Соціологічний аналіз молодіжної наркоманії в Україні
Курсовой проект - Социология
Другие курсовые по предмету Социология
увага повинна приділятися на неформальним мірам соціального контролю (соціальна винагорода або осудження, переконання і т.д.)
Підкреслимо ще раз, девіантно - рольова поведінка - природна реакція людини на виникаюче в суспільстві протиріччя між соціальною метою і соціальними нормами її досягнення. Творчі девіації виконують найважливіші позитивні соціальні функції. Вони необхідні, щоб суспільство було гнучким і готовим до змін. Девіантна і нормативна поведінка - два рівноцінні складові соціально-рольової поведінки. Для нормального протікання соціогенеза (що розуміється в широкому змісті,) девіантно - рольова поведінка людини має не менше значення, чим його нормативно-рольова поведінка.
Наука про злочинність і її причини сформувалася в другій половині XIX століття й одержала назву кримінологія. Якийсь час її називали також карною етиологією, карною соціологією або біологією - у залежності від того, фахівцями яких наук були вчені, що вивчали злочинність.
Варто помітити, що ті або інші кримінологічні концепції, а точніше, погляди на злочинність висловлювалися і значно раніш мислителями. Перші теоретичні побудови в цій області ми знаходимо ще в Платона й Аристотеля. Велика увага проблемі злочинності приділяли такі мислителі XVIII століття, як Беккарія, Бентам, Вольтер, Гельвецій, Гольбах, Дідро, Локк, Монтескє й інші. Вони бачили причини злочинності в соціальній невпорядкованості суспільства і поганому вихованні громадян і пропонували законодавцям змякшити репресії і приділяти більшу увагу запобіжним заходам.
Про злочинність і її причини міркували соціалісти-утопісти.Т. Мор бачив можливість її подолання в перебудові суспільства на соціалістичних початках.Ж. Мельє, викриваючи злочинну діяльність значної частини католицького духівництва, призивав до ліквідації суспільства, заснованого на пануванні приватної власності. Причини злочинності він бачив, насамперед, у нерівності людей, що породжує низинні почуття, і в існуванні паразитуючих елементів - багатих ледарів. Мореллі також думав, що людина стає злочинцем унаслідок неправильної організації суспільства, і бачив джерело всіх зол у приватній власності.А. Сен-Симон, Ш. Фурє затверджували, що злочинність витікає з самої природи приватновласницького суспільства, заснованого на експлуатації і гнобленні людей, і вказували на безрезультатність боротьби зі злочинністю за допомогою одних лише карних покарань. На подібних позиціях стояв і Р. Оуэн. Для всіх соціалістів-утопістів характерно, що вони не обвинувачували самої людини, що стала на злочинний шлях, а вбачали причини злочинної поведінки в порочній організації суспільства, заснованого на приватній власності й експлуатації людей. [27]
Такі ж ідеї розвивали Ж.П. Марат і А.Н. Радищев. Марат намагався доглянути джерела злочинності в порядках суспільства, що складається з “знехтуваних рабів і господ, що велять”. А.Н. Радищев також звязував характеристику стану злочинності із суспільним ладом держави і з історичними змінами, що відбуваються в суспільстві. Ми вправі вважати його і засновником карної статистики в Росії, тому що він поставив як державну задачу систематичний облік чинених злочинів.
А.И. Герцен думав, що злочинність як явище громадського життя підлегла загальному законові причинності і порозумівається зовнішніми умовами життя людей. Він додавав, зокрема, велике значення економічному становищу населення, таким факторам, як соціальна нерівність і убогість, і відзначав, що буржуазне суспільство не здатне ліквідувати ні причини, що породжують злочинність, ні самі злочини.
Розглянемо спеціальні теорії про природу злочинності і її причини, що розроблялися в області соціальних наук.
Історія розвитку навчань про природу злочинності - це в основному історія боротьби двох напрямків. Представники одного з них досліджували злочинність як соціальне явище, представники іншого - як явище біологічне. Відомі спроби зєднання двох напрямків в одне - природне, на рівні розвитку науки свого часу.
Велику роль у розвитку буржуазної кримінологічної думки зіграла так звана антропологічна школа карного права, засновником якої був італійський психіатр Чезаре Ломброзо (1835-1909). Імя його давно вже стало загальним, як і терміни “ ломброзіанство “ і “ неоломброзианство". Філософською основою його теорії зявився позитивізм, зєднаний із соціал-дарвиністськими ідеями. Злочин, по Ломброзо, - явище настільки ж природне і необхідне, як народження і смерть людини, як зачаття і хвороби, зокрема психічні. Походження злочинності - біологічне. Також у наслідку він визнавав, що в тім або іншому ступені злочинність звязана і з середовищем. Ломброзо затверджував, що існують “ природжені “ злочинці; вони мають специфічні антропологічні, фізіологічні і психологічні ознаки і складають до 35 відсотків усіх злочинців. Ломброзо намагався описати характерний вигляд такого злочинця шляхом вимірів черепа, росту, ваги, виявлення аномалій будівлі тіла і т.п. На цій підставі він прийшов, наприклад, до дивовижного висновку про “ природжену злочинність “ ряду дія