Структуалiстична i герменевтична естетика
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?СФм розумiння iсторичних культурних утворень мову, яка повторюСФ мотиви й стимули гри. Розробляючи iдею гри, Г. Гадамер проголошуСФ твiр мистецтва специфiчною грою в стихii мови. Чи здатне мистецтво опанувати iстину? Вiдповiдаючи на це запитання, Г. Гадамер вводить поняття естетична необовязковiсть, наголошуСФ на естетично-iгровому ставленнi до дiйсностi. Герменевтичний структуралiзм наполягаСФ на розумiннi художнього твору як тексту, а мистецтва як символiчноi дiяльностi, як тестування заради виявлення правди про реальнiсть. Мистецтво створюСФ поле уявлення, в якому люди вiльно грають, вiдтворюючи реальнiсть, пристосовуючи ii до власних iнтересiв. Мистецтво моделюСФ реальнiсть або пропонуСФ ii символiчнi конструкцii. Художнiй твiр як текст потребуСФ прочитання, а полiфонiчнiсть читання породжуСФ iнтерпретацiйний хаос. Намагаючись певним чином угамувати цей хаос, структуралiсти ввели наприкiнцi 70-х рокiв поняття трансактивна парадигма, яке поСФднуСФ читача i текст через сприймання. Проте, i це розумiють представники герменевтичного структуралiзму 8090-х рокiв (С. Фiш, Н. Холланд), кожний читач маСФ власну версiю розумiння текстуального значення, адже iндивiдуальне сприймання спираСФться на iндивiдуальний iнтелектуальний та емоцiйний досвiд, а це роздрiбнюСФ значення твору на безлiч iндивiдуальних сприймань i приводить до субСФктивiзму.
Говорячи про структуралiзм, не можна не згадати тi його модифiкацii, якi складалися в росiйськiй фiлософii та естетицi. На початку XX столiття в Росii були популярнi структурно-семiотичнi й структурно-функцiональнi пiдходи до аналiзу фiлософсько-естетичноi проблематики: Московський лiнгвiстичний гурток (П. Богатирьов, Р. Якобсон, Г. Шпет), Товариство з вивчення поетичноi мови (В. Шкловський, Б. Томашевський) та формальна, або морфологiчна, школа (В. Виноградов, В. Жирмунський).
Росiйськi теоретики зосередили увагу передусiм на розробцi форми, або морфологii, твору. Дослiдникiв цiкавили мовнi системи, якi обСФднують слова, а самi слова розглядалися як носii граматичних значень, як основа для нових формоутворень. Спираючись на розробки 20-х рокiв, частина росiйських учених продовжувала працювати в структурно-семiотичному, структурно-функцiональному напрямi на базi Празького лiнгвiстичного гуртка, дослiдження якого збагатили зазначену проблематику в перiод 19261950 рокiв. Створений вiдомим чеським мовознавцем Вiлемом Матезiусом одним iз засновникiв функцiональноi лiнгвiстики, Празький лiнгвiстичний гурток обСФднав СФвропейських учених, якi розглядали мову передусiм як систему знакiв, що маСФ соцiальний i функцiональний характер. Розробляючи естетичну проблематику, Р. Якобсон, П. Богатирьов, М. Трубецькой та чеський фiлософ, естетик, лiтературознавець Ян Мукаржовський зосередили увагу на проблемах спiввiдношення естетики й лiтературознавства, естетичноi функцii й специфiки ii трансформацii в мовному мистецтвi, застосування структурного методу до поезii, прози, поетичного та музичного фольклору.
Лiтература
1.Барт Р. Драма, поэма, роман // Называть вещи своими именами. Программные выступления мастеров западноевропейской литературы XX века. - М., 1986.
2.Гадамер Г.-Г. Актуальность прекрасного. - М., 1991.
3.Грякалов А. А. Структурализм в эстетике. - Л., 1989.
4.Дюбуа Ж. Загальна риторика. - К., 1986.
5.Косиков Г. К. Ролан Барт семиолог, литературовед // Барт Р. Избранные работы. Семиотика. Поэтика. - М., 1989.
6.Лотман Ю.М. Структура художественного текста. - М., 1970.
7. Манудян М.А. Лингвистика. - М., 1985.