Спiвробiтництво БолгарiСЧ, РумунiСЧ та ЮгославiСЧ з полiтичними, воСФнними та економiчними мiжнародними органiзацiями
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
агому роль у життi краСЧн СхiдноСЧ РДвропи в другiй половинi 50-х рокiв почала вiдiгравати ОВД. Вона пiднесла на новий рiвень двостороннСФ спiвробiтництво мiж краСЧнами регiону. Так, були створенi обСФднання збройнi сили, обСФднане командування i штаб обСФднаних збройних сил, почалися спiльнi вiйськовi учiння (особливу роль вiдiгравали в проведенi цих заходiв Болгарiя i Румунiя).
Значно активнiше розвивалося в ОВД вiйськове спiвробiтництво. Всi його члени зобовязалися надавати один одному збройну допомогу в разi агресiСЧ зовнi. Для полiтичних консультацiй в ОВД був створений Полiтичний консультативний комiтет (ПКК), який з 1958 року проводив регулярнi наради, котрi стали щорiчними. У цих зустрiчах, як правило, брали участь керiвники держав-членiв, хоча в текстi Договору таке спецiально не застережувалося.
Дiяльнiсть в ОВД балканських краСЧн передбачала i пiдписання угод в рамках органiзацiСЧ. Так у 1957 роцi була пiдписана угода з РумунiСФю по розмiщенню радянських вiйськ на СЧСЧ територiСЧ.
У 1966 роцi в Бухарестi краСЧни Варшавського договору ухвалили Декларацiю, в якiй виклали своСФ бачення шляхiв ослаблення напруженостi в РДвропi, в тому числi висловилися за одночасний розпуск НАТО й ОВД, за визначення iснуючих в РДвропi кордонiв.
Наприкiнцi 60-х рокiв краСЧни Варшавського договору на чолi з СРСР дiйшли висновку, що реформування, розпочате в 1968 роцi в Чехословаччинi, становить загрозу для iнших соцiалiстичних краСЧн. Вiйська краСЧн ОВД, за винятками РумунiСЧ, вторглися в Чехословаччину.
Оцiнюючи дiяльнiсть ОВД, не можна не визначити, що негативний вiдбуток на репутацiю ОВД наклала агресiя пяти краСЧн цiСФСЧ органiзацiСЧ проти свого союзника. Цей акт аж нiяк не впливав з положень Варшавського договору.
Щодо ЮгославiСЧ, то вона не приймала участi в роботi ОВД. Ця балканська краСЧна стала фундатором такоСЧ органiзацiСЧ як Рух неприСФднання. У вереснi 1961 року в Белградi вiдбулася конференцiя 25 глав урядiв, що поклала початок Руховi неприСФднання. Учасники Руху, бiльшiсть яких уважала, що США i СРСР несуть рiвну вiдповiдальнiсть за мiжнародну напруженiсть, проголосили неприСФднання до вiйськово-полiтичних блокiв.
В кiнцi 80-х рокiв ОВД вже не вiдiгравала тiСФСЧ важливоСЧ ролi. Всi учасники ОВД були згоднi з СЧСЧ лiквiдацiСФю. Таким чином, пiсля завершення холодноСЧ вiйни Пiвнiчноатлантичний Альянс постав перед необхiднiстю переглянути свою роль i знайти вiдповiднi на ряд фундаментальних викликiв. Зокрема, НАТО на той час, мав знайти формат спiвпрацi з iншими краСЧнами РДвропи i постсоцiалiстичними краСЧнами, а також прийняти рiшення щодо прийняття ряду з них до Альянсу.
4. Паралель вiдносин РЕС РДЕС
В перiод вiд 40-х до 90-х рокiв ХХ столiття поступово розвивалось спiвробiтництво в економiчнiй галузi. Не абияку роль в цих процесах вiдiгравали економiчнi органiзацiСЧ, якi згуртовували навколо себе рiзнi групи краСЧн. РДвропейське економiчне спiвтовариство (РДЕС) обСФднала в економiчному спiвробiтництвi краСЧни ЗахiдноСЧ РДвропи. Рада економiчноСЧ взаСФмодопомоги (РЕВ) стала центром економiчного спiвробiтництва соцiалiстичних краСЧн.
Створення РДЕС припадаСФ на кiнець 50 рокiв. Саме, в березнi 1957 року в Римi були пiдписанi договори необмеженого строку дiСЧ з широкого кола питань, що стосувалися утворення нового мiжнародного державно-монополiстичного обСФднання РДвропейського економiчного спiвтовариства (Спiльного ринку). []
Римськi договори, що набрали сили 1 сiчня 1958 року, визначили перспективi спiльноСЧ економiчноСЧ та науково-технiчноСЧ дiяльностi СФвропейських краСЧн. Основним завданням було забезпечити шляхом утворення Спiльного ринку та поступового зближення економiчноСЧ полiтики кожноСЧ з держав-членiв всебiчний розвиток економiчноСЧ дiяльностi, стабiльнiсть та зростання життСФвого рiвня у спiвтовариствi в цiлому.
В означений перiод дiяльностi в рамках РДЕС проводились зустрiчi на найвищому рiвнi (в Гаазi, 1969 рiк; в Парижi, 1973 рiк), на яких розроблялись програми розширення та поглиблення iнтеграцiСЧ. Такi проекти вивели РДвропейське спiвтовариство на якiсно новий рiвень.
РЕВ уявляла собою мiжурядову економiчну органiзацiю соцiалiстичних краСЧн, створену з метою сприяння, шляхом обСФднання i координацiСЧ зусиль краСЧн-членiв Ради. Рiшення про створення РЕВ було прийнято на Економiчнiй нарадi представникiв БолгарiСЧ, Угорщини, Польщi, РумунiСЧ, СРСР i Чехословаччини, яка вiдбулась 58 сiчня 1949 року в Москвi. [] РЖСЧ завдання передбачали: обмiн господарчим досвiдом, розвиток торгiвельних вiдносин, надання взаСФмноСЧ технiчноСЧ допомоги, розгортання економiчного спiвробiтництва, обмiн сировиною, продовольчими товарами, машинами, обладнанням тощо. Про нехтування органiзацiйним боком свiдчить унiкальнiсть РЕВ у тому вiдношеннi, що, на вiдмiну вiд iнших мiжнародних органiзацiй, вона почала свою роботу без затвердження статуту або пiдписання основоположного договору. Практична дiяльнiсть РЕВ почалася з квiтня 1949 року. Вона проголошувалась вiдкритою для iнших краСЧн РДвропи органiзацiСФю.
Вагомим був внесок в роботу РЕВ балканських краСЧн, якi до кiнця 80-х рокiв не уявляли себе без роботи в цiй органiзацiСЧ, хоча дуже важливою причиною такого i був тиск Радянського Союзу. У 80-х роках спостерiгалась розрядка вiдносин з захiдноСФвропейськими краСЧнами i органiзацiями, тому краСЧни Пiвденно-СхiдноСЧ РДвропи використовували такi обставини для налагодження звязкiв з економiчними структурами бiльш розвинутого регiону.
В рамках РЕВ вже у серп