Самоконтроль та саморегуляція

Курсовой проект - Психология

Другие курсовые по предмету Психология

?вої недоліки: "Необґрунтованість (під цим я розумію: нерішучість, мінливість і непослідовність); неприємний важкий характер, дратівливість, зайве самозамилування, марнославство; звичка до ледарства" і намічає шляхи виправлення своїх недоліків: Все своє життя наполегливо коректував свої потреби й щиросердечні стани М. Ганді. "Людина, - писав він, - є людиною тому, що здатна до самообмеження, і залишається людиною лише остільки, оскільки на практиці здійснює його".

Самокоректування дозволяє перетворювати хаос негативних думок і почуттів, що руйнують життєвий потенціал, у гармонічну структуру. Якщо таке перетворення відбувається свідомо, воно приводить до більше ефективного використання життєвої енергії особистості.

Саморегуляція. Цей прийом передбачає навчання вмінню стежити за зовнішніми проявами емоційних станів. Справа в тому, що змінюючи зовнішнє вираження, емоції, можна регулювати свій внутрішній психічний стан. Наприклад, хаотичні, не підкріплювальну мову руху рук у розмові, тремтіння пальців викликають нерішучість, непевність у собі; запобігливі інтонації поглиблюють занепокоєння.

І навпаки, привчаючи себе не розмахувати руками в розмові, не горбитися, не супитися, а стояти перед співрозмовниками, розгорнувши плечі, підтягши живіт, демонструючи гарну поставу, посміхатися в моменти розгубленості, здивування; дивитися впевнено й строго в конфліктній ситуації, керівник здобуває впевненість у собі, не губиться в момент сильної тривоги, при виникненні надзвичайної ситуації.

Дуже непросто управляти почуттями й приборкувати їх, але й цьому можна навчитися. Саморегуляція служить умінню стримано ставитися до інших людей, терпимо сприймати їхні недоліки, слабості, помилки. Постійний самоконтроль виробляє вміння не дратуватися в самих критичних ситуаціях.

Якщо все-таки контроль над почуттями не вдався, зрив відбувся, обстановка надзвичайна й необхідно заспокоїтися, взяти себе в руки, кращий засіб заспокоїтися - рух. Дуже добре мовчачи й задумливо пройти по кабінеті, роблячи, скажемо, на два кроки вдих і на пять кроків видихнув, ведучи лік кроків у розумі. Рух, подих, рахунок кроків у розумі швидко відволікають керівника від ситуації, заспокоюють.

У саморегуляції більшу роль грає рефлексія. Спочатку необхідно інтенсифікувати самосвідомість. Це дозволяє виявити несумісність своїх принципів, думок, учинків і порівняно легко намітити шляхи закріплення нових елементів поводження. При цьому треба мати на увазі, що чим вище інтелект людини, чим точніше самоусвідомлення, тим ефективніше функціонує саморегуляція.

 

Висновок

 

В даній роботі були розглянуті такі поняття як самоконтроль та саморегуляція поведінки. На основі викладеного матеріалу можна зробити наступний висновок:

Самоконтроль - усвідомлення й оцінка субєктом власних дій, психічних процесів і станів. Поява й розвиток самоконтролю визначається вимогами суспільства до поводження людини. Формування довільної саморегуляції припускає можливість людини усвідомлювати й контролювати ситуацію, процес.

Самоконтроль припускає наявність еталона й можливості одержання відомостей про контрольовані дії й стани. На самоконтролі заснована вольова регуляція людини, але в той же час самоконтроль може бути обєктом вольової регуляції, наприклад, у стресових ситуаціях.

Список використаної літератури

 

  1. Абульханова К.А. С.Л. Рубинштейн - ретроспектива и перспектива // Проблема субъекта в психологической науке / Под ред.А.В. Брушлинского, М.И. Воловиковой, В.Н. Дружинина. - М.: Академический проект, 2000. С. 11-26.
  2. Анцыферова Л.И. Психологическое содержание феномена субъект и границы субъектно-деятельностного подхода // Проблема субъекта в психологической науке / Под ред. А.В. Брушлинского, М.И. Воловиковой, В.Н. Дружинина. - М.: Академический проект, 2000. С. 27-42.
  3. Брушлинский А.В. Андеграунд диамата // Проблема субъекта в психологической науке / Под ред. А.В. Брушлинского, М.И. Воловиковой, В.Н. Дружинина. - М.: Академический проект, 2000. С. 7-12.
  4. Завалова Н.Д., Ломов Б.Ф., Пономаренко В.А. Образ в системе психической регуляции деятельности. - М.: Наука, 1986.
  5. Зейгарник Б.В., Братусъ Б.С. Очерки по психологии аномального развития личности. - М., 1980.
  6. Зинченко В.П., Гордон В.М. Методологические проблемы психологического анализа деятельности // Системные исследования. - М., 1976. С. 82-127.
  7. Карпов А.В. Психология принятия управленческих решений. - М., 1998.
  8. Конопкин О.А. Психологические механизмы регуляции деятельности. - М., 1980.
  9. Крупнов А.И. Целостно-функциональный подход к изучению свойств личности // Системные исследования свойств личности. - М., 1994. С. 9-23.
  10. Леонова А.Б. Психодиагностика функциональных состояний человека. - М., 1984.
  11. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. - М.: Наука, 1984.
  12. Проблема субъекта в психологической науке / Под ред. А.В. Брушлинского, М.И. Воловиковой, В.Н. Дружинина. - М.: Академический проект, 2000.
  13. Слободчиков В. И., Исаев Е. И. Психология человека. Введение в психологию субъективности. Основы психологической антропологии. Учебное пособие для вузов. М.: Школа-Пресс, 1995. С. 384.
  14. Соколова Е. Т. Проективные методы исследования личности. - М., 1980.