутній рух чорношкірого населення за формальне рівноправя, проти узаконеної сегрегації і дискримінації. Ця боротьба, що одержала підтримку мільйонів білих американців, сприяла активізації й інших расових і етнічних груп. Особливість боротьби за расову рівність у США - участь у ній практично всіх груп населення США, які в тій чи іншій мірі страждали від дискримінації, нерівноправя і морального приниження та були жертвами расистських забобонів.
Правлячі кола США діяли за принципом, сформульованим ще в 1938 р. У. Ф. Джорджем, сенатором штату Джорджия: "Ми дуже ретельно дотримуємося американської конституції, але у нас вистачає розуму і хитрості, щоб не дотримуватися духу тих її виправлень і положень, що могли б вселити негру переконання в його рівності з білою людиною" [8,50].
У перші післявоєнні роки з 15 млн. афро-американців, за даними офіційної статистики США, 20% були чистокровними неграми, інші - мулатами, народженими від шлюбів чорних і білих [8,47]. Негри в перші післявоєнні роки складали приблизно 10% населення США [8,48]. Чорна інтелігенція складала незначний відсоток афро-американців, а її можливості і сфера діяльності були обмежені. Близько 10% негрів з вищою освітою займалися приватною практикою. Більше половини фахівців з вищою та середньою освітою були зайняті на підприємствах, що належали чорним.
У 1946 році в Чикаго зявилося Обєднання Негритянських ветеранів Америки (ОНВА), а пізніше в Цинциннаті - Національна негритянська робітнича рада (ННРР). ОНВА ставило своєю метою боротьбу проти расистської антинегритянської діяльності таких реакційних організацій, як "Американський легіон" і Ку-клукс-клан. Воно проіснувало біля року. ННРР боролася за право афро-американців працювати в промисловості, займатися кваліфікованою роботою, за надання неграм представництва у виборних органах і заняття в них керівних посад, проти расової дискримінації в профспілках і на промислових підприємствах.
Глибокі корені пустила політична дискримінація чорних громадян США. На Півдні чорношкіре населення (біля чверті всього населення цього регіону) не мало в конгресі США жодного свого представника, а на Півночі - було фактично позбавлене можливості займати відповідальні посади в органах влади, у поліції, національній гвардії, в армії, у комісіях з реєстрації виборців тощо. Навіть за неповними офіційними даними, в 11 південних штатах приблизно 4 млн. негрів після другої світової війни були позбавлені виборчих прав [8,50]. Расисти змушували підприємців не брати на роботу тих чорношкірих, котрі намагалися зареєструватися в списках виборців. Багатьом афро-американцям подібні спроби коштували звільнення з роботи. Знущання, або й часом фізична розправа загрожували кожному, хто насмілювався порушити неписані закони расової сегрегації.
Жертвами расистів ставали не тільки чорношкірі, але й білі борці проти американського расизму. У червні 1964 р. біля Філадельфії (штат Міссісіпі) були, наприклад, жорстоко вбиті троє молодих борців за громадянські права двоє білих і їхній чорношкірий товариш. У березні 1965 р. расисти застрелили двох білих прихильників расової рівноправності афро-американців: Віолу Ліуззо мати пятьох дітей та священика Джеймса Ріба [9,267].
На Півдні як і раніше була узаконена політична дискримінація чорних. Пять південних штатів (Алабама, Арканзас, Міссісіпі, Віргінія й Техас) зберігали у своєму законодавстві відповідне положення, яке обовязковою умовою для участі у виборах ставило щорічну сплату виборчого податку, причому нові виборці повинні були заплатити цей податок на 23 роки вперед. У всіх південних штатах (за винятком Арканзасу, Флориди, Теннессі й Техаса) закон вимагав, щоб виборці здавали спеціальний іспит (так звані тести грамотності). Але навіть самі складачі визнавали, що ці тести були складені так, щоб чорношкірі не змогли дати на них відповіді.
Расистські закони Півдня були націлені на збереження й закріплення расової та етнічної ворожнечі між американськими трудящими. Закон південних штатів під загрозою штрафу від 100 до 200 дол. або 6-місячного тюремного увязнення забороняв чорношкірим і білим спілкуватися в місцях відпочинку, розваг, а також створювати спільні підприємства.
Середньорічний прибуток негритянського робітника на Півдні - на 530 дол. менше, ніж у негритянського робітника на Півночі, складав лише 40% грошового доходу білого робітника. У 1968 р. рівень безробіття серед чорношкірого населення складав 7,4%, удвічі більше аніж серед білих [6,2