Судова промова
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
? доказуються. Всяка невизначенiсть, розпливчастiсть предмета обговорення неминуче вплине на невизначенiсть висновкiв судового ритора. Вимоги логiки сприяють формуванню у риторiв чiтких суджень i обгрунтуванню iх доказовими даними.
У структурi судових дебатiв видiляються такi функцii судовоi промови, як комунiкативна та iнформативна.
Судовi дебати виступають здебiльшого як засiб спiлкування, комунiкацii, як спосiб обмiну думками i судженнями. Це форма вiдстоювання судовими риторами своiх процесуальних позицiй, процес взаСФмодii мiж ними. В цьому розумiннi судовi промови - засiб комунiкативного звязку, спосiб реалiзацii комунiкативноi функцii.
Судовi промови виконують також iнформативну функцiю. Промова кожного учасника судових дебатiв повинна мiстити не лише вiдомостi про дослiджуванi подii, але й данi, якi пiдтверджують правильнiсть тлумачення цих подiй. Обгрунтованiсть висновкiв i пропозицiй, iнакше, промова повинна бути аргументованою, доказовою, переконливою.
Кожен судовий ритор, у вiдповiдностi зi своСФю процесуальною позицiСФю, аналiзуСФ й даСФ оцiнку зiбраним доказам, формулюСФ своi висновки i обгрунтовуСФ iх тими даними, якi були здобутi в процесi розслiдування i судового розгляду справи. Старанно i ретельно необхiдно проаналiзувати не лише тi докази, якi пiдтверджують позицiю виступаючого, але й данi, якi не узгоджуються з нею. Цим самим забезпечуСФться всебiчнiсть, повнота i обСФктивнiсть дослiдження. Висновки, зробленi судовими риторами, стають переконливими й обгрунтованими, а якраз цього i чекають вiд них суддi та iншi учасники судового процесу.
3. Вплив пафосу на етичний змiст судовоi справи
Щоб достойно i професiйно здiйснювати функцiю обвинувачення чи захисту на судi, треба вмiти говорити - так починаСФ свою книгу П. Сергеiч.
Ораторському мистецтву присвячено безлiч наукових i навчальних здобуткiв, починаючи з античних i римських ораторiв i риторiв Арiстотеля, Демосфена, Катона цензора, Гая Гракха, Юлiя Цезаря, Помпея, Цицерона i закiнчуючи сьогоднiшнiм днем. Саме слово оратор походить вiд латинськоi рот. Якщо людська мова це iнструмент спiлкування людей мiж собою, то ораторське мистецтво це умiння максимально використовувати мовне спiлкування людей як засiб досягнення бажаного результату.
РЖснуСФ чимало професiй, де умiння говорити чiтко, образно, переконливо i полумяно вирiшуСФ успiх справи, а нерiдко i визначаСФ карСФру оратора, його майбутнСФ.
Судочинство передбачаСФ постiйне спiлкування юристiв-професiоналiв як мiж собою, так i з людьми, якi так чи iнакше виявилися причетними до певного судового процесу. Це процесуальне спiлкування у часи А.Ф. Кони знайшло своСФ вдале призначення у словi судоговорiння.
РЖ дiйсно, учасникам судового процесу доводиться дуже багато говорити. Оголошення обвинувального висновку чи виклад позовних вимог, дача показань пiдсудними i свiдками, сторонами, постановка питань допитуваним особам i експертам, виклад учасниками судового процесу заяв i клопотань, нарештi, судовi дебати й оголошення рiшення, вироку суду усе це елементи судоговорiння.
Специфiка судоговорiння полягаСФ у суворiй процесуальнiй упорядкованостi кожне слово, промовлене у ходi судового засiдання маСФ свою процесуальну назву i призначення. Головуючий у судi не розмовляСФ, а веде судове засiдання. Сторони судовоi справи: пiдсудний, позивач, вiдповiдач, свiдки дають показання. Учасники судового процесу: державний обвинувач, адвокат допитують, ставлять питання, заявляють клопотання, роблять заяви, беруть участь у судових суперечках. Пiдсудний промовляСФ останню слово.
Кожна з форм судоговорiння маСФ своСФ призначення, свою мету i, обовязково, власну етичну основу. Допитуючи особу у судовому засiданнi неприпустимо задавати питання навiдного характеру. Аморальним СФ постановка запитань глибоко iнтимного характеру, якщо це не продиктовано iнтересами справи. Неприпустимо звертатися до будь-якоi, викликаноi особи на ти, вичитувати за невiрно зайняту позицiю та iнше.
Судоговорiння здiйснюСФться у порядку, встановленому кримiнально-процесуальним i цивiльно-процесуальним законодавством, у визначенi черзi й обовязково з дозволу головуючого у справi суддi спочатку слово надаСФться позивачевi, а потiм вiдповiдачевi; спершу виступаСФ державний обвинувач, а за ним адвокат. Бувають випадки, коли порядок допиту окремих осiб в iнтересах справи судом може бути змiнений. Однак це допускаСФться суддею лише пiсля попереднього обговорення такоi доцiльностi з учасниками судового процесу.
Правосуддя не терпить суСФти i довiльного марнослiвя. Спроби сторiн сперечатися, грубо втручатися у iнтимнi стосунки пiдсудних i свiдкiв, будь-якi неетичнi й образливi звернення мають припинятися судом коректно, але твердо й негайно.
Життя рiзноманiтне i непередбачене. Це однаковою мiрою стосуСФться i судовоi практики. Незважаючи на трагiзм подiй, що вiдбуваються у судовому залi, нерiдко трапляються i комiчнi ситуацii, i у таких випадках головуючий маСФ вчасно та вдало вийти з цiСФi ситуацii. Але не можна допустити, щоб комiчна ситуацiя, що виникла, не вийшла з-пiд контролю чи стала образливою для будь-кого з учасникiв судового процесу, i, тим бiльше, для потерпiлого у справi чи пiдсудного.
Наприклад, у справi про розiрвання шлюбу, чоловiк вимагаСФ розiрвання шлюбу через вiдсутнiсть дiтей. Адвокат вiдповiдачки, яка категорично заперечуСФ проти розiрвання шлюбу,