Суспiльна свiдомiсть та ii структура
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?им фактором (Богом, iдеСФю).
Фiлолофсько-реалiстичний напрямок у розумiннi джерел свiдомостi видiляСФ наступнi фактори: зовнiшнiй предметний i духовний свiт; природнi, соцiальнi i духовнi явища вiдбиваються у свiдомостi у виглядi конкретних чуттСФво-понятiйних образiв. Така iнформацiя СФ результат взаСФмодii людини з наявною ситуацiСФю, що забезпечуСФ постiйний контакт iз нею.
Соцiокультурне середовище, iдеi, соцiальнi iдеали, етичнi i естетичнi установки, правовi норми, знання, засоби, способи i форми пiзнавальноi дiяльностi. Це дозволяСФ окремiй людинi дивитися на свiт очима суспiльства.
Духовний свiт iндивiда, його власний унiкальний досвiд життя i переживань. Людина i при вiдсутностi зовнiшнiх взаСФмодiй здатна переосмислювати минуле, будувати плани i т.д.
Мозок як макроструктурна природна система, що забезпечуСФ на клiтково-тихорСФцькому рiвнi органiзацii матерii, здiйсненнi загальних функцiй свiдомостi. Установлено, що бiохiмiчний стан мозку впливаСФ на свiдомiсть (у цьому правi вульгарнi матерiалiсти, помилка iх в iгноруваннi специфiки iнших факторiв, у вiдстоюваннi положення про речовиннiсть свiдомостi).
Джерелом свiдомостi виступаСФ, iмовiрно, i космiчне iнформацiйно-смислове поле, одним з ланок якого СФ свiдомiсть людини. ПiдтверджуСФться гiпотезою в квантово-механiчнiй природi мозку.
Вони не стали вирiшальними для появи людини, i тiльки соцiальнi умови могли зiграти вирiшальну роль. Це: праця i трудовий процес, починаючи з використанням предметiв природи як знаряддя працi, i закiнчуючи виготовленням iх у спiльнiй працi i спiлкуваннi. Членороздiльна мова, для передачi iнформацii при працi i спiлкуваннi, формування мови. Життя в колективi, спiльна дiяльнiсть у громадi. Бiологiчна форма людини i знайдений спосiб взаСФмодii iз середовищем один на одного надаючи взаСФмний вплив.
Тобто свiдомiсть - iсторичне утворення, зявляСФться як розвиток властивоi матерii властивостi вiдображення; вища форма вiдображення дiйсностi, властивiй людинi як особливим образом органiзованоi матерii, функцiя ii мозку, звязана з бiологiчними передумовами i соцiальними умовами.
Суспiльна свiдомiсть. Свiдомiсть неможливо вивести з одного лише процесу вiдображення обСФктiв природного свiту: вiдношення тАЬсубСФкт-обСФкттАЭ не може породити свiдомiсть. Для цього субСФкт повинен бути включений у бiльш складну систему соцiальноi практики, у контекст громадського життя. Кожний з нас, приходячи в цей свiт, успадковуСФ духовну культуру, що ми повиннi освоiти, щоб знайти власне людську сутнiсть i бути здатними мислити по-людськи. Ми вступаСФмо в дiалог iз суспiльною свiдомiстю, i це конфронтуюча нам свiдомiсть СФ реальнiсть, така ж, як, наприклад, держава або закон. Ми можемо збунтуватися проти цiСФi духовноi сили, але так само, як i у випадку з державою, наш бунт може виявитися не тiльки безглуздим, але i трагiчним, якщо ми не будемо враховувати тi форми i способи духовного життя, що нам обСФктивно протистоять. Щоб перетворити iсторично сформовану систему духовного життя, потрiбно нею спочатку опанувати.
Суспiльна свiдомiсть виникла одночасно й у СФдностi з виникненням суспiльного буття. Природi в цiлому байдужне iснування людського розуму, а суспiльство не могло б без нього не тiльки виникнути i розвиватися, але i проiснувати жодного дня i години. У силу того, що суспiльство СФ обСФктивно-субСФктивна реальнiсть, суспiльне буття i суспiльна свiдомiсть як би тАЬнавантаже-нiтАЭ один одним: без енергii свiдомостi суспiльне буття статичне i навiть мертво.
Свiдомiсть реалiзуСФться в двох iпостасях: вiдбивнiй i активно-творчiй здiбностях. Сутнiсть свiдомостi в тому i заключаСФться, що вона може вiдбивати суспiльне буття тiльки за умови одночасного активно-творчого перетворення ii. Функцiя випереджального вiдображення свiдомостi найбiльше чiтко реалiзуСФться у вiдношеннi суспiльного буття, що iстотно звязано зi спрямованiстю в майбутнСФ. Це неодноразово пiдтверджувалося в iсторii тiСФю обставиною, що iдеi, зокрема соцiально-полiтичнi, можуть випереджати наявний стан суспiльства i навiть перетворювати його. Суспiльство СФ матерiально-iдеальна реальнiсть. Сукупнiсть узагальнених уявлень, iдей, теорiй, почуттiв, нравiв, традицiй i т.п., тобто того, що становить змiст суспiльноi свiдомостi й утворюСФ духовну реальнiсть, виступаСФ складовою частиною суспiльного буття, тому що воно дане свiдомостi окремого iндивiда.
Але пiдкреслюючи СФднiсть суспiльного буття i суспiльноi свiдомостi, не можна забувати i iх рiзницю, специфiчну розСФднанiсть. РЖсторичний взаСФмозвязок суспiльного буття i суспiльноi свiдомостi в iх вiдноснiй самостiйностi реалiзуСФться таким чином, що якщо на раннiх етапах розвитку суспiльства суспiльна свiдомiсть формувалася пiд безпосереднiм впливом буття, то надалi цей вплив набував усе бiльш опосередкований характер - через державу, полiтичнi, правовi вiдносини й iн., а зворотний вплив суспiльноi свiдомостi на буття здобуваСФ, навпроти, усе бiльш безпосереднiй характер. Сама можливiсть такого безпосереднього впливу суспiльноi свiдомостi на суспiльне буття полягаСФ в здатностi свiдомостi правильно вiдбивати буття.
Отже, свiдомiсть як вiдображення i як активно-творча дiяльнiсть являСФ собою СФднiсть двох нероздiльних сторiн того самого процесу: у своСФму впливi на буття вона може як оцiнювати його, розкриваючи його потаСФний змiст, прогнозувати, так i через практичну дiяльнiсть людей перетворювати його. А тому с