Синонимия и антонимия в поэзии
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
ні відношення. Так, вимальовуються два СР: суворо буряно бентежно турботно; втішно ніжно дрімотно. У наведеному прикладі антонімічні слова не тільки утворюють “власну” мікросистему, але й включаються як одна із основних координат у загальну схему тематичної класифікації лексики, вступаючи у тісний органічний звязок із синонімами тієї ж тематичної групи.
Залежність між антонімією і синонімією особливо чітко проступає, коли розглянути вертикаль вірша: "Від спогадів на серці завжди смутно: Отут було... І там було... О, хоч би як було сутужно й скрутно, Хай буде з кореня щодня нове стебло І плід на нім новий, щоб мали право люди Сказати: "Тут вже є, А там ще буде!" (140).
Вертикаль:
смутно
Отут
там
сутужно скрутно
кореня
плід
Тут
там
Або: "Вже й сили брак а серце прагне звершень, Вже й ніч твоя а дух воліє крил! Напевно, в тім і є жорстока добрість Буття і мрій ревнивої рідні, Щоб вічно нас манив далекий обрій І залишавсь у вічній далині" (174).
Вертикаль:
прагне
воліє
жорстока добрість
Буття мрій
далекий обрій
далині
Проаналізувавши звязок синонімів і антонімів у поетичній тканині творів І.Муратова, можна констатувати, що цей звязок виявляється:
- у загальних закономірностях уживання синонімів і антонімів: поет частіше використовує ряди синонімів і ряди антонімічних пар, рідше окремі синонімічні пари й окремі антонімічні пари;
- у широкому використанні і в синонімах, і в антонімах контекстуальних синонімів і антонімів: коли одно слово виступає в лексичному (словниковому) значенні, і воно наводить (індукує) відповідно синонімічне чи антонімічне значення на інші синонімічні чи антонімічні слова;
- у включенні до ряду синонімів або антонімів слів, які не є синонімами чи антонімами, але завдяки синонімічному або антонімічному “зараженню”, індукції значень стають ними.
Висновки
Дослідження антонімів у поетичній тканині творів І.Муратова переконує, що це один із найважливіших мовних засобів, який дозволяє розкрити сутність позначеного, “схопити” протилежності в їх діалектичній єдності.
Беручи до уваги семантичні й граматичні ознаки антонімічних слів, найбільш виявленими у розглянутих нами поезіях є такі типи антонімів:
- антоніми-квалітативи і координативи (антоніми, що виражають градуальну якісну протилежність і протилежність координаційних понять) (близько 80%);
- антоніми-комплементативи (антоніми, що виражають комплементарність) (близько 10%);
- антоніми-контративи (антоніми, що виражають протилежну спрямованість дій, ознак чи властивостей (близько 10%).
Найпродуктивнішим і найрізноманітнішим за тематикою у поета є клас антонімів квалітативів та координативів, бо саме цей тип антонімів утворює ядро антонімії. Цей клас включає сім тематичних груп, які представляють антонімічні опозиції, що виражають градуальну якісну контрарність, і одну тематичну групу, яку представляють антонімічні опозиції, що репрезентують протилежність основних координаційних понять.
У межах тематичної класифікації антонімів цього класу превалює перша група, утворена із антонімічних слів, що позначають психічні та фізіологічні характеристики людини та її стану. У тематичних групах виділяються опорні антонімічні образи, серед яких домінують щастя горе, любов ненависть, день ніч, мить вічність. Антоніми-квалітативи та координативи у різних текстах утворюють різні семантичні поля і, як показує дослідження, експлікують фундаментальні поняття не тільки матеріального, а й духовного світу світу.
Менш продуктивними у І.Муратова є антоніми-комплементативи, які за лексико-граматичними ознаками поділяються на три розряди: іменникові, прикметникові та прислівникові антонімічні пари. Поет дуже вдало використовує особливість комплементарних антонімів (розмежовувати ознаки) для творення експресивних опорних образів-контрастів: життя смерть (живий мертвий, безсмертний смертний); правда кривда; війна мир; поразка перемога, які пробуджують дію уяви у читачів, динамізують оповідь.
Ще менш численними у поетичних творах І.Муратова є клас антонімів-контративів, до якого входять дієслова, що реалізують векторну протилежність. Антоніми-контративи у поета виявляються в пяти тематичних розрядах. Серед них центральне місце посідає тематична група, що позначає соціальні явища, взаємовідносини людей у суспільстві, оскільки виражає боротьбу добра і зла, честі і безчестя, тобто все, що становить больове поле поезії І.Муратова.
Ознакою стилю письменника, що зумовлює підкреслено емоційне бачення дійсності, є вживання контекстуальних антонімів. І.Муратов не цурається так званих “загальних” антонімів, що вже стали фактами мови (вогонь крига) і творить нові контекстуальні антоніми (мир смерть, ненавидів ждав), що підкреслює мовну майстерність поета і особливості сприймання ним світу.
У функціональному плані антоніми, використані Муратовим, реалізують семантичні відношення протиставлення, зіставлення, конюнкції, дизюнкції (сильної і послабленої), чергування, перетворення, всеохоплюваності, суперечності. Поет надає перевагу семантичним значенням протиставлення, конюнкції і дизюнкції як таким, що дають змогу найяскравіше відобразити контрастні смислові відношення.
Найуживаніший художній засіб протиставлення у пое