Соціально-психологічні детермінанти інституту сім'ї в Україні
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
?фіку родини, розглядати її як поле, на матеріалі якого вивчається те ж саме, що може бути вивчене на матеріалі інших малих груп.
Л. Гозман, Ю. Алешина виділяють наступні найбільш важливі відмінності родини від інших малих груп:
- родина є максимально контрольованою в нормативному плані, тобто нормативно заданої;
- гетерогенність складу;
- закритість групи;
- напівфункціональність групи;
- тривалість історії родини;
- тотальність - повне залучення людини в сімейні стосунківи.
Таким чином, задаються певні рамки для переносу особливостей протікання соціально-психологічної адаптації на адаптацію до родини. Шлюбно-сімейну адаптацію варто розглядати як поступовий процес пристосування пружне друг до друга й до сімейного життя, результатом якого повинне бути формування стійкого сімейного укладу, розподіл побутових і психологічних ролей, вироблення прийнятного стилю спілкування один з одним, вироблення прийомів дозволу й профілактики конфліктів і розбіжностей, визначення взаємин з мікрооточенням по типі відкритої або закритої групи. Це визначення, на наш погляд, є найбільш удалим, оскільки досить повно розглядає змістовний аспект шлюбно-сімейної адаптації як цілісного процесу.[20]
Своєрідну концепцію шлюбно-сімейної адаптації запропонував В. Сисенко. Основу її становлять особливості характерів чоловіка й жінки і їхніх адаптаційних можливостей, що випливають звідси. Автор виділяє 4 групи людей по ступені й рівню адаптації:
- високоадаптовані особистості;
- середньоадаптовані;
- низькоадаптовані;
- дезадаптовані.
До загальних адаптаційних особливостей він відносить:
- здатність до співробітництва;
- здатність до спілкування;
- здатність до емоційного й раціонального розуміння інших людей;
- здатність до самоконтролю й самопізнання;
- уміння вибрати адекватний тип поводження залежно від умов й обставин.
Розвиток цих здатностей значною мірою, на думку автора, визначає успішність шлюбно-сімейної адаптації. Однак цей висновок припускає не метафізичне, а діалектичне мислення, що визнає в тому самому явищі позитивні й негативні моменти, прогресивне й регресивне. Необхідно враховувати, що кожна подружня пара виробляє свій неповторний стиль взаємин; компенсує нерідко самі небажані характеристики один одного, протистоїть негативним тенденціям.
В. Сисенко визначає структуру адаптації особистості й сфері шлюбно-сімейних стосунків у такий спосіб:
- адаптація фізіологічна, у тому числі сексуальна;
- адаптація до темпераменту, характеру партнера;
- адаптація до сімейних ролей, до нових обовязків, правам, до подолу праці в шлюбному союзі;
- адаптація до потреб, інтересам, звичкам, образу й стилю життя шлюбного партнера;
5. адаптація до основних цінностей життя, життєвої філософії, розумінню мети й сенсу життя партнера.
Деякі характеристики шлюбно-сімейної адаптації розглядаються в дослідженнях із соціальної перцепції. У роботах цього напрямку відзначається факт значних змін особливостей міжособистісного сприйняття молодими чоловіками протягом адаптаційного періоду, що триває 1,52 роки. Вибір майбутнього чоловіка визначається дією ряду факторів, серед яких відзначимо насамперед подання про ідеального партнера, більш-менш усвідомлюваний образ якого є в кожного.[16] У його створенні беруть участь досвід, літературні й кіногерої, соціальні стереотипи й ідеал референтної групи. Ідеальний образ регулює стосунківи в подружній парі 0,5-1,5 року. Потім знижується напруженість емоційного підйому, негативні характеристики партнера перемішаються в центр, зіставляються з початковим образом. У цій ситуації велике значення має те, яку лінію поводження виберуть чоловік і жінка: чи будуть вони як і раніше орієнтуватися на неіснуючий образ, прагнути підігнати під нього свого партнера або ж, навпроти, почнуть коректувати не партнера, а свій образ його, наближаючись тим самим до дійсності. Адекватність подання про партнера по шлюбному союзі забезпечує погодженість між очікуваним і реальним поводженням свого партнера, що важливо для реалізації цілей адаптації в родині.
Особливого розгляду вимагає питання про критерії адаптованості чоловіка й жінки.
У доступній нам літературі ми не зустріли вказівок на обєктивні й субєктивні показники адаптованості . Ми пропонуємо розглядати як критерій адаптованості інтегральний показник, що складається із тривалості шлюбного стажу (обєктивний показник) у сполученні з рівнем задоволеності подружніми стосунками (субєктивний показник). Задоволеність шлюбно-сімейними стосунками відбиває результативність всіх процесів, що відбуваються в родині, у тому числі й адаптаційних. Отже, висока оцінка шлюбу може розглядатися як показник того, що в родині вирішені завдання адаптаційного періоду: формування структури родини, розподіл функцій (або ролей) між чоловіком і дружиною, вироблення загальних сімейних цінностей на тім рівні, що задовольняє дану подружню пару. Таким чином, шлюбно-сімейну адаптацію необхідно розглядати як складний, багаторівневий цілісний процес взаємного пристосування чоловіка й жінки друг до друга й до сімейного життя. У змістовному плані цей процес являє собою єдність наступних компонентів:
1.Пристосування до шлюбного партнера, що припускає: