Спiвробiтництво БолгарiСЧ, РумунiСЧ та ЮгославiСЧ з полiтичними, воСФнними та економiчними мiжнародними органiзацiями
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?СЧ членського складу, всеосяжним пiдходом до питань безпеки, СЧСЧ iнструментарiСФм запобiгання конфлiктiв, спiльнiстю норм та цiнностей серед усiх держав-членiв, а також налагодженим механiзмом спiвробiтництва з iншими органiзацiями та iнституцiями.
РЖдея створення загальноСФвропейськоСЧ зустрiчi з питань безпеки належить Радянському Союзу. У 1954р. СРСР запропонував розбити 50-рiчний договiр, який мали б пiдписати усi СФвропейськi краСЧни та в основi якого була б закладена постiйно дiюча органiзацiйна структура. Однак, така пропозицiя не знайшла пiдтримки серед провiдних СФвропейських держав, оскiльки вона залишала США поза рамками цього договору та передбачала визнання НiмецькоСЧ ДемократичноСЧ Республiки.
Всi перешкоди, якi заважали органiзацiСЧ такоСЧ зустрiчi, на початку 70-х рокiв були лiквiдованi. СРСР погодився на участь у нарадi США та Канади. Фiнляндiя запропонувала у себе таку нараду.
Отже, створення ОБСЕ вiдбулося у наступнiй хронологiчнiй послiдовностi:
3 липня 1973р. вiдбулась перша зустрiч в ФiнляндiСЧ (Гельсiнський процес). Вiн отримав назву Нарада з питань безпеки та спiвробiтництва в РДвропi (НБСРД). На першому етапi представники кожноСЧ з краСЧ (приймало участь 35 держав) представили своСЧ позицiСЧ з питань безпеки та спiвробiтництва в РДвропi. Другий етап (м. Женева, 18 вересня 1973р. 21 червня 1975р.) був ознаменованi пiдготовкою заключного акта НБСРД. На третьому етапi (м. Гельсiнкi, 30 червня 1 серпня 1975р.) глави держав та урядiв 33 СФвропейських держав пiдписали Заключний акт. Пiсля цього проходили ще засiдання держав-учасниць у м. Белград (19771978 рр.), у м. Мадрид (19801983 рр.), у м. Вiдень (19861989 рр.).
Пiсля закiнчення ери холодноСЧ вiйни почала оновлюватись. Пiд час БудапештськоСЧ зустрiчi на вищому рiвнi (5 6 грудня 1994р.) НБСРД змiнила назву на Органiзацiю з питань безпеки та спiвробiтництва в РДвропi (ОБСРД).
В другiй половинi 60-х на початку 70-х рокiв держави Пiвденно-СхiдноСЧ РДвропи активно пiдтримували iнiцiативу скликання Ради з питань безпеки i спiвробiтництва в РДвропi.
Позицiя СФвропейських соцiалiстичних краСЧн по всьому колу мiжнародних проблем була визначена в ДекларацiСЧ по укрiпленню миру i безпеки в РДвропi, прийнятоСЧ в липнi 1966р. на нарадi консультативного комiтету держав-учасникiв Варшавського Договору в Бухарестi. Ця iнiцiатива була активно пiдтримана ЮгославiСФю.
Представники БолгарiСЧ, ЮгославiСЧ, РумунiСЧ прийняли активну участь в створенi основних документiв НБСРД. В життi держав Пiвденно-СхiдноСЧ РДвропи, де минули державнi i територiальнi протирiччя час вiд часу нагадували про себе, принцип територiальноСЧ цiлiсностi i непорушностi кордонiв вiдiгравав важливу роль. Основнi значення цього принципу для долей РДвропейського континенту були пiдтвердженi ще на пiдготовчому етапi НБСРД. Запропонований радянською делегацiСФю проект ГенеральноСЧ декларацiСЧ про основи СФвропейськоСЧ безпеки i принципи вiдносин мiж державами в РДвропi був пiдтриманий БолгарiСФю, яка, в свою чергу, запропонувала спiльний з Польщею проект документа: Основнi напрями розвитку культурного спiвробiтництва, контактiв i обмiну iнформацiСФю.
Югославська делегацiя акцентувала увагу на безпосередньому впливi розрядки мiжнародноСЧ напруги в РДвропi на процеси, якi проходили в iнших районах земноСЧ кулi.
На всiх етапах наради активну участь в нiй брала Румунiя, виступивши з рядом конкретних пропозицiй, в тому числi i по процедурним питанням.
В заключному документi НБСРД знайшли своСФ вiдображення основопологаючi принципи вiдносин мiж СФвропейськими краСЧнами, дотримання яких було необхiдною умовою змiцнення СФвропейського миру, а також питання, якi вiдносяться до безпеки i спiвробiтництва в Середземноморя, якi тiсно повязанi з забезпеченням миру в Балканському регiонi. Практичне утвердження процесiв полiтичноСЧ розрядки в Пiвденно-Схiднiй РДвропi тормошилось. ОднiСФю з причин таких тенденцiй була неузгодженiсть позицiй балканських соцiалiстичних краСЧн по деяким принциповим питанням мiжнародноСЧ полiтики i двостороннiх вiдносин.
В другiй половинi 60-х виявились особистi позицiСЧ РумунiСЧ до схiдного кризу 1967р., умовами встановлення дипломатичних вiдносин з ФРН. А в 1968р. погiршились вiдносини мiж ЮгославiСФю та АлбанiСФю, ЮгославiСФю та БолгарiСФю в звязку з загостренням Косовського i македонського питань.
В другiй половинi 70-х рокiв балканськi краСЧни проголосили основою своСФСЧ зовнiшньоСЧ полiтики реалiзацiСФю принципiв Заключного акту НБСРД, передусiм в галузi розширення економiчного спiвробiтництва. Так в сiчнi лютому 1976р. в Афiнах вiдбулась зустрiч експертiв з економiки БолгарiСЧ, ГрецiСЧ, РумунiСЧ, ТерцiСЧ та ЮгославiСЧ. На нiй обговорювались перспективи спiвробiтництва в галузi промисловостi i торгiвлi, органiзацiСЧ наукових i культурних обмiнiв.
В перiод з 80-х по 90-тi роки проводились зустрiчi НБСРД на вищому рiвнi, в яких активну участь брали i балканськi краСЧни. В кiнцi 80-х рокiв були пiдписанi угоди по скороченню звичайного озброСФння i вiйськових сил. Румунiя i Болгарiя брали участь в пiдготовцi цiСФСЧ iсторичноСЧ подiСЧ на всiх СЧСЧ етапах.
Унiкальнiсть НБСРД полягала у тому, що в епоху мiжблокового протистояння НБСЕ перетворилась у постiйний канал взаСФмного спiлкування та довгострокову програму спiвробiтництва. Держави, якi належали до рiзних суспiльно-полiтичних систем та входили до ворогуючих структур, а також нейтральнi позаблоковi держави зумiли органiзувати постiйний переговорний процес з актуальних проблем миру,