Система органiв Держави РЖзраСЧль, що дiють у сферi внутрiшнiх справ
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
В°нностi, виводити зi свого складу осiб, якi пiдозрюються у порушеннi закону.
У сферi внутрiшнiх справ парламент здiйснюСФ регуляцiю суспiльних вiдносин через прийняття вiдповiдних законiв, що регламентують дiяльнiсть НацiональноСЧ полiцiСЧ РЖзраСЧлю (наприклад, Закон про полiцiю) та забезпечують реалiзацiю завдань держави щодо захисту прав i свобод громадян, боротьби з правопорушеннями, охорони громадського порядку та громадськоСЧ безпеки. Прийнятi парламентом закони пiдлягають безумовному виконанню.
Законодавча iнiцiатива найчастiше виходить не вiд депутатiв парламенту, а вiд уряду РЖзраСЧлю. Найактивнiше законотворча дiяльнiсть у сферi внутрiшнiх справ здiйснюСФться Мiнiстерством внутрiшньоСЧ безпеки (складовою частиною якого СФ Нацiональна полiцiя), Мiнiстерством внутрiшнiх справ та Мiнiстерством юстицiСЧ РЖзраСЧлю.
У сферi внутрiшнiх справ Кнесет виконуСФ також установчу функцiю, яка полягаСФ в затвердженнi на посадах керiвникiв правоохоронних органiв, та контрольну функцiю - шляхом здiйснення парламентського контролю за дiяльнiстю правоохоронних органiв.
Особливе мiiе в системi органiв державноСЧ влади належить iнституту глави держави, дiяльнiсть якого визначаСФться Основним законом: Президент держави вiд 25 червня 1964 року. Президент обираСФться парламентом на пять рокiв. Ранiше вiн мав повноваження щодо призначення премСФр-мiнiстра та мiнiстрiв, якi нинi СФ виключною прерогативою народу та парламенту [4, с. 1-3].
У полiтичнiй практицi РЖзраСЧлю президент (The President of the State; насiа-Медiна) - це офiцiйна особа, яка здiйснюСФ представництво держави у внутрiшньополiтичному життi та мiжнародних вiдносинах. Вiн СФ гарантом суверенiтету та територiальноСЧ цiлiсностi держави i користуСФться великою повагою в суспiльствi, хоча виконуСФ, в основному, представницькi функцiСЧ..
В обовязки президента входить: скрiплення пiдписом законодавчих актiв парламенту, призначення голови Верховного Суду РЖзраСЧлю, суддiв релiгiйних СФврейських судiв - даянiв, суддiв мусульманських та друзьких релiгiйних судiв - кадi, пiдписання вiрчих грамот iзраСЧльських дипломатiв та прийом вiрчих грамот зарубiжних послiв [1, с. 9-11].
У сферi внутрiшнiх справ глава держави координуСФ дiяльнiсть правоохоронних органiв, в тому числi за участю НацiональноСЧ полiцiСЧ РЖзраСЧлю. Вiн маСФ право оголошувати амнiстiю обвинувачених та засуджених, розглядаСФ клопотання про помилування, зупиняСФ та закриваСФ кримiнальнi справи на будь-якiй стадiСЧ процесу [4, с. 2].
Вищим виконавчим органом Держави РЖзраСЧль СФ уряд - Кабiнет Мiнiстрiв(The Government; а-меншала), який СФ реальною владою в краСЧнi. Дiяльнiсть уряду, а також мiнiстерств та iнших центральних органiв виконавчоСЧ влади регламентуСФться Основним Законом: Уряд вiд 7 березня 2001 року [2, с. 1-11].
Уряд формуСФться лiдером парламентськоСЧ фракцiСЧ, що здобула на виборах найбiльше мiiь у парламентi. Уряд очолюСФ премСФр-мiнiстр (Prime Minister; роша-мемшала), який, починаючи з 1996 року, обираСФться прямим всенародним голосуванням одночасно з виборами до Кнесету. Вiдставка керiвника уряду тягне вiдставку всього Кабiнету.
Кабiнет Мiнiстрiв маСФ визначальнi повноваження щодо забезпечення державного суверенiтету, полiтичноСЧ та економiчноСЧ самостiйностi РЖзраСЧлю. Вiн здiйснюСФ внутрiшню i зовнiшню полiтику держави. Уряд самостiйно визначаСФ свою структуру. Чинне законодавство не регламентуСФ нi кiлькiсний склад уряду, нi кiлькiсть мiнiстерств, а лише регламентуСФ дiяльнiсть та повноваження деяких мiнiстерств.
Мiнiстерство (Ministry; мiсрад) (вiд лат. ministro, що означаСФ - керую, служу) СФ центральним органом виконавчоСЧ влади, який здiйснюСФ державне управлiння у певнiй галузi чи сферi життя [4, с. 191]. Мiнiстерство очолюСФ посадова особа - мiнiстр (Minister; сар). Мiнiстри входять до складу Кабiнету Мiнiстрiв i визначають полiтику дiяльностi своСЧх мiнiстерств. Особливiстю iзраСЧльськоСЧ полiтичноСЧ системи (на вiдмiну вiд украСЧнськоСЧ) СФ те, що премСФр-мiнiстр i мiнiстри СФ членами парламенту [4, с. 317], в звязку з чим вони мають права та обовязки представникiв законодавчоСЧ i виконавчоСЧ влади [3, с. 50].
Мiнiстри, як члени парламенту, зберiгають за собою особливi права, наприклад, брати участь у голосуваннi з будь-яких питань, зокрема, власних, у тому числi щодо вотуму недовiри власному уряду. Мiнiстри, як члени уряду, несуть колективну вiдповiдальнiсть перед парламентом за стан управлiння державними справами, незалежно вiд того, що кожен мiнiстр вiдповiдаСФ за дiяльнiсть певного мiнiстерства.
Повноваження мiнiстра обмеженi рамками мiнiстерства, проте СФ незаперечливими та захищеними вiд судового втручання: вiн маСФ право видавати пiдзаконнi нормативнi акти, необхiднi для забезпечення дiяльностi виконавчого органу, але не маСФ права змiнювати сам закон, виконання якого зобовязаний забезпечити. Акти мiнiстрiв, якi суперечать положенням Основних законiв, СФ недiйсними.
У сферi внутрiшнiх справ уряд формуСФ полiтику дiяльностi центральних органiв виконавчоСЧ влади - Мiнiстерства внутрiшньоСЧ безпеки та його складовоСЧ частини - НацiональноСЧ полiцiСЧ РЖзраСЧлю.
Самостiйне мiiе у системi розподiлу влади займають судовi органи. Дiяльнiсть судовоСЧ системи регламентована Основним законом: Судоустрiй вiд 28 лютого 1984 року [5, с. 1-5], а також Законом про судову систему (The Courts Law (Consolidated Version) (1984), Законом про цивiльне судочинство (The Civil Procedure Regulations) (1984), Законом про кримiнальне судочинство (The criminal Procedure Law) (1982), Законом про кримiналь