Сiм див свiту
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?т IX насправдi перетворив Колiзей на завод для добування селiтри.
Краще вiдношення пап до величного памятника стародавньоСЧ архiтектури почалося не ранiше середини XVIII сторiччя, i першим, хто прийняв його пiд свiй захист був Бенедикт XIV (1740-58). Вiн присвятив його Пристрастям Христовим як мiiе, обагрене кровю багатьох християнських мученикiв, i наказав поставити посеред його арени величезний хрест, а навколо нього поставити ряд вiвтарiв в память катувань, ходу на голгофу i хресноСЧ смертi Рятiвника. Цей хрест i вiвтарi були видаленi з Колiзею лише в 1874 роцi. Папи, що слiдували за Бенедиктом XIV, особливо Пiй VII i Лев XII, продовжували пiклуватися про збереження уцiлiлих частин будiвлi i пiдкрiпили контрфорсами мiiя стiн, якi могли обвалитися, а Пiй IX реставрував в ньому деякi з внутрiшнiх сходiв.
Ще з бiльшою увагою охороняСФться Колiзей нинiшнiм iталiйським урядом, по розпорядженню якого пiд керiвництвом вчених археологiв багато уламкiв споруди, якi валялися, де виявилося це можливим, вставлено на колишнi мiiя, а на аренi проведенi цiкавi розкопки, що привели до вiдкриття пiдвальних примiщень, якi служили колись для того, щоб висувати на арену групи людей i тварин, дерева i iншi декорацiСЧ, або наповнювати СЧСЧ водою i пiднiмати вгору кораблi, коли представлялися наумахiСЧ. Не дивлячись на всi проблеми, випробуванi КолiзеСФм протягом столiть, його розвалини, позбавленi минулоСЧ зовнiшньоСЧ i внутрiшньоСЧ обробки, до цiСФСЧ пори справляють сильне враження своСФю суворою величнiстю i дають достатньо ясне поняття про те, якими були його розташування i архiтектура.
Тадж-Махал
Спiваний поетами символ любовi Шаха Джахана до дружини, Мумтаз Махал
Цим iмям, прикраса палацу, називав Арджуманад Бану бегам СЧСЧ майбутнiй свекор, грiзний шах Джангир. Складнi сiмейнi вiдносини. Молода дружина припадала племiнницi матерi Джахана i донькою першого вiзира. Втiм, на цей рахунок iснуСФ багато легенд, найромантичнiша з яких говорить, що принц Кхуррам зустрiв на базарi прекрасну бiдну дiвчину з намистами з дерева в руках, i так вона на нього подивилася, що не бачив вiн бiльше оточувала бруду i злиднiв, i твердо вирiшив узяти в дружини красуню, щоб не розлучатися нiколи. Точно вiдомо, що в той рiк (1612) СЧй було 19 рокiв, досить багато навiть за мiрками сучасноСЧ РЖндiСЧ.
У Шаха Джахана, як його стали називати шанобливо пiсля сходження на престол в 1628 роцi, був великий гарем, як i годиться такому високому правителю. Але подружжя так нiжно любили один одного, що французький лiкар, фiлософ i мандрiвник Франсуа БерньСФ, який прожив у РЖндiСЧ дванадцять рокiв, зазначав у своСЧх записках, що Шах Джахан не звертав уваги на iнших жiнок, поки вона була жива. Мумтаз Махал, СФдина з дружин супроводжувала його навiть у далеких вiйськових походах, стiйко переносячи всi тяготи разом з чоловiком, СФдина людина, якiй вiн повнiстю довiряв i навiть радився!
За 17 рокiв щасливого шлюбу у них народилося 13 дiтей. РЖ ось, лише рiк потому, в 1629 роцi його спiткало горе: Мумтаз Махал не пережила важких пологiв 14-оСЧ дитини. 36 рокiв для жiнки в тi часи був дуже солiдний вiк, а частi пологи вимотували здоровя. Це сталося в таборi, розбитому пiд Бурханпуром, в наметi Шах Джахана, який повертався з переможного походу в Декан. Там же хотiли поховати i Мумтаз Махал. Шах був на межi самогубства. Його голова назавжди скорботно опустилася, волосся посивiло.
Через пiвроку вдiвець перевiз тiло в Агру, де вiн вирiшив спорудити мавзолей, за красою гiдний його коханоСЧ жiнки, а по величi - сили СЧх почуттiв. Пiд час правлiння Великих Моголiв, Агра нарiвнi з Делi вважалася столицею iмперiСЧ, яка на той час свого розквiту. За традицiСФю, в передмiстi, на березi Джамни i було вирiшено звести будiвлю. Мiiе вибрано було напрочуд вдало, нi один землетрус ще поки не завдало серйозного збитку мавзолею.
Будiвля будувалося 22 роки, на будiвництво зiбрали з усiСФСЧ краСЧни бiльше двадцяти тисяч осiб. Головний архiтектор, шiразськiй Устад (що означаСФ майстер) РЖса Кхан отримав необмеженi повноваження, i вiн СЧх виправдав. Мармур привозили за 300 кiлометрiв з унiкальною раджпутанской каменоломнi. За легендою, до будiвництва були залученi iноземнi архiтектори - венецiанець i француз, але СЧхнi справжнi iмена не дiйшли до нас.
Можливо, СЧхнiй внесок - це розкiшний парк, який веде до мавзолею. Весь комплекiе закритий з трьох сторiн парк. Вхiд до нього, схожий на палац з червоного каменю, прикрашений бiлим вiзерунковим портиком, зверху 11 (!) Куполiв, з бокiв - двi башти, також увiнчаний бiлими куполами. Огорожа - це високi галереСЧ з червоного пiсковику, що простягнулися до мiнаретом i мавзолею.
Парк гармонiйно доповнюСФ весь ансамбль, оскiльки спланований як дорога, яка веде до головноСЧ святинi, його вiссю СФ зрошувальний канал, роздiлений посерединi шляху мармуровим басейном. До чотирьох мiнарет вiд нього йдуть дорiжки. З боку рiчки нiчого немаСФ, щоб нiщо не затуляло сам мавзолей. Джамна тут не дуже спокiйна, тож побачити iдеальне вiдображення практично неможливо, що пiдкреслюСФ iлюзiю нереальностi. Багато людей спецiально приходять на протилежний берег рано вранцi, щоб побачити на власнi очi, як парить в передсвiтанковому туманi цю величну будiвлю, а з першими променями сонця починаСФться гра кольору на його стiнах.
Можливо, ця легкiсть створюСФться незвичними для нас пропорцiями, коли висота дорiвнюСФ ширинi фасаду, а сам фасад прорiзаний величезними напiвкруглими нiшами i здаСФтьс