Сiмейнi правовiдносини
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
датностi можливе лише у випадках та в порядку, встановлених законом. Так, згiдно з п. 4 ч. 1 ст. 166 СК особа, позбавлена на пiдставi рiшення суду батькiвських прав, не може бути усиновлювачем, а також опiкуном та пiклувальником.
Вiд сiмейноСЧ правоздатностi треба вiдрiзняти сiмейну дiСФздатнiсть, пiд якою необхiдно розумiти здатнiсть особи своСЧми дiями набувати сiмейних прав та обовязкiв i здiйснювати СЧх. Сiмейна, як i цивiльна, дiСФздатнiсть залежить вiд вiку особи та стану СЧСЧ психiки, що не маСФ нiякого значення для сiмейноСЧ правоздатностi. У повному обсязi сiмейна дiСФздатнiсть виникаСФ у особи з досягненням нею повнолiття. Навiть укладення шлюбу не породжуСФ цього. Усиновлювачами, опiкунами i пiклувальниками можуть бути лише особи, якi досягли повнолiття (статтi 211 i 244 СК).
Водночас, як слушно зауважуСФ А. Сергеев, можливiсть самостiйно здiйснювати значну кiлькiсть сiмейних прав та обовязкiв виникаСФ у громадян до досягнення ними повнолiття. Так, кожен учасник сiмейних вiдносин, який досяг 14 рокiв, маСФ право на безпосереднСФ звернення до суду за захистом свого права або iнтересу (ч. 1 ст. 18 СК). Вiдповiдно до ч. 1 ст. 92 СК дружина i чоловiк мають право самостiйно укладати шлюбний договiр незалежно вiд досягнення ними повнолiття. У разi змiни прiзвища обома батьками прiзвище дитини, яка досягла семи рокiв, змiнюСФться за СЧСЧ згодою. Згiдно зi ст. 149 СК змiна по батьковi дитини, яка досягла 14 рокiв, у разi, якщо СЧСЧ батько змiнив своСФ iмя, допускаСФться за СЧСЧ згодою. Неповнолiтнi батьки мають такi ж права та обовязки щодо дитини, як i повнолiтнi, i можуть здiйснювати СЧх самостiйно (ч. 1 ст. 156 СК). Вiдповiдно до ч. 2 ст. 160 СК мiiе проживання дитини, яка досягла десяти рокiв, визначаСФться за спiльною згодою батькiв та самоСЧ дитини.
ОбСФктами сiмейних правовiдносин СФ тi нематерiальнi та матерiальнi блага, заради одержання й захисту яких особи вступають у сiмейнi правовiдносини. На погляд В. Рясенцева i РД. Ворожейкiна, обСФктами сiмейних правовiдносин СФ дiСЧ та речi. З наведеною думкою навряд чи можна погодитись. ОбСФктами сiмейних правовiдносин, як слушно зазначають деякi автори, можуть бути особистi нематерiальнi блага, послуги сiмейного характеру (кориснi властивостi речей), майно (речi) або iншi матерiальнi блага. Так, батьки мають право визначати
Змiст сiмейних, як й будь-яких, правовiдносин становлять субСФктивнi права та обовязки СЧх учасникiв. СубСФктивне сiмейне, як й будь-яке субСФктивне, право це передбачена нормами обСФктивного права мiра можливоСЧ поведiнки правомочного субСФкта, якiй вiдповiдаСФ обовязок iншоСЧ особи або осiб. Сiмейнi правовiдносини, як вже зазначалося, мають вiдносний характер. Тому субСФктивному сiмейному праву правомочноСЧ особи вiдповiдаСФ сiмейний обовязок iншоСЧ особи або певного кола осiб. Так, праву дружини та чоловiка на вибiр мiiя свого проживання (ч. 1 ст. 56 СК) вiдповiдаСФ обовязок другого з подружжя не перешкоджати цьому, а праву дитини на належне батькiвське виховання (ст. 152 СК) обовязки батькiв щодо виховання та розвитку дитини (ст. 150 СК). Аналогiчну структуру мають i сiмейнi субСФктивнi майновi права та обовязки. Так, праву одного з подружжя на утримання вiдповiдаСФ обовязок другого з них виплачувати його за наявностi умов, передбачених законом, наприклад, ст. 75 СК.
4. Виникнення, змiна i припинення сiмейних правовiдносин
Пiдстави виникнення, змiни i припинення сiмейних правовiдносин. Пiдставами виникнення, змiни i припинення сiмейних, як й будь-яких iнших, правовiдносин СФ юридичнi факти, тобто обставини, з якими закон повязуСФ зазначенi процеси. Однак, як слушно пiдкреслено в лiтературi, значення цих фактiв не вичерпуСФться тим, що вони СФ пiдставами виникнення, змiни i припинення правовiдносин.
У сiмейному та цивiльному правi юридичнi факти (народження, смерть, досягнення певного вiку, рiшення суду про визнання особи недiСФздатною) породжують виникнення i припинення, а також змiну обсягу право- та дiСФздатностi.
За вольовою ознакою юридичнi факти подiляють на дiСЧ та подiСЧ. ДiСЧ вiдбуваються з волi, а подiСЧ незалежно вiд волi учасникiв певних правовiдносин. РД. Ворожейкiн поряд з дiями та подiями видiляСФ строки.
Залежно вiд вiдповiдностi приписам правових норм розрiзняють правомiрнi та неправомiрнi дiСЧ. Правомiрнi дiСЧ подiляють на юридичнi факти i юридичнi вчинки. Юридичний факт це правомiрна дiя субСФкта або субСФктiв права, спрямована на досягнення юридичних наслiдкiв. Юридичний вчинок це правомiрна дiя, яка породжуСФ юридичнi наслiдки незалежно вiд того, на що спрямована воля особи, яка вчиняСФ цю дiю. Юридичнi вчинки, наприклад, знайдення скарбу, створення творiв науки, лiтератури, мистецтва, можуть бути пiдставами виникнення правовiдносин у цивiльному правi. У сiмейному правi такi випадки СФ поодинокими. Так, якщо один з подружжя вклав вiдповiднi кошти або працю у майно, яке належить другому з подружжя, i воно iстотно збiльшилося у своСЧй вартостi внаслiдок спiльних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, це майно у разi спору може бути визнане за рiшенням суду обСФктом права спiльноСЧ сумiсноСЧ власностi подружжя (ст. 62 СК).
За правовими наслiдками юридичнi факти в сiмейному правi, як й в iнших правових галузях, подiляють на правопороджуючi, правозмiнюючi, правоприпиняючi, правовiдновлюючi. Правовiдновлюючими фактами СФ, наприклад, рiшення суду про поновленння батькiвських прав (ст. 169 СК), санацiя (озд