Синонимия и антонимия в поэзии
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
?у Лягли, як надійні цеглини, І подвиг, і діло буденне, І наші гарячі серця" (36). У вірші контрастують іменник подвиг і сполучення діло буденне, бо перший у мові не має одночастиномовного антоніма. За СУМ, “подвиг важлива своїм значенням дія, вчинок, здійснюваний у важких, небезпечних умовах; героїчний, самовідданий вчинок” [СУМ, 1975, т.6, 736]. Отже, найвища експресивна точка тексту зосереджена в контрастному образі подвиг діло буденне, який і визначає функціональне навантаження тексту.
Таким чином, міжчастиномовні антоніми, як засіб мовного вираження протилежних явищ, у поетичній мові І.Муратова займають значне місце, бо саме така антонімія дає змогу письменникові при відсутності одночастиномовного антоніма повно і глибоко розкривати суперечливі явища або протилежності, які перебувають у протиборстві і взаємодії. Підсумовуючи, можна зробити і більш загальний висновок, що міжчастиномовна антонімія є одним із мовних виражень суперечності як універсального, всезагального принципу розвитку.
Здійснений аналіз зображувальних функцій різних контрастних опозицій, що властиві поетичній мові І.Муратова, дає право зробити певні узагальнення:
1) найбільш поширеним явищем, за допомогою якого поет досягає яскравого стилістичного забарвлення антонімічних опозицій, є антитеза (нерозгорнута, розгорнута, структурно складна), яка може виступати у поета як засіб реалізації експресивно-переносного значення слів, служити обрамленням цілої тематичної групи антонімів, характеризувати градацію якоїсь якості чи закономірності або градацію назв часових і просторових;
2) в антонімічних текстах поета реалізуються такі види семантичних відношень (значень), як:
а) конюнкція (антонімічна єдність), яка знаходить вираження у поета за допомогою сполучника і (й), що підкреслює деякі із значень і обєднує протилежності в одне ціле (віки й хвилини), і заперечних часток не, ні (ані), що підкреслюють відсутність чітко вираженої ознаки чи дії (ні жити ні вмерти);
б) охоплення всього класу предметів, розділених на протилежності. Такі конструкції в І.Муратова характеризують здебільшого безмежність часу і простору (ера (безмежність) мить);
в) суперечність (поєднання протилежних начал), що базується у поета на оцінному характері значень переважно прикметникових антонімів (світлі й скорботні);
г) взаємне перетворення, тотожність протилежностей, що дає змогу зєднати протилежності в щось єдине. Особливо виділяються у поета прикметникові опозиції (перший останній);
д) зіставлення, яке досягає у поета особливо високої концентрації в порівняльній конструкції (тоді як зараз);
е) чергування (послідовність), що у письменника виявляється переважно в дієслівній антонімії й підкреслюється сполучником то (то зрівня то нагромаджує);
є) дизюнкція (сильна і послаблена), антонімічний контраст якої в І.Муратова створюють здебільшого повторювані сполучники (або) або, (чи) чи (або мир або смерть);
3) одним із поширених засобів образності в поетичних творах І.Муратова є оксиморон, що зустрічається переважно в поєднанні означуваного й ознаки (беззвучний крик, невічне довголіття);
4)широке використання різночастиномовних антонімів, що дають можливість особливо глибоко розкрити сутність позначеного в його складному протиріччі одна із стильових ознак І.Муратова. Такі антоніми у поета поділяються на три типи:
а)антонімічні опозиції, які не утворюють одночастиномовну антонімію (зрячі засліпла);
б)антонімічні опозиції, які утворюють конструкції з іншими антонімічними смислами (подвиг (свята) діло буденне (будні));
в)антонімічні опозиції, що відповідають одночастиномовній антонімії (безсмертя смертний, добрі злість).
Найчисельнішою різночастиномовною опозицією в поетичній мові І.Муратова є опозиція прикметник іменник.
3.3. Способи включення антонімічних пар у текст
При аналізі стилістичних функцій синонімів у поезіях І.Муратова говорилося, що в поетичному творі має важливе значення не тільки семантика слів, а і способи їх введення в художній текст. Це положення стосується і антонімів. Поетична майстерність І.Муратова виявляється не тільки в нових смислових звязках антонімічних слів у тексті, а і в способах їх введення в текст.
Одним із поширених у поета прийомів є уживання антонімів з антонімічними епітетами з метою посилення протиставлення: "Неокупною ціною мирні вижили човни, І туманні низовини Й радість першої стеблини, Й сум осіннього зела" (340). У наведеному тексті антонімічні епітети-означення перший осінній (оказіональне значення "останній") підкреслюють антитезу радість сум. Антоніми-означення створюють навколо антитези певний семантичний ореол, який конкретизує її мовне значення, крім того, антонімічні епітети надають симетрії поетичній структурі.
Інший фрагмент демонструє взаємодію вже не однієї, а кількох пар антонімів з парою антонімічних епітетів: "Щоб за любов мої кохані друзі І за ненависть недруги лукаві, Над тілом бездиханним стоячи, По щирості ридали і раділи" (34). Протиставлення друзі недруги, любов ненависть звязується в тісний вузол антонімічними епітетами-означеннями кохані лукаві і разом вони підсилюють контраст явища, що відбувається. Наступна антонімічна пара паронімів ридали раділи вносить концептуальну розрядку в текст і надає йому завершеності.
Другим способ