Соціально-культурний розвиток України у другій половині XIX сторіччя
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?ного становища, а також ремесел і кустарних промислів, накопичувався різноманітний статистичний матеріал.
Широке визнання наукових кіл здобули статистичні праці костромича за походженням і щирого українолюба Олександра Русова Ніжинський повіт, Опис Чернігівської губернії, Народна освіта в Херсонській губернії та ін. Починається наукова діяльність основоположника вітчизняної антропології Федора Вовка. Значний внесок у кримінальне право й історію звичаєвого права України зробив професор Київського університету Олександр Кіс-тяківський.
Помітні зрушення відбувались в історичній науці. Вони проявлялись в небувалому розширенні джерельної бази історичних досліджень, розробці нових проблем минулого й глибшому проникненні в закономірності та особливості історії України.
Микола Костомаров своїми основними працями Богдан Хмельницький, Руїна та ін. фактично започаткував наукову розробку історії України другої половини XVII початку XVIII ст. із залученням матеріалів як вітчизняних, так і зарубіжних архівів.
Основна заслуга у виданні багатьох збірників документів, у тому числі Сулимівського архіву, Щоденника генерального підскарбія Якова Марковича, Мотижинського архіву, належить Олександру Лазаревському. Крім того, його наукові праці Малоросійські посполиті селяни, Люди старої Малоросії, Павло Полуботок та інші по-новому висвітлю вали соціальні відносини на селі, запровадження кріпацтва, становище й еволюцію козацької старшини, її ставлення до наступу російського уряду на права Гетьманщини.
Великий вплив на розвиток історичної науки справив історик, археолог, етнограф і археограф Володимир Антонович. У своїх працях Про походження козацтва, Бесіди про часи козацькі на Україні, Дослідження про міста в Південно-Західній Русі за актами 1432 1798 pp., Дослідження про гайдамацтво за актами 1700 1768 pp., Нарис історії Великого князівства Литовського та інших учений обґрунтовував національну особливість минулого українського народу. Зі своїх учнів Дмитра Баталія, Петра Голубовського, Михайла Грушевського, Митрофана Довнар-Запольського він створив київську школу істориків, яка заклала підвалини сучасної історичної науки.
Наприкінці XIX ст. почалася дослідницька робота корифея української історичної науки Михайла Грушевського.
Одним з найавторитетніших дослідників історії українського козацтва став Дмитро Я в о р-н и ц ь к и й. Його тритомна Історія запорозьких козаків привернула увагу як фахівців, так і широкого читацького загалу своїм багатющим матеріалом і новими підходами до висвітлюваної проблеми.
Розвивалися філологічні науки. Професор Харківського університету Олександр Потебня започаткував так званий психологічний напрям у вітчизняному мовознавстві, висвітлював питання загального мовознавства, історичного синтаксису та діалектології.
Великий авторитет мали мовознавчі праці Павла Житецького й Костя Михаль-чука. В Чернівецькому університеті почала працювати кафедра української мови й літератури, очолювана Степаном Смаль-Стоцьким, а в 1900 p. кафедра української літератури у Львівському університеті.
Висновок
Таким чином у другій половині XIX ст.. формується інтелігенція специфічна верства населення, яка не маючи приватної власності займається не фізичною а розумовою працею, розвитком та поширенням культури у суспільстві.
Розвиток промисловості та економіки потребували змін у науковому розвитку країни. Відбувався інтенсивний розвиток в усіх галузях наукового знання.
У сфері науки позитивні зрушення ідуть по лініі концентрації інтелектуального потенціалу в наукових центрах та товариствах, що дає змогу вченим досягнути світового рівня.
Література
1. Бойко О.Д. Історія України. К.: Академвидав, 2004. 654с.
2. Борисенко В. Й.Курс української історії: 3 найдавніших часів до XX століття. 2-ге вид.: Навч. посібник. К Либідь 1998.- 616
3. Губарев В.К. История Украины: конспект лекций для студентов и преподавателей. Д.: БАО, 2004. 384с.