Структуалiстична i герменевтична естетика
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?о предмета естетики зумовила суперечливiсть його поглядiв на iсторiю цiСФi науки й тлумачення ним певних термiнiв i понять. Так, Г.-Г. Гадамер вважаСФ, що як фiлософська диiиплiна естетика виникла в XVII ст., тобто в епоху рацiоналiзму, i це було спровоковане самим рацiоналiстичним духом Нового часу, який зароджувався на ТСрунтi математичного природознавства, котре склалося в XVII ст. i до цього часу СФ суттю нашого свiтовiдчуття, що дедалi стрiмкiше реалiзуСФ себе в технiцi1. Г.-Г. Гадамер ставить запитання: що ж примусило фiлософiю згадати про прекрасне? Звернiмо увагу, що теоретик свiдомо вживаСФ поняття прекрасне, адже вiн наполягаСФ на можливостi додавати епiтет прекрасне до слова мистецтво. Таку точку зору фiлософа теж навряд чи можна прийняти, адже прекрасне СФ однiСФю з категорiй естетики, унiверсальний характер якоi навiть давав пiдстави деяким теоретикам визначати предмет естетики саме через прекрасне. СвоСФрiдне вiдродження iнтересу до прекрасного, на думку Гадамера, було вiдповiддю на процес рацiоналiзацii людини, що розпочався з XVII столiття. Цей естетичний ренесанс Гадамер повязуСФ з iмям Александра Баумгартена, вбачаючи в ньому засновника фiлософськоi естетики. Проте, вiддаючи належне Баумгартену, не можна погодитися з таким перебiльшенням його ролi в розвитку естетичноi науки. Нiмецький фiлософ i теоретик мистецтва Александр Готлiб Баумгартен (17141762) був автором теоретичного трактату Естетика, перший том якого вийшов друком 1750 року.
Спираючись на грецькi поняття ейстетикос, естаномай, естаноме, Баумгартен увiв новий термiн естетика й окреслив ним самостiйну, специфiчну сферу знання. Постання потреби видiлення в самостiйну науку певних уявлень, знань, iдей, повязаних з емоцiйним, чуттСФвим, цiннiсним ставленням людини до дiйсностi, до природи, до суспiльства, до мистецтва, свiдчила про нагромадження критичноi маси нових знань, якi вже не могли розвиватися в межах загальнофiлософськоi теорii й традицiйних мистецтвознавчих уявлень.
А.-Г. Баумгартен стверджував, що гносеологiя маСФ двi форми пiзнання: естетику й логiку. Перша повязана з чуттСФвим пiзнанням, друга з iнтелектуальним. На вiдмiну вiд логiки, яка вивчаСФ судження розуму й маСФ на метi пiзнання iстини, естетика повязана iз судженням смаку й пiзнаСФ прекрасне. Поняття прекрасного широко використовуСФться Баумгартеном, проте предмет естетики вiн не визначив анi через прекрасне, анi через мистецтво. Для Баумгартена предмет естетики визначаСФться поняттям досконале: ...естетика це наука про досконале у свiтi явищ, про досконалiсть чуттСФвого пiзнання й удосконалення смаку. Важливий аспект розвитку iдеi взаСФмозвязку естетичного й досконалого становило в теорii Баумгартена намагання розглянути взаСФмовiдношення досконале гармонiя. При цьому гармонiя iнтерпретуСФться як СФднiсть трьох елементiв: 1) змiст; 2) порядок; 3) вираз. Баумгартен вважав, що з подальшим розвитком теорii гармонii кожний iз зазначених елементiв вивчатиметься самостiйно, а пiзнiше будуть зясованi i спiв-поняття, тобто такi, з допомогою яких внутрiшнiй обсяг поняття гармонiя дiстане певну завершенiсть.
Плiдним для розвитку естетики було i введення Баумгартеном у теоретичний обiг iдеi двох рiвнiв естетичного знання: теоретичного й практичного. Теоретичний рiвень повязаний з дослiдженням проблем краси, специфiки чуттСФвого сприйняття дiйсностi, а практичний безпосередньо з розкриттям проблем розвитку мистецтва.
Ми лише побiжно окреслили деякi аспекти естетичноi теорii Баумгартена. Але навiть такий короткий огляд даСФ, на нашу думку, пiдстави не погодитися з позицiСФю Г.-Г. Гадамера, який стверджуСФ, що Баумгартен визначив естетику як pulchre cogitandi, тобто мистецтво мислити.
Значне мiiе в теоретичнiй спадщинi Г.-Г. Гадамера посiдають проблеми творчостi. Гадамер намагався визначити тi аспекти творчого процесу, якi допоможуть глибше зрозумiти як становлення задуму, так i шляхи його реалiзацii. Фiлософ неодноразово звертався до аналiзу творчого досвiду конкретних митцiв. При цьому Гадамер спростовував доволi сталу традицiю нiмецьких теоретикiв вiд Канта до романтикiв розглядати творчу субСФктивнiсть як основу художньоi дiяльностi. Такий пiдхiд давав змогу досить вiльно оперувати поняттями талант, генiй, естетика генiальностi, прекрасна моральнiсть та iн. Порушуючи цю традицiю, Гадамер наголошуСФ на значеннi мiмезису, тобто на творчостi як наслiдуваннi. Теоретик намагаСФться активiзувати iнтерес до античностi, до ii термiнологii, яка досить адекватно схоплювала значення предметiв, процесiв, конкретних явищ.
Естетичнi погляди Гадамера не випадково протягом кiлькох десятилiть привертають увагу вчених. Незважаючи на певну суперечливiсть, наукова цiннiсть його спадщини безсумнiвна. ЗаслуговуСФ на пiдтримку висока оцiнка Гадамером естетики РЖ. Канта, зокрема його iдеi незацiкавленостi естетичного задоволення. Плiдними були також дослiдження Гадамера щодо антропологiчного пiдТСрунтя нашого сприймання мистецтва з допомогою понять гра, символ, свято, щодо ролi театрального мистецтва. Саме на можливостi театру як виду мистецтва спирався Гадамер, висуваючи iдею нового програвання класичних творiв при введеннi iх у сучасну духовну ситуацiю: кожний твiр треба неначебто зiграти знову. Аргументуючи цю iдею, вiн проголошуСФ нос