Система покарань
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
вiдуалiзацiю вiдповiдно до тяжкостi вчиненого злочину i особи засудженого.
Пiд системою покарань прийнято розумiти встановлений кримiнальним законом i обовязковий для суду вичерпний перелiк покарань, розташованих у певному порядку за ступенем СЧх суворостi.
2. Ознаки системи покарань
Поняття системи покарань мiстить у собi низку ознак, а саме :
а) система покарань встановлюСФться тiльки законом. Жодне покарання не може визначатися довiльно, його вид, розмiри, порядок i пiдстави застосування можуть бути зазначенi тiльки в законi;
б) перелiк покарань, що утворюють систему, обовязковий для суду. РЖнакше кажучи, суд, прерогативою якого СФ застосування покарання, не маСФ права вiдступити вiд цiСФСЧ системи;
в) перелiк покарань, що утворюють систему, СФ вичерпним. Це означаСФ, що з погляду закону на даний момент система покарань СФ закiнченою, завершеною. Коли говорять про систему покарань як вичерпний СЧх перелiк, то мають на увазi ту систему, той СЧх перелiк, що наведений у ст. 51 КК. Тому за злочин, вчинений на територiСЧ УкраСЧни, неможливо, наприклад, застосувати таке покарання, як тюремне увязнення, заслання чи звiльнення вiд посади, тому що КК таких покарань не передбачаСФ;
г) система покарань передбачаСФ СЧх розмiщення у певному порядку за ступенем СЧх суворостi. У ст. 51 КК вони розташованi починаючи вiд менш суворих до бiльш суворого. Подiбного роду ступiнчастiсть, сходи покарань дають можливiсть суду вирiшувати, яке з покарань СФ бiльш чи, навпаки, менш суворим. Цi питання виникають при змiнi вироку в касацiйнiй чи наглядовiй iнстанцiСЧ, призначеннi покарання в порядку ст. 69 КК чи замiнi покарання бiльш мяким (ст. 82 КК).
Система покарань, встановлена в ст. 51 КК, мiстить в собi такi види покарань: штраф; позбавлення вiйськового, спецiального звання, рангу, чину або квалiфiкацiйного класу; позбавлення права обiймати певнi посади чи займатися певною дiяльнiстю; громадськi роботи; виправнi роботи; службовi обмеження для вiйськовослужбовцiв; конфiскацiя майна; арешт; обмеження волi; тримання в диiиплiнарному батальйонi вiйськовослужбовцiв; позбавлення волi на певний строк; довiчне позбавлення волi. Отже, КК передбачаСФ 12 видiв покарань.
За ухилення вiд вiдбування цих покарань настаСФ кримiнальна вiдповiдальнiсть за статтями 389, 390 i 393 КК. Так, ухилення вiд виконання громадських робiт караСФться за ст. 389 КК арештом на строк до шести мiсяцiв або обмеженням волi на строк до трьох рокiв.
3. Класифiкацiя покарань
Усi покарання, що входять у систему, можуть бути класифiкованi за певними ознаками, закрiпленими у кримiнальному законi. Така класифiкацiя маСФ не тiльки теоретичне, а й, що дуже важливо, велике практичне значення, тому що вона сприяСФ правильному застосуванню окремих видiв покарань.
Покарання класифiкуються за порядком (способом) СЧх призначення; за субСФктом, до якого застосовуСФться покарання; за можливiстю визначення строку покарання та iн.
3.1 За порядком призначення
За порядком призначення покарань ст.52 КК пiдроздiляСФ всi покарання на три групи: а) основнi покарання; б) додатковi покарання; в) покарання, що можуть призначатися i як основнi, i як додатковi.
Основнi покарання це покарання, що призначаються у вироцi лише як самостiйнi покарання. Вони нi за яких умов не можуть призначатися на додаток до iнших покарань, не можуть бути до них приСФднанi. За один злочин може бути призначене тiльки одне основне покарання.
До основних покарань закон вiдносить: громадськi роботи, виправнi роботи, службовi обмеження для вiйськовослужбовцiв, арешт, обмеження волi, тримання у диiиплiнарному батальйонi вiйськовослужбовцiв, позбавлення волi на певний строк, довiчне позбавлення волi.
Додатковi покарання це такi покарання, що призначаються лише на додаток до основних покарань i самостiйно застосовуватися не можуть. Отже, додатковi покарання не можуть самостiйно фiгурувати у вироку. До них ст. 52 КК вiдносить: конфiскацiю майна, позбавлення вiйськового, спецiального звання, рангу, чину або квалiфiкацiйного класу.
Покарання, що можуть призначатися i як основнi, i як додатковi це позбавлення права обiймати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю i штраф.
До основного покарання може бути приСФднано одне чи кiлька додаткових покарань у випадках i порядку, передбачених законом. Наприклад, суд, засуджуючи винного за ч. З ст. 368 КК (одержання хабара), може призначити основне покарання у видi позбавлення волi i приСФднати до нього такi додатковi покарання, як позбавлення права обiймати певнi посади i конфiскацiя майна.
3.2За субСФктом покарання
За субСФктом, до якого застосовуються покарання, вони класифiкуються на загальнi i спецiальнi. Загальнi покарання можуть бути застосованi до будь-якоСЧ особи (наприклад, позбавлення волi). Спецiальнi покарання призначаються лише певному колу засуджених i не можуть застосовуватися до будь-якоСЧ особи. Так, тримання у диiиплiнарному батальйонi призначаСФться лише вiйськовослужбовцям строковоСЧ служби. До спецiальних покарань належать також службовi обмеження для вiйськовослужбовцiв, позбавлення вiйськового, спецiального звання, рангу, чину або квалiфiкацiйного класу i позбавлення права обiймати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю.
3.3 За можливiстю визначення строку покарання
За можливiстю визначення строку покарання всi покарання подiляю