Самоконтроль та саморегуляція
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
? період раннього дитинства дитина поступово навчається ходити, робити правильні рухи й, нарешті, вступати в мовне спілкування, що визначає роль, звичайно ж, належить дорослій людині. Саме під її регулюючим впливом і контролем здійснюється процес передачі дитині соціального досвіду й разом з тим заставляються перші передумови до послідовного оволодіння різноманіттям навичок психологічного самоконтролю. Дорослий учить дитину тому, як треба правильно виконувати ті або інші дії, вимовляти окремі слова й уголос виражати свої думки. Вона учить дитину робити вчинки, які були б адекватні соціальному оточенню. У процесі виховання батьківське керування повинне поступово поступатися місцем самоврядуванню, заснованому на вмінні дитини контролювати себе й передбачати результати власних дій.
Строгий вплив із боку дорослого в період формування навичок поводження й діяльності в дитини є для останньої кращою підготовкою до самоконтролю.
Якщо в дитини не виховується звичка до контролю за собою, якщо, інакше кажучи, їй не представляється можливість під керівництвом дорослого вправлятися в самоконтролі, то наступає затримка його психічного розвитку.
Самоконтроль поступово формується й удосконалюється в процесі гри, загального й трудового навчання дитини. Найближче до дитини оточення, тобто її батьки й товариші, щохвилини доставляють їй мети, зразки й мотиви його дій. Навчальний акт забезпечує показ еталонів, за допомогою яких той, якого навчають, починає опановувати первісними формами самоконтролю. У процесі навчання й виховання ці еталони інтеріорізуются, привласнюються тим, кого навчають, і стають невідємним компонентом психічної саморегуляції виконуваної їм діяльності, тим самим дозволяючи тому, якого навчають, переходити на самостійний контроль своїх дій, свого поводження. Вихователь не тільки показує, але й розкриває зміст засвоюваних тим, кого навчають, еталонів, пояснює йому значення самоконтролю в різних видах діяльності, учить правильно ним користуватися й перший час спонукає до його реалізації. Таким чином, під впливом вихователя протікає дуже важливий процес виховання в того, кого навчають, уміння й потреби контролювати себе.
До трьох років самосвідомість дитини розвинена вже настільки, що вона здатна виділяти себе з навколишнього світу й уміє в деякій мері контролювати свої дії. У цьому віці дитина сприйнятлива до засвоєння елементарних норм соціального поводження й починає привчатися до їхнього дотримання. Отже, участь у взаєминах з оточуючими людьми, певна самостійність, мовне спілкування, нескладні поведінкові реакції - все це вже властиво трирічній дитині й із включення самоконтролю.
Провідним видом діяльності дошкільника є гра. Важко переоцінити її значення для загального психічного розвитку дитини. Граючи, дитина починає вчитися. Гра таїть у собі сприятливі й необхідні передумови для навчання дітей навичкам контролю за власними діями й учинками. У процесі гри дошкільники засвоюють початкові етичні норми.
Змінити нерідко неадекватну позицію дитини в цьому віці можна, привчаючи її до міркування, тобто виховуючи в неї потребу й уміння включати самоконтроль у розумову діяльність. Дорослим варто домагатися від дитини, щоб вона усвідомлювала свої дії, міркувати над тим, що робить або тільки ще збирається робити. У цілому дитина виходить із періоду дошкільного дитинства в певній мері самостійною, що володіє активною мовою, їй доступні елементи логічного мислення й первинні форми довільного поводження, підпорядкування правилам.
З надходженням у школу провідною діяльністю для дитини стає навчальна. Вона захоплює дитячий, підлітковий й юнацький вік. Шкільний період має принципове значення для соціального дозрівання людини, становлення її як особистості. Із цим етапом онтогенезу звязані й найбільш характерні моменти у формуванні самоконтролю.
Розвиток самоконтролю в навчальній діяльності в молодших школярів підкоряється певним закономірностям. На початку навчання в школі оволодіння самоконтролем виступає для дітей як самостійна форма діяльності, зовнішня стосовно основного завдання. І тільки поступово, завдяки багаторазовим і постійним вправам у її здійсненні, самоконтроль перетворюється в необхідний елемент навчальної діяльності, включений у процес її виконання. До третього класу самоконтроль дітей починає усе помітніше проявлятися як "складова частина" навчальної діяльності. На третьому році навчання в школярів починає усе помітніше проявлятися тенденція не тільки піддавати самоконтролю результати навчальної діяльності, але й перевіряти свої дії в самому процесі її виконання. Показ зразка (еталона), по якому учень міг би здійснювати самоконтроль, є обовязковою умовою формування самоконтролю на первісному етапі. Чим менше вік навчання, тим більше він має потребу в показі йому відповідного зразка й у спонуканні до здійснення самоконтролю.
Установка на самоконтроль, зі зразка, з яким співвідноситься виконувана навчальна діяльність, а також уміння здійснювати процес співвіднесення - все це зберігає своє значення як обовязкові умови формування самоконтролю в учнів середнього шкільного віку. Але разом з тим у підлітків зявляється й ряд нових ознак у сфері самоконтролю.
По-перше, спостерігається ріст контролю із боку значення, що вчиться, самоконтролю як фактора, що сприяє підвищенню якості їхньої навчальної діяльності.
По-друге, відбувається обєднання робочих дій ?/p>