Сенс життя людини
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?.
Як бачимо, поняття сенс зводиться в основному до розуму, до рацiонального значення, до мети. Але, можна продемонструвати поняття сенс в англiйськiй мовi, де слово sense (сенс) маСФ наступнi значення:
вiдчуття; розумiння; свiдомiсть, розум; смисл, значення; настрiй.
Тут сенс вже не маСФ тiльки рацiональнi межi, поняття розповсюджуСФться i на чуттСФву область, i навiть, в якiйсь мiрi, на iррацiональне настрiй.
Також поняття сенс ототожнюСФться з метою. Може в якихось областях це i вiрно, але що стосуСФться сенсу життя, то тут цi поняття розрiзняються.
Мета це орiСФнтир, який можна досягти. Досягнення визначаСФться рiвнем домагання, здiбностями, можливостями, випадком, - але рано чи пiзно це приводить до фiнiшу людина або досягаСФ мети, або не досягаСФ. В першому випадку вiн задоволений собою, в другому нi.
Мета небезпечна тим, що вона автоматично не даСФ сенсу.РЗСЧ досягнення як сенс рiч дуже сумнiвна. Досягнувши мети, людина СЧСЧ втрачаСФ, вона вже зникла i iнтересу не представляСФ. Якщо мета не досягаСФться, то вiдбуваСФться фрустрацiя, злам з приводу безсилля i неможливостi, тобто знову сенс досягнення вислизаСФ i починаСФться зниження планки, зниження рiвня домагань.
Сенс життя можна визначити як стiйку, домiнуючу спрямованiсть моральноСЧ свiдомостi, що безпосередньо виявляСФться у соцiальнiй дiяльностi особистостi чи суспiльноСЧ групи i маСФ соцiальну цiннiсть. Сенс життя зумовлюСФ провiднi цiннiснi орiСФнтацiСЧ i стратегiчнi цiлi як граничнi пiдвалини вибору способу життя. Базою iндивiдуального вибору сенсу життя СФ вiдображення у свiдомостi людини обСФктивних основ людського буття, подолання суперечностей мiж вимогами суспiльного iдеалу i змiстом власноСЧ дiяльностi, субСФктивними задумами i обСФктивними результатами i, нарештi, рiвень розумiння i обгрунтування свого призначення i покликання, покладання цiлей i перспективи власноСЧ життСФдiяльностi у контекстi життя суспiльства, соцiальноСЧ групи, референтного оточення.
Сенс не маСФ початку i кiнця, тут немаСФ фiнiшу. Сенс може розкриватися в цiлях, якi ставить перед собою людина, сенс визначаСФ СЧСЧ поведiнку, СЧСЧ цiлi, але вiн не тотожний цiлям. Поняття сенс ширше. Воно iснуСФ апрiорно, ще до народження iндивiда, на вiдмiну вiд цiлей, якi формулюються i реалiзуються вже безпосередньо особою, пророслою з iндивiда.
Необхiдно також розрiзняти поняття сенс i реалiзацiя сенсу. Вони спiввiдносяться так само, як поняття людина i особа. Сенс життя один для всiх, вiн характеризуСФ людину в цiлому, як представника роду. Реалiзацiю сенсу життя вже визначаСФ для себе особа, з СЧСЧ iндивiдуальнiстю i неповторнiстю. Тому коли говоримо про способи реалiзацiСЧ сенсу життя унiфiкацiя неможлива у кожного свiй спосiб, своСЧ цiлi. Часто поняття сенс вживають замiсть способу реалiзацiСЧ сенс.
Таку вiдмiннiсть можна пояснити лiнгвiстичними складнощами, культурними особливостями людей, СЧх рiвнем розвитку i т.п. Рiч у тому, що безпосередньо сенс життя сформулювати не можна, вiн не укладаСФться в словесно-логiчну конструкцiю. Якщо дати якесь формулювання, то знайдеться безлiч людей, якi з нею не погодяться, або просто не зрозумiють. Мова (а разом з нею i мислення) стоять на вартi повного взаСФморозумiння. Як не дивно, але мислення кожноСЧ людини унiкальне, воно схильне до впливу безлiчi чинникiв, зокрема й iррацiональних, а формулювати результати мислення потрiбно в унiфiкованих словесно-символьних конструкцiях, що, у свою чергу, трансформуючи iндивiдуальне, не дозволяСФ передати iншому той унiкальний смисл, який розумiСФ-вiдчуваСФ той, хто говорить.
Саме тому кожний формулюСФ сенс життя по-своСФму. Навiть на рiзних стадiях життя особи формулювання (реалiзацiя) сенс життя може мiнятися. Те ж вiдноситься i до людини як до поняття безсмертно-iсторичного. В епоху Вiдродження один сенс, в епоху Просвiти iнший, i т.п.
3 Реалiзацiя сенсу життя
РЖстинний сенс життя не виявляСФться в результатi пошуку, але без пошуку вiн не виявляСФться нiколи.
Раджнiш Перефразований.
1. Вiра найдавнiший сенс життя людини, найбiльш живуче i дiСФве. До цього дня люди у вiрi знаходять своСФ призначення, своСЧ цiлi i гармонiю. В рiзнi iсторичнi епохи обСФкт вiри був рiзний. Одних богiв скiльки було. Навiть спецiальнi термiни зявилися, такi як полiтеСЧзм, монотеСЧзм, деСЧзм, теСЧзм, пантеСЧзм, панентеСЧзм i т.п. Але бог це приватний обСФкт вiри. Вiрити можна в що завгодно. Навiть атеСЧст вiрить, що Бога немаСФ. Адже довести не може, а всього лише вiрить.
Вiра це феномен, який йде вiд сенсу, в якiйсь мiрi це протилежнiсть розуму. Але вiра маСФ велике позитивне значення, i не одне. Очевидний житейський досвiд пiдтверджуСФ вiрнiсть i благотворнiсть орiСФнтирiв, пропонованих великими свiтовими релiгiями, зокрема вiра в замогильне буття душi людськоСЧ. Поза тим, наскiльки виправдана з наукових позицiй ця вiра, вона, безперечно, допомагаСФ гiдно жити i спокiйнiше померти. А вже там будь що буде.
Вiра наповнюСФ життя сенсом. У вiрi СФ своСЧ прийоми i шляхи, якi ведуть до т.з. божественного одкровення, про яке говорили богослови. Просто людина прозрiваСФ, йому дiйсно щось вiдкриваСФться. Але СФ i iншi способи реалiзувати сенс. Причому вони не обовязково повиннi виключати вiру.
Що стосуСФться Бога, то вiн СФ, вiн тотожний самому сенсу. Що не являСФться Богом, добре описано у ФейСФрбаха, який розгромив християнство. Богом не являСФ