Судова промова
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?атися зворушеним або обуреним з таким мистецтвом, щоб у суду жодного разу не ворухнулася пiдозра, що перед ним актор.
Друга умова - простота виразу вiдчуття. Щире хвилювання природно передаСФться простими словами.
Правило про подробицi треба памятати на судi. Якщо сказати: ця мати протягом трьох днiв не давала iсти своiй дитинi. Суд прийме це як факт, але спiвчуття дiяльне не ворухнеться в ньому, поки не змусити пережити суд разом з виснаженою дитиною. Або наприклад, iнша мати, що цiлий мiсяць поквиталася по мiсту i за мiстом з дитиною на руках, поки не зважилася задушити його. Суд зрозумiСФ, але не переживе боротьби материнського iнстинкту з наростаючим вiдчуттям озлоблення до всього навколо неi, але невблаганного ворога, який хоче жити, а матусi жити не даСФ. Треба разом з ними простежити за ii болiсними скитаннями у холод i дощ, снiг i завiрюху, по днях i ночах; треба неспiшно переказати суду душевнi терзання i боротьбу дiтовбивцi, щоб викликати у нього справжнСФ спiвчуття, щоб дiйсно зворушити iх.
Щоб описи дiяли на суд, треба не забувати буденних подробиць обстановки, iнакше кажучи, треба шукати дiйсний реалiзм.
Як мовилося вище про порiвняння як про засiб пояснення думки i як про доказ; вони можуть також служити до посилення мови при зверненнi до вiдчуття. Враження, проведене на слухачiв розповiддю про жахливу або зворушливу подiю, може бути посилене порiвнянням що вiдбувся з iншим ближче знайомим ним або простим фактом, етична оцiнка якого бiльш доступна для них або вже давно змiцнилася в iх свiдомостi. Порiвняння дiСФться найбiльш переконливим, коли зачiпаСФ особистi iнтереси слухачiв. Кожен судовий оратор знаСФ цей психологiчний закон або цю духовну слабкiсть людини.
У тих випадках, коли небагато слiв вже досягають мети, викликаючи вiдоме сильне вiдчуття у слухачiв, всякий штучний прийом може тiльки охолодити iх. Тому, якщо на судовому слiдствi вiдбулося що-небудь, що надало сильне враження на суд або присяжних, треба тiльки нагадати iм цей момент, додавши: до чого пояснювати те, що тут пережив кожен в залi судового засiдання?
2. Етика судовоi промови
Виходячи з теорii i практики судовоi риторики, можна видiлити три основнi засади судовоi промови: психологiчну, етичну i логiчну. Кожна з них впливаСФ не тiльки на змiст судовоi промови, а й на спосiб побудови.
Процесуальна дiяльнiсть учасникiв судочинства передусiм акт психологiчний. Вона вiдбуваСФться у вiдповiдностi зi своiми закономiрностями i психологiчною органiзацiСФю субСФктiв, якi здiйснюють цю дiяльнiсть. За своСФю психологiчною природою судовi дебати - форма мовленнСФвого спiлкування учасникiв судового процесу, спосiб передачi iнформацii. Це засiб переконання суду, учасникiв процесу у правильностi висунутих субСФктами дебатiв тез i обгрунтованостi висунутих ними рiшень.
Змiстом судовоi промови завжди СФ певнi думки, iдеi, доводи, мiркування, пропозицii. Вони неминуче повязуються з особистим ставленням людей до результатiв дослiдження, емоцiйним сприйняттям iнформацii, психологiчним станом переконаностi чи непереконаностi в правильностi зроблених висновкiв.
У психологiчнiй структурi судових дебатiв видiляються такi компоненти, як психологiчнi властивостi та якостi виступаючого, психологiя сприйняття промови i впливу останньоi на формування судового переконання.
Уважно вислуховуючи судовi промови, суддi подумки простежують пройдений шлях шукання iстини, усвiдомлюють i зiставляють доводи й аргументи звинувача i захисника, порiвнюють iх. Це дозволяСФ iм побачити сильнi i слабкi сторони в аргументацii учасникiв судових дебатiв, внести своi корективи в iх оцiнку, зробити правильнi висновки, прийняти законне i обгрунтоване рiшення.
Важливе мiiе в структурi судовоi промови посiдають етичнi засади. Будь-яка професiйна дiяльнiсть повинна здiйснюватися на основi тих етичних принципiв, якi сформувалися в суспiльствi. Бiльше того, кожен вид дiяльностi виробляСФ своi норми професiйноi етики.
Судова етика мiстить комплекс моральних заборон i дозволiв, обумовлених специфiкою розгляду i вирiшення в судових засiданнях кримiнальних, цивiльних, адмiнiстративних справ. Дотримання етичних норм сприяСФ повнiшому, результативнiшому виконанню учасниками судових дебатiв своiх обовязкiв, пiдвищенню ефективностi iх дiяльностi. Етичнi засади вимагають вiд судового ритора iндивiдуального пiдходу до кожноi справи, яка розглядаСФться, урахування особливостей учасникiв, якi беруть участь у справi. Недопустимi приниження людськоi
гiдностi, упередженiсть, однобокiсть у висвiтленнi обставин справи.
Судовий ритор не маСФ права застосовувати незаконнi засоби i методи для вiдстоювання своСФi позицii, наполягати на твердженнях, якi не пiдкрiпленi матерiалами справи. Вiн не маСФ також права навмисно затягувати судовий розгляд справи, свiдомо вводити суд i осiб, якi присутнi в залi судового засiдання, в оману. Тiльки моральнi засади здатнi забезпечити досягнення поставленоi мети.
Логiчнi засади СФ тiСФю базою, яка визначаСФ обгрунтованiсть, переконливiсть i доказовiсть судовоi промови. Знання законiв логiки, iх дотримання вважаСФться необхiдною умовою для правильного мислення, висловлювання своiх думок. В умовах судочинства, де на основi доказiв формуються певнi висновки i приймаються у справi вiдповiднi рiшення, знання законiв логiки набуваСФ особливого значення.
Закони логiки вимагають, передусiм, точного визначення тез, як