Бактерiальнi захворювання кролiв
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
ювання найчастiше проходить у виглядi нежитю, рiдше у виглядi бронхопневмонiСЧ. При нежитю спостерiгаються незначнi серознi або слизовi видiлення з носа, якi швидко проходять при усуненнi несприятливих зовнiшнiх факторiв. Загальний стан хворих кролiв не порушуСФться. При бронхопневмонiСЧ спостерiгають слизовi, а потiм слизово-гнiйнi носовi видiлення.
Видiлення цi змочують та склеюють волосся пiд носовими отворами, внаслiдок чого утворюються вусики. Крiль тре нiс переднiми лапами, шерсть на внутрiшнiй СЧх поверхнi змочуСФться та склеюСФться в кiски, утворюючи зачоси. РЖнодi гнiйний носовий секрет засихаСФ навколо носових отворiв, закупорюСФ СЧх, що утруднюСФ дихання, крiль починаСФ дихати через рот.
При розповсюдженнi iнфекцiйного процесу на легенi спостерiгають прискорене дихання, пiдвищення температури тiла. При прослухуваннi легень чути хрип та свист. Кролi погано СЧдять корм, мало рухаються, худнуть i нерiдко протягом 12 мiсяцiв гинуть.
При розтинi у носовiй порожнинi виявляють слизово-гнiйний або гнiйний секрет, слизова оболонка набрякла й почервонiла. Кровоноснi судини трахеСЧ iнодi сильно наповненi кровю.
Дiагноз ставлять на пiдставi клiнiчних ознак i в першу чергу за наявнiстю видiлень iз носа, враховуючи СЧхнiй характер: серознi або серозно-слизовi видiлення свiдчать про простудний ринiт або ринiт, спричинений подразнюючими речовинами, слизово-гнiйний та гнiйний про iнфекцiйне захворювання.
Ураження легень при бронхосептикозi можуть бути подiбнi до уражень при пастерельозi, стафiлококовiй та iнших септицемiях. Тому в сумнiвних випадках необхiдно проводити бактерiологiчне дослiдження.
Ураження легень при псевдотуберкульозi та аспергiльозi мають iнший характер.
Лiкування. Внутрiшньомязово вводять пенiцилiн по 2 тис. ОД на голову 3 рази на день протягом 23 днiв. Крiм того, можна рекомендувати введення в кожну нiздрю хворих кролiв 56 крапель екмоновоцилiну, розведеного фiзiологiчним розчином 1 : 2.
При наявностi пневмонiСЧ протягом 34 днiв пiдряд вводять внутрiшньомязово екмоновоцилiн у дозi 20 тис. ОД на 1 кг ваги тварини.
Профiлактика та заходи боротьби. Проводять загальнi протиепiзоотичнi заходи. Для профiлактики захворювання важливе значення маСФ недопущення впливу на органiзм кролiв несприятливих зовнiшнiх факторiв.
При виявленнi захворювання необхiдно видалити iз стада усiх хворих кролiв i продезинфiкувати СЧхнi клiтки та iнвентар; провести клiнiчний огляд всього стада i в подальшому провадити його не рiдше одного разу в 710 днiв. Хворих тварин найкраще забити на шкурку та мясо.
Тушки хворих кролiв можуть бути використанi в СЧжу людям; ураженi органи пiдлягають знищенню. Шкурки кролiв пiсля висушування у закритому примiщеннi та пух використовують без обмеження.
У неблагополучних господарствах протягом 20 днiв провадять загальнi обмежувальнi заходи.
Туляремiя. Це особливе чумоподiбне захворювання свiйських i диких ролiв та iнших гризунiв, а також багатьох сiльськогосподарських тварин. На туляремiю хворiСФ i людина.
Етiологiя. Збудник хвороби Francisella tularensis. Цей мiкроб являСФ собою маленьку, iнодi кокоподiбну паличку завдовжки 0,7 i завширшки 0,20,3 ?, маСФ бiполярнi тiльця, оточений нiжною капсулою.
У грунтi збудник зберiгаСФться до 75 днiв, у зернi понад 133; при заморожуваннi при мiнус 10 7 днiв.
Пряме сонячне промiння вбиваСФ збудника протягом ЗО хв, висушування протягом трьох днiв, 0,1-процентний розчин формалiну протягом 24 год, 1З-процентiнi розчини лiзолу протягом З хв, 50-процентний спирт до 5xв.
Епiзоотологiя. Носiями мiкроба туляремiСЧ СФ водянi щури, дикi кролi та iншi гризуни, якi звичайно i заносять iнфекцiю в господарство. Захворювання вiд хворих до здорових передаСФться через кровососних членистоногих (ТСедзiв, мух-жигалок, клiщiв дермаценторiв, щурячих клiщiв та iн.). Серед свiйських кролiв захворювання передаСФться через кролячi вошi i блохи; можливе зараження через ураження шкiри i слизових оболонок, а також через воду i траву, забрудненi хворими гризунами. Хворi кролi можуть бути джерелом зараження людей, частiше обслуговуючого персоналу (при знiманнi шкурок з хворих кролiв, обробцi тушок та iн.).
Патогенез. Потрапивши в органiзм кроля, мiкроби проникають у лiмфатичнi шляхи, потiм у лiмфатичнi вузли i спричиняють запальний процес, що призводить до нагноСФння. При проникненнi в кров збудник заноситься в селезiнку i печiнку, де спричиняСФ утворення гнiйничкiв.
Клiнiчна картина. Туляремiя у кролiв протiкаСФ нехарактерно, присимптомах, подiбних до псевдотуберкульозу, блукаючоСЧ пiСФмiСЧ та хронiчного ластерельозу. У диких кролiв i зайцiв типовим СФ сильне збiльшення та ущiльнення шийних, пiдщелепних, пiдмязових i пахвинних лiмфатичних залоз.
У деяких випадках туляремiя у кролiв може протiкати безсимптомно. Гострий перебiг туляремiСЧ триваСФ до 46 днiв, а хронiчний 30 i бiльше.
При розтинi в типових умовах виявляють сильне збiльшення лiмфатичних вузлiв, якi утворюють так званi бубони. В гострих випадках у селезiнцi, печiнцi, очеревинi, в легенях помiтно множиннi, дрiбнi, а у хронiчних випадках великi (до 5 мм) вогнища некрозу у виглядi сiруватих вузликiв, якi не пiдвищуються над поверхнею органiв.
Дiагноз. На пiдставi клiнiчних ознак i патологоанатомiчноСЧ картини, особливо при нетиповому перебiгу хвороби, поставити дiагноз важко. Тому в усiх випадках при пiдозрiннi на туляремiю необхiдно проводити бактерiологiчне дослiдження.
Профiлактика та заходи бо