Структуалiстична i герменевтична естетика
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
Структуалiстична i герменевтична естетика
В основу поняття структуралiзм покладено латинський термiн structura (будова, взаСФморозташування окремих частин чого-небудь, порядок).
Структуралiзм почав складатися у 2030-х роках XX столiття, а в 6080-х роках зазнав найрiзноманiтнiших фiлософських i естетико-мистецтвознавчих iнтерпретацiй. Визначити причини появи структуралiзму саме як естетичноi концепцii досить складно тому, що взаСФмовплив соцiальних i теоретико-методологiчних передумов виникнення окремих його шкiл вiдбувався в рiзних iсторичних i наукових обставинах. Постання структуралiзму як конкретно-наукового напряму повязане з переходом окремих гуманiтарних наук вiд описово-емпiричного до абстрактно-теоретичного рiвня дослiдження. Цей перехiд вiдбувався через використання структурного методу, моделювання, а також елементiв формалiзацii й математизацii. Структурний метод спочатку був застосований у лiнгвiстицi, згодом в естетицi, лiтературознавствi, етнографii тощо. Найбiльше поширення структуралiзм узагалi й структуралiстська естетика зокрема дiстали у Францii, i iх звичайно повязують з iменами К. Левi-Стросса, М. Фуко, Ж. Лакана, Р. Барта та iн.
Структурний метод це виявлення структури, сукупностi вiдношень, стiйкоi основи будь-якого обСФкта, системи правил, спираючись на якi можна розчленити обСФкт, отримати на його фундаментi новi частковi обСФкти, з одного обСФкта мати два, три й т.д. Якщо йдеться про обСФкти культури, то процедура структурного методу починаСФться з фiксацii масиву текстiв, у яких дослiдник передбачаСФ наявнiсть СФдиноi структури, а потiм починаСФться процес анатомування текстiв на сегменти (частини), в яких типовi, неодноразово повторюванi вiдношення повязують рiзнорiднi пари елементiв, виявляються найсуттСФвiшi якостi кожного елемента. На основi проведеного аналiзу розкриваються звязки мiж сегментами, будуСФться абстрактна структура шляхом формально-логiчного або математичного моделювання.
У гуманiтарних науках видiлення структурного аспекту базуСФться, як правило, на знаковiй теорii. Структуралiсти вважають, що свiдоме використання знака, слова, символу, образу вiдкриваСФ позасвiдомi глибиннi структури, прихованi механiзми знакових систем. У цiй площинi структуралiзм переплiтаСФться з семiотикою, з новiтнiми модифiкацiями iдей 3. Фрейда i К. Юнга. Культуру структуралiсти розглядають як сукупнiсть знакових систем, до яких належать мова (найважливiша), а також наука, мистецтво, мiфологiя, релiгiя, звичаi, мода, реклама тощо. Застосування до цих обСФктiв структурно-семiотичного аналiзу даСФ змогу виявити прихованi закономiрностi, котрим, як правило, неусвiдомлене пiдкоряСФться людина. Цим закономiрностям вiдповiдають певнi глибиннi рiвнi культури. Слiд зауважити, що представники структуралiзму не розробили унiфiкованого поняттСФво-категорiального апарату, тому цi. глибиннi рiвнi культури визначенi у К. Левi-Стросса як ментальнi структури, у М. Фуко як епiсистеми або дискурсивнi формацii, у Р. Барта як письмо.
Застосування структурного методу в естетицi мало як позитивнi, так i негативнi наслiдки. До позитивних можна вiднести зближення естетичноi проблематики з культурологiчною й мистецтвознавчою. Водночас введення в естетику таких категорiй, як структура, знак, функцiя, поетична мова, означало змiну категорiального апарату естетики, добитися ж гармонiйного поСФднання класичноi традицii з новими теоретичними пошуками структуралiсти не змогли. У К. Левi-Стросса СФ таке висловлення: Земля мiфу кругла, i дослiдження ii можна починати з будь-якого мiiя. Такий пiдхiд означаСФ змiщення наголосiв мiж суттСФвим i другорядним у теоретичнiй проблематицi, яке призвело при дослiдженнi, скажiмо, людини до децентрацii субСФкта, аналiзу не сутностi людини, а ii специфiчних функцiй у контекстi культури. Естетична проблематика структуралiстiв досить широка: вiд формулювання принципiв структурного вивчення словесного мистецтва до дослiдження естетичноi функцii й естетичноi норми; вiд аналiзу фольклору й генезису символiв до мистецтвознавчих розробок специфiки поезii, живопису, стильових ознак творчостi.
Особливе мiiе в теоретичних розвiдках структуралiстiв посiдаСФ проблема творчостi. Структуралiсти нерiдко стверджують, що моделлю структуралiстського розумiння людини СФ особа митця. Тимчасом дослiдники структуралiзму досить критично оцiнюють внесок теоретикiв цього напряму в розробку проблем творчостi: Структуралiзм у цiлому досить песимiстично дивиться на можливостi творчостi й творчоi природи самоi людини. Цей песимiзм здатен перейти у фiлософсько-естетичний нiгiлiзм, а за певних умов стати соцiальним анархiзмом). На наш погляд, це критичне зауваження цiлком слушне щодо традицiйного пiдходу структуралiстiв до постановки й вирiшення широкого кола проблем творчостi. Водночас структуралiзм, зокрема роботи визначного французького теоретика Ролана Барта, розширив традицiйнi (психологiчнi) пiдходи, збагатив поняттСФво-категорiальний апарат дослiдження творчостi, виявив новi естетико-мистецтвознавчi аспекти такого дослiдження.
Ролан Барт народився 12 листопада 1915 року в Шербурi. Батько Барта загинув у роки першоi свiтовоi вiйни, i мати з Роланом переiжджають до Парижа, де хлопець дiстаСФ класичну гуманiтарну освiту спочатку в лiцеях Монтеня i Людовiка Ве