Система покарань
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ть на строковi i безстроковi покарання. Строковими покараннями СФ: позбавлення волi, обмеження волi, арешт, виправнi роботи без позбавлення волi, службовi обмеження для вiйськовослужбовцiв, громадськi роботи, позбавлення права обiймати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю, тримання у диiиплiнарному батальйонi. Так, виправнi роботи без позбавлення волi можуть призначатися на строк вiд шести мiсяцiв до двох рокiв, диiиплiнарний батальйон вiд шести мiсяцiв до двох рокiв, позбавлення права обiймати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю вiд двох до пяти рокiв, позбавлення волi вiд одного року до пятнадцяти рокiв. Вийти за межi цього строку суд нi за яких умов не маСФ права, за винятком випадку, передбаченого в ст. 71 КК, коли призначаСФться покарання за сукупнiстю вирокiв.
Безстроковими покараннями СФ: позбавлення вiйськового, спецiального звання, рангу, чину або квалiфiкацiйного класу i довiчне позбавлення волi.
РОЗДРЖЛ 2.Змiст простоСЧ та складноСЧ системи покарань
П. Аветисян зазначаСФ що система покарань ТСрунтуСФться на тому розумiннi, що всi види покарань: мають своСЧм обСФктом правовий статус особи; виступають як кара; мають загальнi цiлi i загальну передумову визначення злочину. Система покарань складаСФться з однорiдних за своСФю природою i соцiальним призначенням явищ, тобто видiв покарань. Це характеристика для простих систем. Причому такi системи можуть мати свою когнiтивну системотворчу систему. Проте ця система маСФ докази на свою користь. По-перше передбачаСФться розмiщення покарань у певному порядку за ступенем СЧх суворостi. У ст. 51 КК вони розташованi починаючи вiд менш суворих до бiльш суворого, по-друге бiльшiсть з них взаСФмозамiннi. Система покарань регулюСФться не тiльки ст. 51., а й iншими нормами КК УкраСЧни, наприклад при регламентацiСЧ альтернативних санкцiй норм ОсобливоСЧ частини, призначенням мякшого покарання, нiж передбачено за даний злочин (ст. 69),порядку визначення строку покарання при складаннi покарань (статтi 70, 71), визначеннi строку покарання i залiку покарання (ст. 72),замiни не вiдбутоСЧ частини покарання мякшим видом покарання (ст. 82), а також ряду iнших кримiнально-правових питань: зворотноСЧ сили кримiнального закону (ст. 5), призначення покарання за незакiнчений злочин (ст. 68), за сукупнiстю злочинiв 9СТ. 70), за сукупнiстю вирокiв (ст. 71), умовно-дострокового звiльнення вiд вiдбування покарання вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей вiком до семи рокiв (ст. 79), звiльнення вiд вiдбування покарання у звязку iз закiнченням строкiв давностi обвинувального вироку суду (ст. 80), амнiстiСЧ (ст. 86), помилування (ст. 87), особливостей кримiнальноСЧ вiдповiдальностi неповнолiтнiх (ст. 98 КК УкраСЧни). Однак, цi ознаки простоСЧ системи можуть бути збереженi навiть тодi, коли залишиться лише бiнарна система покарань, яка буде вiдповiдати двом попереднiм ознакам. Тим не менше, така кiлькiсна втрата маСФ справдитися не стiльки на системi покарань, скiльки на концептi кримiнального права загалом, тобто щодо покарань, зовнiшню систему, до якоСЧ вона включена.
Що зробило б систему покарань складною системою? Ймовiрно те, що нiвелювання або стагнацiя одного покарання вiдчутно справджувалися б на iнших покараннях. Проте, не всi покарання за своСЧм змiстом та соцiальною iнтеракцiСФю здатнi так вплинути на решту i всю систему. У сенсi складноСЧ системи, система покарань, у порiвняннi з СЧхнiм перелiком, складнiше явище. На думку г Л. Круглiкова, практично одночасно iснують двi системи покарань - iдеальна, тобто, яка мiститься у законi, i реальна, iснуюча у судовiй практицi. Така дуальнiсть, про яку зазначаСФ Л. Круглiков, вказуСФ на те, що стагнацiя певних видiв покарань, якi входять до системи, зумовлена обСФктивними та субСФктивними чинниками, мовить про те, що iснуСФ дисонанс мiж уявленнями про систему покарань та соцiально зумовленою практикою застосування покарань. Судова практика може реагувати на невиправдану суворiсть санкцiй кримiнально-правових норм та кримiнально-правовоСЧ полiтики бiльш активним застосування звiльнення вiд вiдбування покарання або, враховуючи низький рiвень доходiв осiб маргiнальноСЧ групи, вбачають за доцiльне призначати не майновi покарання. Намагання впровадити перевагу майнових покарань, як це iснуСФ у бiльшостi захiдноСФвропейських краСЧн, демонструСФ досить незначнi вiдсотки на практицi, тобто менше 10% вiл загальноСЧ кiлькостi покарань, що застосовуються. В. КозирСФва зазначаСФ, що при гуманiзацiСЧ кримiнального закону майновi покарання мають займати у практицi судiв провiдне мiiе. Однак такi сподiвання не спрацьовують взнаки ряду соцiальних передумов, з них, зокрема, те, що в УкраСЧнi кримiнальна юстицiя торкаСФться переважно бiдних, якi вчинюють майновi та решту злочинiв не для отримання надприбуткiв. П.Аветисян визначаСФ систему покарань як соцiально зумовлену, закрiплену кримiнальним законом i вживану судом з урахуванням вимог iндивiдуалiзацiСЧ покарання сукупнiсть взаСФмодiючих мiж собою окремих видiв покарань i СЧхнiх груп, побудовану за принципом зростання СЧх суворостi. Чутливiсть системи покарань, яка б була характерна для складноСЧ системи, не можлива на рiвнi нормативного закрiплення, оскiльки така система маСФ динамiчний характер i маСФ вiдповiдати принципу соцiальноСЧ iнтеракцiСЧ. Але цього недостатньо. Дiйсно, система покарань не може мати волюнтаристського характеру, вона повинна вiдповiдати соцiально-економiчним, полiтичним i духовним реалiям суспiльства. Безперечно i те, що сис