Суспiльна свiдомiсть та ii структура
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?домiсть превалюСФ над загальнолюдським, верх бере нацiоналiзм i шовiнiзм.
За рiвнем, глибиною i ступенем вiдображення суспiльного буття в суспiльнiй свiдомостi розрiзняють свiдомiсть повсякденну i теоретичну. З погляду матерiальних ii носiiв варто говорити про суспiльну, групову й iндивiдуальну свiдомiсть, а в iсторико-генетичному планi розглядають суспiльну свiдомiсть у цiлому чи ii особливостi в рiзних суспiльно-економiчних формацiях.
Структура, функцii суспiльноi свiдомостi. Оскiльки свiдомiсть СФ властивiсть матерii, вiдбитий свiт, то виникаСФ питання як цей свiт iснуСФ у свiдомостi? А.Г.Спiркiн визначаСФ свiдомiсть як iдеальне вiдображення дiйсностi перетворення обСФктивного змiсту предмета в субСФктивний змiст духовного життя. Свiдомiсть субСФктивний образ свiту, що вiдповiдаСФ характеру i змiсту дiяльностi субСФкта. Образ предмета це iдеальна форма буття предмета у головi людини. Це не означаСФ, що в головi СФ реальнi ознаки як такого (мислимий вогонь не палить наш мозок, образ снiгу не робить його холодним), але мiстить цi реальнi ознаки (жар i холод) як образ. В iдеальнiй формi предмет позбавляСФться свого матерiального субстрату (носiя). Ця форма, що замiняСФ будь-який матерiальний субстрат зберiгаСФ властивостi, якостi, сутнiсть речей i iхнього звязку.
Умова iдеального образу свiту СФ фiзiологiчнi матерiальнi процеси, що вiдбуваються в мозку i тiлi людини. Матерiальною основою психiки людини тому СФ нейрофiзiологiчнi процеси в мозку. Вiд рiвня структурноi органiзацii мозку залежить рiвень його вiдбивних здiбностей.
Однак, свiдомiсть будучи результатом розвитку i дiяльностi (функцii) високоорганiзованоi матерii центральною характеристи-кою своСФi сутностi маСФ нематерiальнiсть, а iдеальнiсть. У корi мозку нейрохiрург бачить не яскравi думки, а сiру речовину. РЖдеальне протилежно матерiальному, Буття iдеального носить функцiональ-ний характер i виступаСФ як образ предмету i цiннiсне судження, як цiль i план дiяльностi i т.д.
Свiдомiсть, будучи iдеальною iснуСФ тiльки в матерiальнiй формi свого вираження мовi. Свiдомiсть i мова одночасно СФдинi i розрiзняються. НемаСФ мови без мислення, мислення без мови. Однак, структура мислення i структура мови рiзнi. Адже закони мислення СФдинi для всiх, а мова нацiональна. Людина як дiяч, робить свiт i самого себе. Усе його життя можливе, як соцiальна спiльна дiяльнiсть. А для такого способу життя необхiдна мова. Вона i виникаСФ як засiб людськоi дiяльностi, спiлкування, управлiння, пiзнання i самопiзнання.
Для реалiзацii пiзнання, ii передачi i спiлкування людинi необхiдне слово, мова. Здiйснюючи мовну дiяльнiсть людина мислить, мислячи, оформляСФ думку в словi. Але не можна ототожнювати мову i мислення. Говорити - не значить мислити, але мислити - значить вигострювати думку в словi.
У такий спосiб мова як i знаряддя працi, це найважливiший фактор формування свiдомостi, людини i ii свiту. А мова - СФ символiчне вираження в звуцi i листi психiчного життя людини.
Поряд з мовою iснують i iншi знаково-символiчнi системи.
Поряд iз природними СФ i штучнi мови, створенi людиною для рiшення визначених задач. Це мови науки, машиннi мови, жаргони есперанто. Особливо значну роль в умовах науково-технiчноi революцii стали грати формалiзованi i машиннi мови. Формалiзована мова - це логiчнi i математичнi числення, у яких використовуються математичнi знаки i формули. Формалiзованi мови машинiзуються. Знаки в силу iхнього матерiального характеру зручнi для машинноi обробки, для розвитку технiчних систем звязку. Такого роду мови СФ сходинки до iнформацiйноi цивiлiзацii.
Ще раз вiдзначимо, що iдеальне - найголовнiша ознака свiдомостi, обумовлена соцiальною природою людини. РЖдеальне СФ характерний для взаСФмодii субСФкта й обСФкта спосiб вiдтворення цiлiсних характеристик обСФктивноi реальностi за допомогою репрезентантiв цiСФi реальностi. Воно починаСФться з предметно-почуттСФвих репрезентантiв (обСФкта чи знака ), сполучених з обСФктом схеми практичноi чи розумовоi дii; i завершуСФться матерiальним i субСФктивним образом, що реалiзуСФ здатнiсть людини за допомогою мозку вiдтворювати у свiдомостi образ класу речей, що стоять за цим обСФктом.
Свiдомiсть виступаСФ як iнтелектуальну дiяльнiсть субСФкта оскiльки людина крiм активного вiдображення - звязуСФ новi враження з колишнiм досвiдом, емоцiйно оцiнюСФ дiйснiсть, забезпечуСФ зовнiшнiй свiт.
Структуру свiдомостi можна представити у виглядi кола, це поле подiляСФться на чотири частини.
Сфера тiлесно-перцептивних здiбностей знання одержуваного на iхнiй основi: вiдчуття, сприйняття, конкретнi представлення, за допомогою якого людина одержуСФ первинну почуттСФву iнформацiю. Головна мета - кориснiсть i доцiльнiсть буття тiла людини.
Сфера логiко-понятiйних компонентiв свiдомостi звязана з мисленням, що виходить за межi почуттСФвого даного в сутнiснi рiвнi обСФктiв. Це сфера понять, суджень, умовиводiв, доказiв. Головною метою цiСФi сфери свiдомостi СФ iстина.
У рiзних людей - рiзний ступiнь свiдомостi: вiд самого загального, скороминущого контролю над потоком думок про зовнiшнiй свiт, до заглиблених мiркувань над собою.
До самосвiдомостi людина приходить тiльки через соцiалiзацiю. Людина усвiдомлюСФ себе через усвiдомлення власноi дiяльностi, у процесi самосвiдомостi людина стаСФ особистiстю й усвiдомлюСФ себе як особистiсть. Таке уявлення самосвiдомостi як внутрiшньо призначене у