Система органiв Держави РЖзраСЧль, що дiють у сферi внутрiшнiх справ
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Система органiв Держави РЖзраСЧль, що дiють у сферi внутрiшнiх справ
Побудова правовоСЧ держави не можлива без докорiнного реформування всiСФСЧ правоохоронноСЧ системи. Правовою державою, як вважав Гессен В.М., СФ така держава, яка визнаСФ обовязковими для себе створенi нею ж, як законодавцем, юридичних норм [3, с. 21]. Реформування органiв внутрiшнiх справ передбачаСФ поСФднання вiтчизняноСЧ та iноземноСЧ науки i практики з досягненнями науково-технiчного прогресу. Вдосконалення управлiння в органах внутрiшнiх справ тiсно повязане iз досягненнями зарубiжноСЧ полiцейськоСЧ науки та практики [4, c. 7 - 8].
Для пiдготовки дисертацiйного дослiдження автором використанi нормативно-правовi акти парламенту, уряду, Мiнiстерства внутрiшньоСЧ безпеки, НацiональноСЧ полiцiСЧ РЖзраСЧлю, монографiСЧ, науковi статтi, довiдники, матерiали, опублiкованi в засобах масовоСЧ iнформацiСЧ, iнша письмова та усна iнформацiя, отримана при особистому спiлкуваннi з працiвниками державних та правоохоронних органiв.
Отриманi матерiали дають можливiсть зробити висновок про значнi особливостi та вiдмiнностi в правовому регулюваннi та органiзацiСЧ управлiння у сферi внутрiшнiх справ, якi доцiльно враховувати при СЧх оцiнцi, маючи на метi реформування органiв внутрiшнiх справ УкраСЧни.
У науковiй лiтературi висловлюСФться думка про те, що внаслiдок реформ органи внутрiшнiх справ УкраСЧни мають перетворитись на потужний державний механiзм забезпечення внутрiшньоСЧ безпеки [5, с. 53].
Необхiдно погодитися з Атаманчуком Г.В., який вважав, що кожне суспiльство маСФ можливiсть нормально розвиватися на базi тiльки власноСЧ культури, своСЧх традицiй i звичаСЧв, поглядiв та установок, iдеалiв та цiнностей [6, с. 18].
Але використання кращого iз свiтового досвiду, на думку фахiвцiв з полiцейськоСЧ дiяльностi, СФ важливим фактором розвитку органiв внутрiшнiх справ як професiйного, ефективного, стабiльного та авторитетного органу державноСЧ влади [7, с. 5].
Сучасна украСЧнська адмiнiстративна наука, використовуючи власний та враховуючи свiтовий досвiд, активно займаСФться пошуками шляхiв пiдняття авторитету та ефективностi дiяльностi органiв внутрiшнiх справ, i мiлiцiСЧ зокрема. Враховуючи цi обставини, ми не виключаСФмо можливiсть використання досвiду, в тому числi НацiональноСЧ полiцiСЧ РЖзраСЧлю.
Для аналiзу органiзацiйно-правових засад та практичноСЧ дiяльностi НацiональноСЧ полiцiСЧ РЖзраСЧлю, СЧСЧ мiiя в системi органiв виконавчоСЧ влади СФ важливим визначитись в низцi понять. Полiцiя дiСФ в системi органiв, де суттСФве значення маСФ термiн управлiння.
Взагалi пiд управлiнням слiд розумiти функцiонування органiзованих систем (бiологiчних, технiчних, соцiальних), що забезпечують збереження СЧх структури, пiдтримки режиму дiяльностi, реалiзацiСЧ СЧх програм та мети [8, с. 706].
Особливим видом дiяльностi СФ соцiальне управлiння, що пов'язане з упорядкуванням колективних дiй людей для досягнення мети, яка стоСЧть перед ними. Одним iз видiв соцiального управлiння СФ державне управлiння, яке на думку В.М. Плiшкiна можна визначити як сукупнiсть цiлеспрямованих впливiв органiв державноСЧ влади, якi справляються ними у рамках вiдповiдноСЧ компетенцiСЧ на певних осiб, соцiальнi системи, а також весь соцiальний органiзм у цiлому [9, с. 21].
Державне управлiння, вважаСФ В.К. Колпаков, здiйснюСФться у правових та неправових формах [10, с. 212-213]. До правових форм державного управлiння, на думку Ю.П. Битяка та В.В. Зуя, вiдносяться пiдготовка та видання правових актiв управлiння, укладення договорiв, здiйснення iнших юридично значущих дiй, до неправових - органiзацiйнi дiСЧ та матерiально-технiчнi операцiСЧ [11, с. 92].
Пiд час здiйснення державного управлiння виникають державно-управлiнськi вiдносини. Державно-управлiнськi вiдносини, - зазначаСФ Н.Р. Нижник, - це особливий вид суспiльних вiдносин, що виникають у процесi державного управлiння - дiяльнiсть свiдомо-вольового й органiзацiйного характеру, вiдносини, що встановлюються пiд час взаСФмноСЧ дiяльностi та вiдповiдають метi держави, визначаються економiчними та полiтичними основами суспiльного устрою [12, с. 120-121].
Всiма фахiвцями адмiнiстративного права визнано подiл державного управлiння на сфери або галузi. Пiд сферою (галуззю) державного управлiння, наприклад, С.В. Продайко та В.К. Шкарупа розумiють систему (сукупнiсть) однорiдних за своСЧм господарським або функцiональним призначенням пiдприСФмств i установ, очолювану органом управлiння галузевоСЧ компетенцiСЧ [13, с. 140].
ОднiСФю з форм державного управлiння СФ управлiння у сферi внутрiшньоСЧ безпеки, яке розглядаСФться, як дiяльнiсть взаСФмозвязаних мiж собою субСФктiв загальноСЧ та спецiальноСЧ компетенцiСЧ, якi здiйснюють управлiнський вплив на вiдповiднi обСФкти для досягнення загальноСЧ мети - охорони та захисту людини, суспiльства i держави вiд внутрiшнiх загроз, якi СФ наслiдком вчинення правопорушень [4, с. 42].
В дисертацiйному дослiдженнi розглядаСФться частина державного управлiння, в якiй дiСФ Нацiональна полiцiя РЖзраСЧлю, що викликаСФ необхiднiсть у визначенi поняття сфери внутрiшнiх справ, яка СФ складовою сфери внутрiшньоСЧ безпеки i розглядаСФться як захищенiсть вiд усiх можливих внутрiшнiх загроз, в першу чергу, якi СФ наслiдком вчинення правопорушень [1, с. 27].
Вiтчизнянi дослiдники (