Сiм див свiту
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
В°ктично немаСФ, бо в ту епоху мiсто вже втратило своСФ значення.
Христос-Спаситель
Христос-Спаситель (порт. Cristo Redentor) статуя РЖсуса Христа в Рiо-де-Жанейро, Бразилiя. Статуя маСФ розмiр 39,6 м заввишки, важить 700 тонн, i знаходиться на вершинi 700-метровоСЧ гори Корковаду в нацiональному парку лiс Тiжука, в межах мiста. Збудована як символ християнства, статуя стала символом Рiо-де-Жанейро i БразилiСЧ.
Серед мiiевих ходить легенда, якою активно прикормлюють туристiв, начебто Статую Христа можна побачити з будь-якоСЧ точки мiста. Це далеко не так. А в тих мiiях, звiдки СЧСЧ все-таки видно, вона виглядаСФ малюсiнькою на тлi Рiо.
А iдея взагалi кого-небудь водружати на цю гору виникла неспроста. В 1922 роцi планувалась знаменна дата для будь-якого бразильця сторiччя нацiональноСЧ незалежностi БразилiСЧ. Ця знаменна подiя й надихнула мiську владу звести в столицi (а Рiо-де-Жанейро був столицею БразилiСЧ до 1960 року) цей монумент.
12 жовтня 1931 року вiдбулося врочисте вiдкриття статуСЧ Христа Рятiвника. В 1965 роцi папа Павло VI взяв участь в обрядi освячення. 12 жовтня 1981 року, на святкуваннi пятдесятилiття статуСЧ Христа, був присутнiй папа РЖоанн Павло II. Трамвайнi шляхи, побудованi в 1885 роцi, а також величезна кiлькiсть пiдйомникiв, доставляють туристiв до оглядовоСЧ площадки, звiдки вiдкриваСФться прекрасний вид на мiсто.
Мачу-Пiкчу
РЖсторичне святилище Мачу-Пiкчу Historic Sanctuary of Machu Picchu
Мачу-Пiкчу (кеч. Machu Picchu стара вершина) доколумбове мiсто iнкiв, розташоване на висотi 2400 метрiв на вершинi гiрського хребта над долиною рiчки Урубамби в Перу, у 80 км на пiвнiчний схiд вiд Куско. Мiсто, яке часто називають втраченим мiстом iнкiв, СФ символом РЖмперiСЧ iнкiв. Це мiсто було створене як священний гiрмiстом iнкiв, СФ символом РЖмперiСЧ iнкiв. Це мiсто було створене як священний гiрський притулок великим правителем iнкiв Пачакутеком за сторiччя до завоювання його iмперiСЧ, тобто приблизно в 1440 роцi, i функцiонувало до 1532 року, коли iспанцi вторглися на територiю iмперiСЧ, пiсля чого мiсто було покинуте його мешканцями.
Мiсто залишалося забутим протягом столiть, i знову отримало всесвiтню вiдомiсть в 1911 роцi, вiдкрите американським iсториком Хайремом Бiнгхемом, на той час вже в руСЧнах. Вiдтодi Мачу-Пiкчу став важливою туристичною памяткою. Територiя навколо мiста в 1981 роцi була проголошена iсторичним заповiдником, який в 1983 роцi був внесений до списку обСФктiв СвiтовоСЧ спадщини ЮНЕСКО.
Через своСЧ незначнi розмiри Мачу-Пiкчу не може претендувати на роль великого мiста тут не бiльше 200 споруд. В основному це храми, резиденцiСЧ, склади i iншi примiщення для суспiльних потреб. Переважно вони складенi з добре обробленого каменя, плит, що щiльно приганяють одне до одного. Вважають, що в ньому i навколо нього проживало до 1200 чоловiк, якi поклонялися там боговi Сонця РЖнтi та обробляли сiльськогосподарськi культури на терасах.
Бiльш нiж на 400 рокiв це мiсто було забуте i перебувало в запустiннi. Його виявив американський дослiдник з РДльського унiверситету, професор Хайрем Бiнгхем 24 липня 1911 року. Коли вiн добрався сюди у супроводi видiленого урядом загону охорони i мiiевого хлопчика-провiдника, вiн виявив селян, що живуть там. Як вони розповiли йому, вони жили там вiльними, без небажаних вiзитерiв, чиновникiв, що вербують в армiю тАЮдобровольцiвтАЬ, або збиральникiв податкiв. Крiм того, тут ранiше вже побували любителi визначних памяток, що залишили своСЧ накресленi вугiллям iмена на гранiтних стiнах.
Мачу-Пiкчу типове мiсто iнка, мiстить центральну площу, королiвський палац, храм сонця, якi побудованi з багатокутних камяних блокiв. Мiсто маСФ дуже чiтку структуру. На пiвденному сходi розташовано комплекс палацових споруд. Каменi, з яких вони складенi, обробленi настiльки ретельно, що можна з упевненiстю сказати: перед нами житла сановникiв i вельмож.
У захiднiй частинi пiдноситься головний храм з вiвтарем для жертвопринесень. Напроти нього житловий квартал, щiльно забудований двоповерховими будиночками. Мiж ними, як в лабiринтi, вються вузькi вулицi i сходи, що часто приводять в безвихiдь або на терасу, що нависаСФ над прiрвою.
РЖспанськi конкiстадори так i не дiсталися до Мачу-Пiкчу. Це мiсто не було зруйноване. Але ми мало що знаСФмо про нього. Навiщо знадобилося iнкам будувати мiсто на висотi 2400 метрiв над рiвнем моря, так далеко вiд центру держави? Нам невiдоме нi число жителiв, нi навiть його справжня назва. Американськi дослiдники Рiчард Бюргер i Люсi Салазар з РДльського унiверситету, спираючись на матерiали iспанськоСЧ хронiки XVI столiття, висунули припущення, що це була зимова резиденцiя Пачакутека. У лiтнiй перiод, пiд час сезону дощiв, в мiстi, ймовiрно, залишалося не бiльше 200 чоловiк. Пiзнiше, пiсля краху iмперiСЧ iнкiв, мiсто втратило своСФ значення, i жителi покинули його назавжди.
У пiвденно-схiдному краю Мачу-Пiкчу iнкськi каменярi звели двi значнi конструкцiСЧ, якi Бiнгхем вважав за роботу майстрiв-художникiв, напiвкруглу башту i будову, яка примикаСФ до неСЧ.
Схожiсть цiСФСЧ башти iз закругленою секцiСФю храму Сонця в Куско змусила його дати своСЧй знахiдцi таку ж назву. Через те, що сама башта i прилеглi до неСЧ будови дуже схожi на середньовiчну фортецю, перуанцi пiзнiше назвали весь цей комплекс Ель-Торреон (бастiон), але головне його призначення, iмовiрно, було чисто релiгiйним. Башта була зведена навколо незачепленого шматка природноСЧ скелi, який було обтесано i перетворено на вiвтар. Пiд