Сiмейнi правовiдносини
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ровлення) шлюбу. Пiд санацiСФю, на погляд В. Рясенцева, треба розумiти набуття шлюбом, укладеним з порушенням вимог закону, правомiрного характеру. Вона здiйснюСФться на пiдставi рiшення суду (ч. З ст. 40, ч. З ст. 41 СК). З правопороджуючими юридичними фактами закон повязуСФ виникнення сiмейних правовiдносин (наприклад, народження дитини, усиновлення останньоСЧ, укладення шлюбу), а з правозмiнюючими СЧх змiну. Правоприпиняючими СФ юридичнi факти, з якими закон повязуСФ припинення сiмейних правовiдносин (наприклад, розiрвання шлюбу, смерть особи, скасування усиновлення).
Як зазначаСФ А. Сергеев, один i той самий юридичний факт може приводити до появи одних правовiдносин i припинення iнших. Так, усиновлення дитини породжуСФ правовiдносини мiж нею та СЧСЧ усиновлювачем i припиняСФ правовiдносини мiж дитиною та СЧСЧ батьками, а також iншими родичами за походженням (ч. 1 ст. 232 СК)3. Скасування ж усиновлення СФ одночасно правоприпиняючим i правовiдновлюючим юридичним фактом, оскiльки при цьому вiдновлюються батькiвськi права та обовязки, а також правовiдносини мiж дитиною та iншими родичами за походженням (ч. 2 ст. 239 СК).
Пiдставою виникнення, змiни та припинення сiмейних правовiдносин у багатьох випадках СФ сукупнiсть юридичних фактiв, тобто юридичний склад. Так, для виникнення шлюбних правовiдносин необхiдне волевиявлення осiб, якi одружуються, i реСФстрацiя шлюбу в органi РАЦСу.
Рiзними СФ також пiдстави виникнення сiмейних i цивiльних правовiдносин. Найважливiшою пiдставою виникнення останнiх СФ договiр. Сiмейнi ж правовiдносини, як вже зазначалось, виникають зi шлюбу, кровного спорiднення, усиновлення, взяття дiтей на виховання. Як правило, договiр не може бути самостiйною пiдставою СЧх виникнення. Як вже зазначалось, це маСФ мiiе лише при встановленнi патронату над дiтьми (ст. 252 СК). В iнших же випадках договiр може бути пiдставою змiни сiмейних правовiдносин, але не СЧх виникнення. Так, не можуть бути самостiйними пiдставами виникнення сiмейних правовiдносин шлюбний договiр, а також угода субСФктiв сiмейних правовiдносин.
Специфiчною пiдставою виникнення сiмейних правовiдносин СФ стан. Як слушно зазначаСФ М. Антокольська, це юридичний факт, що iснуСФ тривалий час, безперервно або перiодично породжуючи юридичнi наслiдки.
Стан вiдображаСФ певнi суспiльнi звязки мiж субСФктами сiмейного права (шлюб, кровне спорiднення, свояцтво, вагiтнiсть, непрацездатнiсть, потреба у матерiальнiй допомозi тощо). Варто погодитися з М. Антокольською, яка пiдкреслюСФ, що стан в одних випадках може бути вiднесений до подiй, а в iнших до дiй. Так, шлюб це стан, який виникаСФ з волi осiб, якi його укладають, а кровне спорiднення, свояцтво, непрацездатнiсть, потреба у матерiальнiй допомозi подiСЧ. Стан маСФ триваючий характер. Деякi з видiв стану безстроковi (наприклад, кровне спорiднення, шлюб), iншi обмеженi певним строком (наприклад, вагiтнiсть).
ОднiСФю з особливостей сiмейних правовiдносин, як неодноразово зазначалось у лiтературi, СФ те, що пiд час СЧх здiйснення субСФктивнi права правомочних осiб у багатьох випадках водночас СФ СЧх обовязками щодо iнших учасникiв. Невиконання обовязкiв може бути пiдставою для припинення останнiх. Так, батьки, якi ухиляються вiд виконання своСЧх обовязкiв по вихованню дитини, можуть бути позбавленi судом батькiвських прав (п. 2 ч. 1 ст. 164 СК). А згiдно з п. 1 ч. 1 ст. 238 СК усиновлення може бути скасоване на пiдставi рiшення суду, якщо воно суперечить iнтересам дитини, не забезпечуСФ СЧй сiмейного виховання. Таким чином, специфiчною пiдставою припинення сiмейних правовiдносин у тих випадках, коли субСФктивнi права правомочних субСФктiв водночас СФ СЧх обовязками щодо iнших учасникiв СФ нездiйснення цих субСФктивних прав.
5. Спорiднення i свояцтво, СЧх юридичне значення
Важливе мiiе серед юридичних фактiв у сiмейному правi посiдають такi СЧх види, як спорiднення i свояцтво.
Спорiднення СФ пiдставою виникнення численноСЧ групи сiмейних правовiдносин, зокрема мiж батьками й дiтьми, братами та сестрами, бабою, дiдом та внуками тощо.
У сiмейному законодавствi немаСФ визначення поняття "спорiднення". У теорiСЧ сiмейного права утвердилась думка, вiдповiдно до якоСЧ спорiднення СФ кровним звязком осiб, якi походять одна вiд одноСЧ або вiд спiльного пращура. Практично не вiдрiзняСФться вiд неСЧ розумiння спорiднення як кровного звязку (кровноСЧ спiльностi) мiж людьми, що вказуСФ на походження однiСФСЧ особи вiд iншоСЧ чи обох осiб вiд спiльного пращура.
Спорiднення як кровний звязок осiб це бiологiчне явище. Однак, будучи звязком мiж людьми, вiдносинами, воно виступаСФ й як соцiальне явище. А потрапляючи у сферу права, спорiднення набуваСФ значення правового явища, сутнiсть якого як двоСФдиноСЧ категорiСЧ може бути пiзнана правильно лише тодi, коли воно розглядаСФться у обох своСЧх якостях.
Усi родичi субСФкти сiмейних правовiдносин подiляються на двi групи.
Першу групу становлять родичi, якi походять один вiд одного пряма лiнiя спорiднення. Вона може бути низхiдною (вiд пращурiв до нащадкiв) i висхiдною (вiд нащадкiв до пращурiв). У прямому спорiдненнi перебувають, наприклад, мати i син, дiд i внук, прабаба i правнучка тощо.
Другу групу становлять родичi, якi походять вiд спiльного пращура бiчна лiнiя спорiднення. У такому спорiдненнi перебувають, наприклад, рiднi брати й сестри, оскiльки СЧх спiльним пращуром СФ мати, батько, а також двоюрiднi брати i сестри, дядьки й тiтки,