Стан та тенденції розвитку експортного потенціалу зернового господарства Херсонської області

Дипломная работа - Экономика

Другие дипломы по предмету Экономика

?йкість. При нинішніх посівних площах така урожайність забезпечила б від 2,3 до 2,9 млн. т валового збору озимої пшениці [45].

Однак, у переважній більшості господарств нові сорти, а це „Альбатрос одеський”, „Вимпел одеський”, „Одеська 162”, „Україна одеська”, використовуються неефективно, що пояснюється недостатньою технологічною забезпеченістю, відсутністю комплексного підходу у застосуванні факторів інтенсифікації. За оцінками потенціал урожайності сортів зернових культур реалізується в середньому на 30-35 %. Для порівняння: в Нідерландах цей показник сягає 70 %, країнах Скандинавії 5060 % [16].

Накопичення проблем, що спостерігаються останнім часом у зерновій галузі, пояснюється наслідками переважно екстенсивного характеру розвитку землеробства. Особливо тривожним є той факт, що сучасне використання земельних ресурсів не відповідає вимогам раціонального природокористування, як правило, порушується екологічно допустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових і водних територій. Технології обробітку ґрунту, як правило, є застарілими, затратними і такими, що негативно впливають на стійкість агроландшафтів.

На території Херсонщини, як і всього Причорноморського регіону, доцільно було б застосовувати ґрунтозахисні системи обробітку грунту, що забезпечило б одержання значного первинного і вторинного економічного ефекту. Первинний економічний ефект складається з економії праці і матеріальних витрат. Показником вторинного економічного ефекту є підвищення потенційної і ефективної родючості, що знаходить своє відображення у вартості додатково одержаної продукції. Поряд з прибавкою урожаю вторинний економічний ефект включає зменшення амортизаційних відрахувань на сільськогосподарську техніку [43].

Ґрунтозахисні технології біологічного землеробства з розширеним відтворенням родючості ґрунтів порівняно з традиційними технологіями потребують у 2 рази менше палива, в 10 разів мінеральних добрив, у 8 разів отрутохімікатів, втричі менше часу на обробку ґрунту.

Для регіону найбільш прийнятим є застосування інтегрованих систем землеробства. Вони, з одного боку, включають важливі елементи альтернативних систем освоєння науково обґрунтованих сівозмін, широке застосування органічних добрив, біологічних методів захисту рослин, з іншого допускають у необхідних випадках екологобезпечне використання мінеральних добрив і пестицидів. Інтегровані системи землеробства одночасно відповідають вимогам охорони навколишнього природного середовища та ефективного ведення сільськогосподарського виробництва на основі сучасних досягнень науково технічного прогресу. У перспективі широке поширення альтернативних систем землеробства можливе із запровадженням більш сучасних їх форм, в яких будуть важливими не тимчасові економічні та екологічні вигоди, а умови, що забезпечать стійкий стратегічний розвиток сільськогосподарського виробництва, зокрема й виробництва зернових культур.

В області за останні роки спостерігається тенденція до збільшення частини озимої пшениці в структурі виробництва зерна на зрошенні. Це супроводжується значним зростанням врожайності, проте ще є резерви підвищення ефективності використання зрошуваних земель. Практично вирощування при поливі дає можливість збільшити врожайність озимої пшениці на 30-50 %. Для підвищення економічної ефективності використання зрошувальних земель необхідне раціональне використання мінеральних добрив, впровадження інтенсивних сортів, дотримання науково обґрунтованих режимів зрошення, удосконалення техніки і засобів поливу. На думку вітчизняних спеціалістів, на зрошуваних землях області доцільно довести частку зернових культур у структурі посівної площі до 40 % [44].

Оскільки Херсонщина зона ризикованого землеробства, без ефективного зрошення неможливо виконати її обсяги виробництва сільськогосподарської продукції, які визначені галузевими програмами. В області 425,9 тис. га зрошуваних земель. Займаючи трохи більше 20 % усіх сільськогосподарських угідь, вони здатні забезпечити близько 30 % загального валового збору зерна, 95 % - овочів, 80 % - кормів і практично всю сою та цукрові буряки [19].

Розглянемо валовий збір та урожайність зернових культур у всіх категоріях господарств області.

 

Таблиця 5

Валовий збір у всіх категоріях господарств області у вазі після доробки, тис. т

РокиВаловий збірРокиВаловий збірРокиВаловий збір19911915,31996974,020012180,219922118,319972554,320021537,319932377,719981539,92003404,619941756,019991381,220041935,719951771,820001166,320051539,3

 

Таблиця 6

Урожайність у всіх категоріях господарств області у вазі після доробки, ц/га

РокиУрожайністьРокиУрожайністьРокиУрожайність199125,4199615,7200126,5199226,9199727,4200221,8199329,7199821,220038,9199424,6199920,6200426,3199524,6200017,2200522,1

Як бачимо, за досліджуваний період (1991-2005 рр.) валовий збір зернових у всіх категоріях господарств у вазі після доробки в середньому становив 1,68 млн. т. Причому, валові збори не характеризуються сталістю, а мають вагомі коливання в залежності від природно-кліматичних умов та правильності дотримання всіх агротехнічних вимог при вирощуванні. Найвищим валовий збір зернових був у 1997 році 2554,3 тис. т при урожайності 27,4 ц/га і рекордною кількістю посівної площі 930,6 тис. га. Трохи меншим у 1993 році 2377,7 тис. т з урожайністю 29,7 ц/га. Небувало низького валового збору зерна було отримано у 2003 році 404,6 тис. т, а урожайність при цьому сягала 8,9 ц/га. Такі приголомшливі показники стали результатом дуже несприятливих природно-кліматичних у