Суспiльна свiдомiсть та ii структура
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
свiдомостi свiдчить про рефлексивну функцiю його стосовно свiдомостi.
Виходячи з розглянутого уявлення свiдомостi можна видiлити функцii свiдомостi: пiзнавальна; прогнозу, передбачення; доказу iстинностi знання; цiннiсна; комунiкативна; регулятивна.
Поняття тАЬсвiдомiстьтАЭ не однозначне. У широкому змiстi слова пiд нею мають на увазi психiчне вiдображення дiйсностi, незалежно вiд того, на якому рiвнi воно здiйснюСФться - бiологiчному чи соцiальному, почуттСФвому чи рацiональному. Коли мають на увазi свiдомiсть у цьому широкому змiстi, то тим самим пiдкреслюють ii вiдношення до матерii без виявлення специфiки ii структурноi органiзацii.
У бiльш вузькому i спецiальному значеннi пiд свiдомiстю мають на увазi не просто психiчний стан, а вищу, власне людську форму вiдображення дiйсностi. Свiдомiсть тут структурно органiзована, являСФ собою цiлiсну систему, що складаСФться з рiзних елементiв, що знаходяться мiж собою в закономiрних вiдносинах. У структурi свiдомостi найбiльше чiтко видiляються насамперед такi моменти, як усвiдомлення речей, а також переживання, тобто визначене вiдношення до змiсту того, що вiдбиваСФться. Спосiб, яким iснуСФ свiдомiсть, i яким щось iснуСФ для нього, це - знання. Розвиток свiдомостi припускаСФ насамперед збагачення його новими знаннями про навколишнiй свiт i про саму людину. Пiзнання, усвiдомлення речей маСФ рiзнi рiвнi, глибину проникнення в обСФкт i ступiнь ясностi розумiння. Звiдси повсякденне, наукове, фiлософське, естетичне i релiгiйне усвiдомлення свiту, а також почуттСФвий i рацiональний рiвнi свiдомостi. Вiдчуття, сприйняття, уявлення, поняття, мислення утворюють ядро свiдомостi. Однак вони не вичерпують усiСФi його структурноi повноти: воно мiстить у собi й акт уважностi як свiй необхiдний компонент. Саме завдяки зосередженостi уваги визначене коло обСФктiв знаходиться у фокусi свiдомостi.
Предмети, що впливають на нас, подii викликають у нас не тiльки пiзнавальнi образи, думки, iдеi, але й емоцiйнi тАЬбурiтАЭ, що змушують нас трiпотiти, хвилюватися, боятися, плакати, захоплюватися, любить i ненавидiти. Пiзнання i творчiсть - це не холодно-розумове, а жагуче шукання iстини.
Без людських емоцiй нiколи не бувало, немаСФ i бути не може людського шукання iстини. Найбагатша сфера емоцiйного життя людськоi особистостi мiстить у собi власне почуття, що представляють собою ставлення до зовнiшнiх впливiв (задоволення, радiсть, горе й iн.), настрiй чи емоцiйне самопочуття (веселе, подавлене i т.д.) i афекти (лють, жах, розпач i т.п.).
У силу визначеного ставлення до обСФкта пiзнання знання дiстають рiзну значимiсть для особистостi, що знаходить своСФ найбiльш яскраве вираження в переконаннях: вони перейнятi глибокими i стiйкими почуттями. А це СФ показником особливоi цiнностi для людини знань, що стали ii життСФвим орiСФнтиром.
Почуття, емоцii суть компоненти людськоi свiдомостi. Процес пiзнавання торкаСФться всiх сторiн внутрiшнього свiту людини - потреби, iнтереси, почуття, волю. Щире пiзнання людиною свiту мiстить у собi як образне вираження, так i почуття.
Пiзнання не обмежуСФться пiзнавальними процесами, спрямованими на обСФкт (увага), емоцiйною сферою. Нашi намiри перетворюються в справу завдяки зусиллям волi. Однак свiдомiсть - це не сума множини складових його елементiв, а iхнСФ гармонiчне обСФднання, iх iнтегральне складноструктороване цiле.
Свiдомiсть сучасноi людини СФ продукт усiСФi всесвiтньоi iсторii, пiдсумок багатовiкового розвитку практичноi i пiзнавальноi дiяльностi незлiченних поколiнь людей. РЖ для того, щоб зрозумiти ii сутнiсть, необхiдно зясувати питання про те, як вона зародилося. Свiдомiсть маСФ свою не тiльки соцiальну iсторiю, але i природну передiсторiю - розвиток бiологiчних передумов у виглядi еволюцii психiки тварин. Двадцять мiльйонiв рокiв створювалися умови для виникнення розумноi людини. Без цiСФi еволюцii поява людськоi свiдомостi була б просто чудом. Свiдомостi людини притаманнi такi сторони, як самосвiдомiсть, самоаналiз, самоконтроль. А вони формуються лише тодi, коли людина видiляСФ себе з навколишнього середовища. Самосвiдомiсть - найважливiша вiдмiннiсть психiки людини вiд психiки самих розвинених представникiв тваринного свiту.
Список лiтератури
- Семинарские занятия по философии: Учебник. Под ред. К.М. Никонова. - М.: Высшая школа, 1991г.;
- А.Г. Спиркин. Основы философии: Учебное пособие для вузов. - М.: Политиздат, 1988 г.;
- Информация. Сознание. Мозг. Д.И. Дубровский Москва: Высшая школа, 1980 г.;
- Философский словарь. М.:Политиздат, 1987 г.;
- Проблема сознания в современной западной философии. М.:1989 г.;
- Введение в философию: Учебник для вузов. В 2 ч. Ч.2 Под общ. ред. И.Т. Фролова. - М.: Политиздат, 1989 г.